Моргни, якщо ти в заручниках

Дощ заливав тротуар, наповнюючи калюжі свіжою водою, що одразу змішувалась із міським брудом. Чорні тучі захопили все небо, рідко прорізаючись блискавками.

Чоловічий силует в дощовому плащі заскочив в позолочений лімузин. Всівшись на пасажирське сидіння, він скинув захисну накидку та обтрусив бороду від води, наче собака.

- Афанасію, чому ми ще не їдемо? - спитав чоловік.

Водійське віконечко відкрилось. Через зеркало на лобовому склі було чітко видно, що за кермом сидів зовсім не Афанасій, а Ґлок.

- Де мій водій? Що ти з ним зробив?

Ґлок мовчки перекинув на заднє сидіння порізаний труп. Кров заляпала хазяїна лімузину.

- Забирай його, Фронте, - сказав Ґлок, - мені він вже не треба.

- Не думав, що ти вижив. Ми всі гадали, що М'ясокомбінат застрелив тебе.

- Так і було. Просто я повернувся із пекла, щоб забрати його з собою.

- Прибери цей пафос, - покрутив головою Фронт.

- Не буду.

Ґлок розвернувся, просунув у віконце пістолет та вистрілив три рази в плечі співрозмовника. Шкіряні сидіння ще сильніше забруднились кров'ю. Фронт закричав.

- Блять! Навіщо таке робити?

- Я б допитував тебе голіруч, але ще поки не видужав для цього. Де зв'язний М'ясокомбіната, Валентин? Я знаю, що він головний посередник у вашій схемі.

- Як ти на нас вийшов? У нас все було чисто!

Ґлок посміхнувся.

- В мене є свої інформатори.

Обличчя Фронта поблідло через втрату крові. Слабкість охопила тіло. В очах потемніло.

- Йобані зрадники... Чому вам не жилось нормально? Ми створили... Створили ідеальний світ.

- Не відходь від теми. Де Валентин?

Через силу Фронт підняв голову та подивився в очі Ґлоку. Він був в тотальному розпачі. Відчуття зради не давало чоловікові спокою. Вищі шари ієрархії М'ясокомбіната завжди були непереможними через абсолютну відданість ідеї.

- Я скажу, раз на те пішло. Раз принципи в цьому проклятому світі більше нічого не значать. Просто... скажи мені, хто зрадник?

- Джером, - спокійно відповів Ґлок.

Фронт зігнувся від болю. Його лице перекосило.

- Це неможливо... Він ніколи б нас не зрадив.

Ґлок посміхнувся та витяг телефон. На екрані була фотографія, на якій був зображений Джером розп'ятий на стіні. З перерізаного горла кров залила весь одяг.

- О, ні... Він же був твоїм другом колись.

- Це було давно. В мене більше немає друзів.

Ґлок завів машину та поклав мішок з гречкою на педаль газу, щоб вона не збавляла хід. Потім витягнув мисливський ніж із-за пояса та поліз в задній відділ салону через вікно. Авто розганялось все сильніше. Лезо хутко прийнялось штрикати Фронту ноги. Сильні удари пробивали їх разом з кістками. Чоловік закричав.

- Де Валентин Крент, мудаче?

- Я все скажу!

Інформацію було добуто. Фронт вивалив все, що треба було почути. Ґлок зрадів, що його план спрацював.

- Ей, ми летимо в прірву! - Фронт замітив, що машина наближалась до крутого схилу.

- Точно. Мені пора тікати звідси.

Ґлок відчинив двері та вискочив із машини на ходу. Він покотився по асфальту, створюючи собі нові травми та розриви. Але біль від просування спиною по дорозі не міг відібрати в нього відчуття тріумфу.

Лімузин злетів в прірву. Слідом дійшов звук зіткнення із землею. А потім вибух. Фронт Дресскод, один із ключових агентів, М'ясокомбіната загинув на місці.

Піднявшись на ноги, Ґлок обтрусив себе. Минулого року він просто попросив у Джерома допомоги, наче якийсь пес, що просить подачку. Він добре розумів, на кого той працює, але старі узи дружби не дали йому тоді діяти рішучіше. Більше таких помилок він не допускався. Джером був використаний та вбитий, як того й заслуговував в очах Ґлока.

Інформація розказана Фронтом відвела його до таємного клубу "Адекватів". Туди входили власні виконавці Валентина. Ручні вбивці. Він щодня їздив до них особисто, щоб роздати свої вказівки на подальші дії.

Серед просторої більярдної кімнати за круглим столом сиділи троє. Лиса дівчина, що сиділа на двох ножах, що впирались їй лезами прямо в зад - Галена Дрейк. Вона була там головною. Низькорослий чоловік з двома гвинтівками встромленими в тіло замість рук - Сонар. Був її чоловіком і особистим водієм. І останній, хлопець в костюмі із живої риби - Хробак. Він використовував слиз водних тварин, щоб прослизнути куди завгодно. Такою і була команда "Адекватів".

Всі троє грали в покер.

- Підставляй свого туза, - сказала Галена і посміхнулась. - Зараз я його буду довбати.

- Як же я люблю, коли ти довбеш мого туза, - підморгнув Сонар.

- А ми точно в покер граємо? - спитав Хробак.

Галена похлопала Хробака по спині. Він ще був молодим та недосвідченим у всьому, що стосується карткових ігор і тузів.

- Малий, може ти підеш в ляльки пограєшся, пока дорослі розважаються?

- Мені тридцять. Я просто не розумію ваших збочень.

- Ми всі Адеквати. Звичайні люди таких не розуміють.

Двері в приміщення спокійно відчинилися. На порозі встав Ґлок. Його кульгавий силует виглядав трохи згорблено. Він прийшов без зброї. Галена відразу це замітила. Її майстерний чуткий погляд бачив найдрібніші приховані деталі. Захований пістолет чи ніж не міг від неї сховатись. Ґлок був проінформований про це відразу, тому його руки були пусті.

- Хто ти такий? - спитала жінка. Через секунду її погляд змінився. - Ґлок Пістолс! Ясно. Що тебе привело сюди?

Він не поспішаючи підійшов до стола та присів четвертим.

- Прийшов побачити, кого М'ясокомбінат тримає поруч із собою. Такий непотріб. Фріків божевільніше вас ще пошукати треба.

- Ми жодного разу не бачились із М'ясокомбінатом, - сумно сказав Хробак.

- Але це тимчасово, - додала Галена. - Ми вб'ємо тебе і заслужимо його повагу.

Ґлок тихенько засміявся.

- Ви для Валентина просто купка ручних психів. Йому вас не шкода, а робите ви все без питань. Ось він вас так близько й пригрів. Власне, я за ним і прийшов, за Валентином. Де він?

- Ти ж розумієш, що ми тобі нічого не скажемо, - підняв брови Сонар.

Галена була неймовірно спритною. Наче блискавка, її рука вихопила з-під стегна ніж та чітко пройшлась по животу Ґлока, розрізавши шкіру. Він тільки цього й чекав. Поверх його живота був наклеєний штучний шар шкіри, який він вирізав у випадкового бандита і потім прикріпив до себе. Ніж розрізав цю "сумку" і із живота виліз пістолет.

- Ну ось і все, - сказав Ґлок та рішуче випустив всю обойму по трьом ворогам.

Вони попадали на дерев'яну підлогу, розливаючи кров. Гільзи задзвеніли поруч із ними. Червоні калюжі збільшувалися з кожною миттю. Стрілок встав з-за столу та навис над пораненими ворогами. Рука встромила в пістолет нову обойму. Вона також була захована в животі.

- Де Валентин Крент?

- Їбе твою мамку! - крикнув Сонар.

Ґлок мовчки пристрелив його. Куля ввійшла в лоб.

- Де Валентин Крент? - повторив він.

- Скажи йому! - попросив подругу Хробак, намагаючись вислизнути, як завжди. - Я просто не знаю!

Ґлок і його застрелив. Куля ввійшла в шию.

- Де Валентин Крент? - ще раз повторив він.

- Якщо ти й мене завалиш, то точно нічого не дізнаєшся! - нахабно видала Галена.

Дві кулі прилетіли їй в коліна. Жінка вигнулась від болю, але не видала жодного звуку. Дуже впертий характер. Ґлок хотів її сильніше розтрясти, але не поспішав. Це могло призвести до передчасної смерті.

- Добре, - зітхнула Галена, - мені набридло кривитись тут від болю. Цей блядський Валентин не приїжджає сюди вже більше місяця. Кажуть, що якісь особисті проблеми. Можеш завітати в його дім. Адреса записана у мене в телефоні.

Ґлок витяг у неї з кишені той самий телефон та пристрелив і її, відправивши до товаришів. Він отримав те, що хотів майже без зусиль. Дорога до М'ясокомбіната простиралась все ширше та ширше. Скоро він міг вже з'явитись прямо на долоні. І тоді момент помсти повинен буде прийняти тріумфальний розмах.