Моргни, якщо ти в заручниках

Густі хмари заволокли небо. Десь в далині прорізався грім. На холодному сірому пляжі валявся надувний човен, який вже майже повністю спустився. Кілька дірок від куль полосою пройшлися аж до двигуна. Йшов дим.

Шайла та Олександр сиділи на піску, тяжко дихаючи. Вони ледве встигли врятуватись від переслідування. Поруч лежав Аналітик з розпухшим від ударів лицем. Щоб не волав як порося, довелось його вирубити.

- Що ж, - заговорив Олександр, - схоже, що в мене вже немає роботи. І яхти також більше немає.

- Зате в нас є лисий мужик, який баче твої болячки від одного погляду, - сказала Шайла.

- Мені він нахер не здався.

Навколо них була вже інша країна, але закони там були тіж самі - вовчі. Довгі пальці М'ясокомбіната маніпулювали всими країнами та економіками. Законодавство всюди стало уніфікованим та наскрізь прогнившим.

- Треба якось звідси вибиратись, - підвівся на ноги Олександр.

- В мене тут брат неподалік живе. Ми можемо пересидиті якийсь час в нього, доки не придумаємо, куди тебе діти.

- Що ж, вибору в мене нема.

Олександр поглянув на Аналітика.

- А з цим півником, що робити будемо?

- Заберемо з собою, - відповіла Шайла, - Це цінний заручник.

- Це може погано для нас закінчитись.

- Ну... якось впораємось. Гірше ніж зараз наврядчи вже стане.

Вони рушили до міста. Це було невеличке рибальське поселення з населенням в п'ятнадцять тисяч осіб. Вулиці виглядали бідно, люди також. Старі, бачивши не одне покоління людей, машини в'яло штовхались вздовж дороги.

- Не здивуюсь, якщо твій брат живе на вулиці, - прохрипів Олександр.

- На щастя, він не настільки бідує зараз.

Олександр зав'язав Аналітику руки морським вузлом та тягнув його за собою як собаку. Мимо проходив місцевий шериф на коні. Побачивши зв'язану людину, він зупинився та пришпорив тварину.

- Я - шериф Дідько, - представився він. - Ви що, спіймали Аналітика піратів. Це круто. Я таке поважаю.

- Нам випадково так пощастило, - сказав Олександр. - Пірати викрали мій корабель. Все, що ми встигли зробити - це спіймати цього покидька.

Аналітик підвів погляд та зазирнув в очі шерифа.

- Як там поживає ваша спина, пане Дідько? - заговорив він.

- Вона ще пам'ятає, що з нею зробили твої дружки. І знаєш, сьогодні я збираюсь зробити з тобою те саме. Ви ж не проти, якщо я його в вас конфіскую.

- Заберайте, - сказала Шайла. - Ми вже дві години з ним возимось. Він вже став для нас суто тягарем. Неможливо терпіти.

Позбавившись від Аналітика, вони рушили далі. За бідним причальним районом пішли вже більш заможні вулиці. Шайла та Олександр йшли прямо доки не встали перед великим трьоповерховим маєтком.

- Тут проживає мій брат, - посміхнулась Шайла, - мер Соломон Сансі.

Олександр схрестив руки.

- Що ж, непогано. А я реально думав, що ми зустрінемо п'яницю який лежить у власній риготні.

Будинок охоронявся дорогими іноземними найманцями. Озброєні гранатометами коммандос радісно впустили гостей, так як знали Шайлу вже давно. Соломон тримає коло себе маленьку армію, бо веде справи по-своєму, не спираючись на диктування М'ясокомбіната. І саме ця свавільність ставить його в дуже небезпечну позицію. Кожен день йому загрожує смерть. Безкінечні кілери постійно вбивають його людей, тому треба було завжди залишатись пильним.

- Не думав, що я тебе колись знову побачу, - сказав витончений чоловік в дорогому костюмі.

Погляд Соломона вселяв довіру. Він прийняв гостей в просторому залі з позолотою. Йому подобалось пафосно показувати своє багатство.

- Ти сильно змінився, - сказала Шайла. - Мені зараз ніде жити, тому я вирішила заїхати тимчасово до тебе.

- А як же твій хлопець Ґлок? Що з ним сталось?

- Він збожеволів.

Шайла не хотіла розповідати правду повністю, тому обмежилась лише однією деталлю.

- Я завжду здогадувався, що він якийсь йобнутий, - кивнув Соломон.

Олександр присів в м'яке високе крісло та зітхнув з облегшенням. Нарешті можна було трохи розслабитись.

- А це що за дід? - спитав брат.

- Це капітан корабля, на якому я до тебе пливла. На нас напали пірати, тому нам довелось тікати разом. Його звати Олександр Македонський.

Соломон вражено підняв брови.

- Ого, мені б таке ім'я.

- Доля дарує круті імена тільки гідним людям, - сказав Олександр.

Рука брата лягла Шайлі на плече. Він не любив сентименти та ніжності, тому проявляв свою любов дуже стримано. Соломон скучив за сестрою, хоч і показував це скромно.

- Гаразд, ви можете залишитись в моєму домі поки що. Потім ми розберемось, куди вас влаштувати. Завтра, чи може пізніше. Я думаю, спішити не треба.

Вночі було спокійно. Тихо. Наче ніяких стрільбищ та вбивств не було. Це бідне містечко було мирним і давало надію на те, що хоч десь можна сховатись від повсюдного зла.

Дихання Шайли було рівномірним. Вона заплющила очі, дивлячись у вікно. Повний місяц яскраво осипав селище світлом. Перед сном, Шайла задумалась про Ґлока. Чи живий він? Чи може кинув свою безглузду затію? Чи може навіть вже добрався до М'ясокомбіната? Складно сказати. Можно було бути певненим, що тільки останнє точно не правда.

Холодний вітер шершаво лизнув дах. Пролунав злобний шурхіт. Під двір прийшли небажані гості. Вони затіяли щось дуже погане.

Троє охоронців звернули свою увагу на чорний пакет, що перелетів через паркан та впав на гладенько вистрижену траву.

- Що це там закинули?

- Будь обережним. Це може бути пастка.

Один з охоронців відкрив пакет та різко захотів закричати. Не встиг. Всередині лежала граната без чеки. Вибух. Всіх трьох порвало на фарш. Увімкнулась тревога. Лампи в дворі загорілись, а здоровенний натовп солдат відразу почав патрулювати.

Зав'язалась стрілянина. Хтось шмалив по комусь. Шайла не могла роздивитись положення справ у вікно, бо кулі залітали прямо до неї в кімнату.

Вона хутко присіла та вискочила в коридор. Перед нею вже стояли Соломон та Олександр.

- Підараси М'ясокомбіната вибрали паршивий момент! Я був не готовий! Ховаємось в підвал. Мої люди зі всим розберуться.

Всі троє рушили по сходах з другого на перший поверх. В руці Соломон тримав револьвер. Він був готовий до сутички. Попереду було галасно. Вороги могли ховатись прямо за кутком. Холодний піт стікав по лобі Соломона. Він випрямив руку та направив ствол вперед, готовий натиснути на гачок.

- Хто б там не ховався, виходь! - крикнув Соломон. - Інакше, я застрелю тебе!

В цей момент йому під ноги закотилась людська голова. Він уважно придивився і зрозумів, що це були останки шерифа Дідька. Покидьки вбили його.

Відволікшись від ситуації, Соломон не замітив, як до нього підібрався ворог. Він замахнувся мачете та відрубав Соломону праву руку по лікоть. Атакуючим виявився Аналітик. Разом з піратами він взяв маєток штурмом. Ледь тримаючись на ногах цей кволий чоловік тяжко дихав.

- Хух, ця голова була така важуча... Краще здавайтесь, невдахи. Ми вас всіх оточили.

Соломон схилився на стіну та сповз на підлогу. Гострий біль паралізував його.

- Навіщо ти сюди прийшов? - спитала Шайла. - Ми зберегли тобі життя. Я могла вбити тебе прямо в морі.

- Але ти цього не зробила. Тепер пожинай наслідки, тупа хвойдо! У мене серйозний бізнес і я не можу дозволити своїй репутація так сильно забруднитись. М'ясокомбінат зробить з мене килим, якщо я не помстюсь вам. Мені необхідно відбілити своє ім'я.

Пока Аналітик довго розмовлял, Шайла встигла замітити, що стрілянина закінчилась. У вікні, за спиною злодія вона побачила, що охоронці перемогли піратів. Виродок залишився сам, не захищений.

Шайла зробила один крок веред, обхопила обома руками його мачете і встромила йому в груди. Ребра захрустіли, коли лезо прорізалось всередину.

- Будеш чистити своє ім'я в пеклі, - сказала дівчина.

Мачете увійшло глибже. Холодна сталь проткнула серце. Аналітик помер. Нічне вторгнення остаточно було відбито.

- Дякую... - процідив Соломон, - ти врятувала мене.

- Ми не в безпеці в тебе вдома. Ці сволоти будуть нападати знову і знову. Треба дати їм відсіч.

Брат посміхнувся, почувши це. Він підвів погляд на сестру та заговорив:

- Я готувався до цього п'ять років. Завтра ти будеш в шоці, коли побачиш, що всіх їх чекає.