Моргни, якщо ти в заручниках

Зустріч, що відбулась в ту секунду була неочікуваною для Ґлока. Він так сильно загрався в народного месника, що навіть забув про Шайлу. Весь час він думав, що вона відсиджується десь в безпеці, але насправді вона також боролась. Вела свій шлях. Але настав момент, коли ці шляхи об'єднати для вирішального удару.

Ґлок міцно обійняв її та поцілував. Забуте тепло окутало його мов ковдра. Він давно не відчував такої ніжності від себе. Жорстокість поглинула його і ця легкість спочатку навіть здавалась дикою, але він швидко їй віддавався.

- Я так скучив за тобою, - сказав Ґлок.

- Не правда, - посміхнулась Шайла. - Від тебе не було жодної вісті. Ти з головою занурився у свої пригоди. Ех... не така я для тебе й важлива була.

- Та годі тобі. Так, я... повів себе неправильно. Але ж, ти мене пробачиш?

Шайла покрутила головою.

- Подивимось на твою поведінку.

Зайшовши до бази, Ґлок був вражений побаченим. Вона була наповнена великою кількістю людей. Це були професійні бійці та інженери. Разом, вони щось налагоджували та ремонтували.

- Це люди мого брата Соломона, - пояснила Шайла.

За весь той час, що Ґлок сидів у в'язниці, Марнессі вдалось знайти та зв'язатись із Шайлою. Це була довга переписка, яка йшла кілька днів, але її результатом стало об'єднання сил.

Марнесса виїхала до свого друга та зраділа, побачивши його живим та цілим. Після того послання в прямому ефірі, вона розпереживалась, що його можуть нагнати вояки М'ясокомбіната. На щастя, опасіння виявились марними.

- Ого, не втратив жодної кінцівки, - заговорила вона, - я вражена.

- Я також радий тебе бачити.

До розмови підключився Рудий.

- Ну як там за ґратами? Їбуть?

- Мене їм не вдалось. А ти, я думаю, їм би сподобався.

Рудий поглянув за спину Ґлока та побачив дивного огрядного чоловіка. Неохайна щетина та довге жирне волосся.

- Де ти цього дикуна витягнув? - спитав Рудий.

- Я тобі зараз їбало розвалю, - нахмурився Дорк.

- Не ображай його, Рудий, - втрутився Ґлок. - Його звуть Дорк і завдяки ньому я вибрався з того пекла.

Ввечері всі разом вони зібрались в просторому залі. Це був ретельно вичищений виробничий цех. Тепер туди позаносили столи та накрили їх їжею із дорогих ресторанів. Соломон вирішив організувати розкішну трапезу для обранця своєї сестри. Але сам на зустріч не явився.

Ґлок з незвички присів за стіл та оглянувся. Така спокійна атмосфера відчувалась для нього чужою. Він і уявити не міг, що після всього, через що він пройшов, йому вдасться так просто сісти та відпочити з друзями.

До нього підсів Олександр Македонський. Дід похлопав Ґлока по плечу.

- Хах, ну що, ти той самий божевільний, про якого всі говорять? Щось ти худенький якийсь.

- На баланді сильно масу не набереш. А ти той самий дід, що людей в контейнерах перевозив через море?

- Я сумую за цим бізнесом. Спочатку, мені здавалось, що це якесь прокляття, але зараз я розумію, що то був прекрасний час.

Ґлок опустив погляд.

- А я не сумую за минулим. Тільки вставши на шлях битви я відчув, що почав жити. Відчув, що сам керую своєю долею.

Дорк жадібно уплітав все, до чого могли дотягнутися його руки. Після тюремного харчування він не міг насититись нормальною їжею. Дивлячись на все це дійство, до нього підкрався Рудий.

- Ніхуя собі. Ненажера.

- Я бачу, ти напрошуєшся на пиздюлі, - хмуро кинув погляд Дорк. - Я на таке надивився, що тобі й не снилось, сучаро.

Рудий підсів поряд.

- Цікаві історії. Я люблю дивитись на таке, що мені й не снилось. Зазвичай, це корисний досвід.

До їх розмови під'єднався Ґлок.

- Доречі, а як ти тоді вибрався з міста, коли мене пов'язав Блокбастер?

- Я тиждень просидів в лісі. Всі дороги були заповнені військовими та копами. Довелося зарізати оленя дровенякою та надягнути на себе його шкіру. Лише маскування дозволило мені врятуватись.

Потім Рудий подивився прямо в очі Дорка. Легковажний тон зповз з його лиця.

- Те, на що ти надивився, я проживав на собі. Так що не треба оце тут пиздіти.

Через секунду посмішка повернулась до нього в первозданному вигляді.

- Ти не бісись, - сказав Рудий. - Я просто так жартую. Тут всі свої.

Втомившись від гучних балачок, Шайла вирішила вийти на подвір'я. З кишені вилізла цигарка. Запальничка підстрелила її вогнем. Губи стиснули фільтр та втягнули дим.

Вона була рада, що нарешті повернулась до Ґлока, але якісь незрозумілі мутні побоювання не давали їй спокою. Тяжкість в грудях давила каменем.

- Нудьгуєш? - спитала Марнесса, виїхавши слідом.

- Навпаки. Хочу трохи відійти від метушні. Не можу сконцентруватись на думках.

Марнесса під'їхала ближче та встала поряд, збоку. Разом вони дивились на зоряне небо.

- Ти знаєш Ґлока довше всіх нас. Що ти можеш сказати про нього?

- Він мене змінив. І... насправді, я думаю, що не в кращу сторону. Коли почався весь цей хаос, я стала вбивати людей. Я таке робила... але навіть не відчуваю жалю. Все це так неправильно.

- Знаєш, це добре, що ти можеш так рефлексувати свої дії, - підмітила спокійно Марнесса. - Після того, як клятий хірург розпоров мені хребет, я втратила жалість. І мені до сих пір хочеться вчепитись М'ясокомбінату в горло за це.

Шайла присіла на траву. Було росяно, наче після дощу. Руки трохи забруднились, впершись в землю. Дівчина опустила голову. Зірки їй більше не були цікаві.

- Дуже скоро в тебе буде така можливість.

- Про що ти?

- Ми... ми змогли дізнатись, де знаходиться дім М'ясокомбіната. Судячи з усього, він проживає там вже не перший рік. Розкішний маєток, у всіх на виду. Він знає, як ховатись.

Дихання Марнесси прискорилось. Вона почала нервувати. Така раптова інформація пробила її наче блискавка.

- Я навіть не знаю, що сказати. Невже... це все скоро закінчиться?

- Так і буде, - посміхнулась Шайла та повернулась до зали, - Але поки не кажи про це Ґлоку.

Це відкриття Шайла нікому не розповідала окрім Марнесси. Вона не хотіла забивати голову всім такими переворотами. Ґлок відразу побіг би битись. А їй хотілось, щоб він хоч на хвилину зупинився. Щоб він нарешті відпочив від боротьби.

Коли трапеза закінчилася, всі пішли спати. Ґлок нарешті залишився з Шайлою наодинці. Він давно не відчував її тепла та ласки. Його шрами наче розм'якли в ту мить. Його скалічений розум наче став добріше.

- Ти непогано зберігся, як для людини, що кілька разів ледь не була жорстоко вбита, - грайливо сказала Шайла.

- Хоч я і зроблений з м'яса, в мене металева душа. Її хер розламаєш.

- Ой, перестань вже нахвалятись. Я хочу, щоб ти побув звичайним. Хоча б цієї ночі.

- Заради тебе, постараюсь.

Тим часом, в залі п'яний на підлозі валявся Олександр Македонський. Він шумно хропів з пляшкою в руці. Слина котилась з його губ. Давно він не давав собі так розгулятись. Після смерті дружини від раку, він дав обіцянку, що кине пити. Але пройшло більше двадцяти років. Для нього ця обіцянка стала настільки неактуальною, що він вже й забув коли це було. Та чи було воно взагалі.

Черевик легенько ткнув його під бока. Рудий прибирав зал від сміття і ця велика жива смітина дуже заважала.

- А-ну вставай, старий хуй! Я не буду з тобою возитись!

Олександр щось пробубонів під носа. Привести його до тями було непростою задачею.

- Я сьогодні в ударі, - заговорив в'яло старий. - Дай мені подрімати.

- Це ти з Шайлою міг так розмовляти, а я з тобою церемонитись не збираюсь!

Рудий влупив його добряче в живіт. Олександра перекинуло на спину.

- Я старий морський вовк! Мені похуй!

- Біс з тобою. Скажу завтра, що ти хотів мене зарізати, тому я тебе залишив.

Так ніч і пройшла. Спокійно. Без бійок, вбивств та руйнувань. Для всіх, хто зібрався, це було символом об'єднання. Разом вони повинні були нарешті дістатися до М'ясокомбіната та знищити його раз і назавжди.

Зранку Шайла зібрала всіх в залі. На широке біле полотно висвітилось зображення. Відеосигнал від проектора. Це було послання від Соломона. Пряма трансляція.

- Доброго дня, всім кого не знаю, - заговорив він. - Я дуже радий, що Шайлі вдалось вас всіх зібрати. Особливо тебе, Ґлок. Наше знайомство для мене дуже важливе. Але, хочу зазначити, що я вже сильно поплатився атакувавши в лоб М'ясокомбіната. Тому, хочу передати цю можливість особисто тобі. Шайла роздобула адресу дому М'ясокомбіната. Його особистий маєток. І, скоріше за все, вже завтра ти будеш тримати в руках його голову. Удачі вам всім.

Кулаки Ґлока стиснулись. Натхнення хвилями почало битись об його свідомість. Це були дуже радісні новини. Ще ніколи він не був так близько до свого заклятого ворога. Настав час розібратись з ним по-справжньому і остаточно.