Моргни, якщо ти в заручниках

Частинки попелу гуляли в повітрі, крутились, повільно спускаючись на землю. Вони осідали на розкорчоване поле, окопи, мертві тіла. Десь в далині горіло полум'я. Напіврозбитий танк горнув через пагорб однією вцілілою гусеницею. Це був ворожий танк. Екіпаж клоунів тільки й чекав можливості підстрелити супротивників.

Сергій Халупа виглянув з-під окопу. Його свиняче серце гучно чмакало. Рука тримала ракетницю. Якщо не буде інфаркту, вдасться знищити танк.

- Гранатомет легкий, як гриф від штанги, - сказав Сергій, підіймаючи зброю.

Він прицілився в танк та випустив ракету. Вибух. Шматки заліза обрушились на землю. Пекельне полум'я зжерло клоунський екіпаж. Влучний постріл.

- Непогано, - сказав командир, - але ти міг би й померти за батьківщину. Такий жест я більше поважаю.

Передня лінія оборони фортеці все сильніше зменшувалась. Клоунів витісняли масивними обстрілами та закидуванням гранат. Криваве шмаття застелало чорний від диму горизонт.

Ґлок проповзав під розваленим згорівшим автобусом та вицілював очима ворогів. Поруч був Джером. Він тримався трохи позаду.

- Дай мені підстрелити тих трьох, - сказав він.

- Ти нас розкриваєш, - заговорив Ґлок. - І взагалі, що там твоя нога? Вже зцілилась, чи як?

- Пухне.

До них підкрався Сергій. Його мускули застрягали під металобрухтом. Гострі штирі впирались в спину.

- Як ви тут лазите? Це неможливо.

- Треба було менше качатись, - зауважив Ґлок.

Автобус затримтів та загримів. Гора металобрухту, під якою ховались хлопці, почала підійматись. У клоунів був з собою кран і, почувши балачки, вони підвісили автобус на крюк.

- Блін, нас спіймали, - злякано сказав Джером.

Стволи націлились на хлопців. Гачки повинні були ось-ось натиснутись. Ґлок зажмурив очі. Він вже приготувався до смерті. Покарання було зовсім поруч. Клоуни були дуже розлючені через смерті своїх товаришів, тому в полон нікого не брали.

Із-за пагорба вилетіла увімкнена бензопила. Хитрий удар. Вона крутилась навколо своєї осі та мітко зрізала голови клоунам. Розкручений ланцюг врізався в плоть. Вся група, що збиралась вбити Ґлока, майже відразу померла. Голови як баскетбольні м'ячі пострибали в різні боки.

Командир Крейвен вискочив з-за кутку та гучно розсміявся. Це була його робота

- Ага! Ось ви й попалися, кляті ворожини!

Він опустив погляд та замітив Ґлока, Джерома та Сергія. Вони були живі та відносно здорові.

- Блін, я думав, ви героїчно померли. Чорт. Ну гаразд, це також непогано.

З лівого флангу вже майже повністю пробили оборону ворога. Але радіти було ще рано. Стіни фортеці Леймонд були не просто кам'яними. За чотирма шарами цегли йшла ще одна стіна, зі сталі. Товщиною в метр, а за нею ще чотири шари цегли. Таке продовбати було дуже не просто.

Брати Хо та По повинні були вирішити цю проблему. Їх роль в загоні - піротехніка. Набравши повні торби С4, вони побігли до стіни. Цей ривок був на грані зриву. Пулі свистіли з кожного боку. Брати добігли до місця призначення через свою неймовірну спритність. В них дуже чудова генетика. В дитинстві, ще до нармоканії, вони завжди перемагали в детячих конкурсах - "Дебелий карапуз".

- Ти готовий? - спитав Хо.

- Готовність - це ім'я моєї старої мертвої собаки. Я в неї багато чого підчерпнув.

Вони заклали вибухівку під стіну. Потужний розрив обвалив цегляний шар стіни. Це було добре, але замало. Брати просто оголили товстенний сталевий лист, що здіймався до самого верху стіни. Таке вже їх інструментами не розірвати.

Дивлячись на сталеву перепону, командир ще сильніше розгорівся від азарту. Він вже відчував, наскільки великою кількістю солдат він пожертвує для взяття фортеці зі сталевими стінами.

На рацію всіх солдат неочікувано прийшло повідомлення. Посланець М'ясокомбіната приготував слова, які через кілька секунд призведуть до жахливих наслідків.

- Слухайте, ми забороняємо вам брати фортецю Леймонд. Ми знаємо, що у вас перевага, але наш бос не хоче, щоб ви перемогли.

- Це абсурд! - розлютився Крейвен. - Перемогу не можливо зупинити чи відмінити! Це філософія війни!

- Ні, це необхідно зробити. Бос хоче, щоб зараз ви всі взяли свою зброю та покінчили з собою. Вбийте себе та програйте цей бій.

Потім голос чоловіка став більш грізним. Він перейшов на інший, більш брутальний тон.

- Якщо ви себе не застрелите, вам буде тільки гірше. Ми вишлемо спеціальний загін зачистки і вони будуть катувати вас доти, поки ви не втопитесь у власних соплях.

- Ні, я не слухаюсь таких наказів! Я зроблю так, як вважаю правильним! - прокричав командир.

- Як знаєте, - сказав чоловік, - мало вам не покажеться.

- Йди на хуй!

Командир розмахнувся та кинув рацію об стіну, розбивши її на шматки. Погляди переляканих солдат оточили його. Вони не знали, як їм діяти.

- Ні, командире, - заговорив лейтенант, - це жахливий план. Я не можу з вами погодитись. Я краще помру.

Лейтенант притулив пістолет до скроні та вистрілив. Його труп впав під ноги Кейвену. Так само почали вчиняти й інші солдати. Самогубці застелали собою поле битви. Какофонія пострілів заповнила все навколо, але це були не звуки сутички, це були звуки безглуздої смерті.

Серед купи суїцидників залишилось небагато людей. Двадцять три людини. Серед них Ґлок, Джером та Сергій. Ну і брати Дзин, звичайно. Як же без них? Командир з гордістю подивився на живих бійців та щасливо посміхнувся.

- Я радий, що ви помрете за мене, а не просто так. Вперед, мої воїни! Захопимо цю кляту фортецю.

У продовженні протистояння, насправді, було не багато сенсу. Це скоріше тепер стало боротьбою за виживання. Незважаючи на нові обставини, клоуни не послабили свого натиску та продовжували відстрілюватись. Єдиний спосіб не вкоротити собі життя - це захоплення фортеці Леймонд.

Ґлок також продовжив битися. Хоч він і пішов на війну, щоб покарати себе, останнє чого він хотів - це знову стати об'єктом насмішки М'ясокомбіната. Цей виродок спеціально поставив ультиматум для батальйону, який стовідсотково захопив би фортецю. Йому просто хочеться товкти людей обличчям в бруд.

Клоуни безжально вмирали під настиком відважних самогубців. Останки загону Крейвена голіруч видерлись на стіну та продовжували витрачати боєзапас на ворогів.

З кожною випущено кулю, Ґлок все далі й далі відходив від реальності. Його розум мутував в дещо, що в той момент лише тільки зароджувалось. В дещо, що через роки перетвориться в кровожерливого монстра.

Навіть Джером по-справжньому відчув смак крові. Після проникнення в фортецю Леймонд, клоуни вже повністю розгубили свій бойових дух. Вони стали просто ходячими мішенями для стрільби.

Коли всі ворожі бійці померли, командир клоунів вийшов в центр двору з двома гранатами в руках. Він був повністю оголений. В останні секунди свого життя, цей чоловік вирішив більше не терпіти глузування М'ясокомбіната та зняв костюм клоуна.

- Молодці, - заговорив він, - ви добре постарались вбити всіх моїх друзів.

- Ага, - посмухнувся Крейвен, - тепер замовкни, дай я тебе також героїчно вб'ю.

- Ні. Сьогодні ніякого героїзму не буде. Я радий, що мої страждання закінчаться. А ось ти... йобаний хеєсос, точно насраждаєшся через М'ясокомбіната!

Ворожий командир вибухнув. Його гранати нікого не поранили. Насправді, це виглядало так, наче він і не збирався нікого вбивати. Він просто хотів еффектно зникнути назавжди. Цей чоловік знав, про вимогу М'ясокомбіната. І він добре розумів, що не може бути сильнішої помсти, ніж залишити цих людей живими.