Моргни, якщо ти в заручниках

Сидячи в своєму розкішному кабінеті, Молніс прекрасно чула постріли зовні, але не звертала на них уваги. Вона налила собі келих вина та легенько його попивала, думаючи, що це її люди там валять Ґлока. Це був обман.

Двері розломились та впали на підлогу. Ґлок з Рудим зайшли в кабінет та направили зброю на директрису.

- Ви що, вбили моїх людей? І мого ведмедя? Він коштував чотири тисячі доларів на базарі.

- Ну... - заговорив Ґлок, - тепер його можна продати тільки по ціні м'яса та шкіри.

- Тебе також, - додав Рудий.

В цю мить Молніс зіскочила з місця та впала на коліна. Вона підняла руки та розплакалась.

- Не вбивайте мене! Я просто трохи зажерлась!

- Ясне діло, - сказав Ґлок, - інакше нас би тут не було.

- Ви ж вбиваєте всіх тому що хочете дістатись до М'ясокомбіната? Я можу привести вас до нього! Особисто.

- Не вір їй, - зауважив Рудий.

- Ось, подивіться!

Вона витягла телефон з кишені, відкрила список контактів та показала номер, який був підписаний "М'ясокомбінат". Молніс протягнула телефон Ґлоку. Він обережно підійшов до неї, не опускаючи зброю, та відібрав девайс.

- Навіть не думай викинути якийсь трюк, - прошепотів він.

Ґлок натиснув на кнопку виклику. Пішли гудки. З кожним гудком його серце починало частіше битись. Невже ворог, за яким він так довго та старанно ганявся - зараз із ним заговорить? Покаже свій голос. Покаже, з чого зліплений.

На тому кінці взяли слухавку. Автовідповідач. Заграла дитяча пісенька:"Ковбаски-ковбаски, йобані ковбаски". Ґлок зі всієї сили кинув телефон об підлогу. Його обманули. Молніс дала номер звичайного м'ясокомбінату.

Хлопці відволіклись і, скориставшись моментом, жінка побігла геть. Вона стрибнула у вікно та вибила головою скло. Жінка полетіла вниз, впавши поруч реактором.

- Зараз я її підстрелю! - сказав Ґлок, починаючи прицілюватись.

- Будь обережним, - додав Рудий. - Буде смішно, якщо ми підірвемо реактор.

В кабінет забіг Сидор. Він побачив, що Ґлок цілиться в реактор і подумав, що він знову хоче знищити місто. Невже всі ті історії про ядерну бомбу - правда? Сидор вистрілив в Ґлока, зіштовхнувши його з місця. І збивши приціл.

Ґлок випадково натиснув на гачок і черга куль замість Молніс полетіла в реактор. Загалом, корпуси реакторів міцні, але ці кулі раптово влучили у вразливе місце. Стабільність порушилась. Радіація почала просочуватись по станції. Молніс за секунду облисіла та втратила всі зуби. Потім здійнялась струя полум'я. Прилади почали виходити з ладу.

- Я не дам вам так безславно мене вбити! - через біль, піднялась на ноги Молніс.

Вона хиталась. Трусилась. Руки вчепились в панель керування та почали перевантажувати систему на максимум. Це спровокувало вибух. Кілька стін обвалилось. Стеля почала кришитись та опускатись вниз шматками. Ґлок схопив Рудого та потягнув до виходу. Вони побігли в інші двері, подалі від Сидора.

- Ні! - крикнув агент Блокбастер. - Ви не втечете від мене! Я вас спіймаю!

В цей момент штукатурка посипалась йому на голову, ледь не придавивши. Земля тряслась. Здавалось, станція ось-ось піде під землю, чи лавина з гори накриє її.

Ґлок з другом вибрались через чорний вихід. Перед ними відкрилась простора парковка з блискучим позолоченим Bugatti Veyron Super Sport. Це була точно машина Молніс. Тільки в неї були такі скажені гроші.

- Ех... - зітхнув Рудий, залізаючи в машину, - сьогодні без шаурми. Ми обоє зловили по кулі.

- Так. Я скажу навіть більше. Ми проїбались.

Машина вибила шлагбаум та, виїхавши на широку дорогу, почала стрімко збільшувати швидкість. Місто охопила сирена. Викид радіації заповняв все навколо. Мимо пролітали фургони екстреної служби спасіння.

Люди вибігали з домів в паніці. Хтось почав мародерити та ламати вітрини. Хтось закінчував життя самогубством прямо на вулиці. Хтось намагався покинути це пекло, що ще тільки розпалювало своє полум'я.

Сидор вибрався на вулицю сильно пізніше. Головний вихід завалило і довелось шукати вікно, щоб вистрибнути. Робітники станції розбивали скло в незайманих автомобілях та намагались якомога швидше покинути небезпечну територію. Навколо була бійка. Машини чавили тих, хто випадково потрапляв під колеса.

Поки весь цей безлад продовжувався, Сидор заліз в дешевеньку іржаву машинку, що стояла скраю та рушив в погоню за Ґлоком. Віднайти його було непросто. Хто знає, куди він міг поїхати. До того ж, агент побачив у вікно, яку тачку вони тоді забрали. Доганяти цього звіра було неможливо.

Із кишені Сидор витяг телефон та відкрив Google Maps. З міста було всього два виїзди. Ґлок міг поїхати в будь-який з них, але агент вирішив, що він скористується тим, що блище. Це була лише здогадка і, у випадку помилки, вона могла не виправдати себе. Але часу на роздуми не було. Потрібно діяти.

Серед вулиць з'явились вантажівки набиті військовими. Стан дуже серйозний. Місто збирались евакуювати. Почулась стрілянина. Поліцейські та солдати розпочали сутички з мародерами.

Сидор звернув наліво та виїхав на об'їзну ґрунтову дорогу. Він сподівався зрізати шлях та перехопити Ґлока. так і вийшло. Його машина ще тільки наближалась до перехрестя. Настав влучний момент, щоб зупинити його. Сидор крутонув руль та покотився вниз зі схилу, прямо на зустріч новенькому Bugatti.

Удар. Він врізався Ґлоку в бік. Шматки металу, розсипаючи іскри, закидали собою всю дорогу. Обидві машини розкрутило та утрамбувало в масивний валун. Стовп чорного диму здійнявся над горою металобрухту. Ґлока викинуло через лобове скло у кущі.

Розлючений агент Блокбастер вискочив з машини та підбіг до нього. Удар ногою влетів хлопцю в живіт. Від болю, Ґлок хутко прийшов в себе та відкотився назад. Він встав на ноги та прийняв бойову стійку.

- Ти заважаєш мені! - сказав Ґлок.

- Озирнись! Через тебе ще одне місто знищене! Ніякого М'ясокомбіната не існує! Ти просто йобаний псих!

- Я не хотів тебе вбивати, але бачу, іншого виходу немає...

Ґлок напав на агента, але не розрахував свої сили. Сидор заїхав йому в ніс та звалив з ніг назад на землю. Потім він почав квасити йому обличчя ногою, топтавши його. Ґлок, у відповідь на це, вдарив кулаком в пах Сидора. Агент зігнувся та відійшов назад. Його супротивник знову підвівся.

- Невже ти не розумієш, що я рятую світ? - спитав Ґлок.

Сидор опустив голову та сплюнув під ноги.

- Ти вбив Олесу... і ще купу невинних людей. Оце так порятунок.

- Радикальні зміни потребують жертв. М'ясокомбінат забрав набагато більше життів. Нас безглуздо навіть порівнювати.

- Ти заїбав вже з ним.

Рука агента вихопила запасний пістолет, що був захований в піджаку, та вистрілила Ґлоку по ногам. Він впав на землю та закричав. Сидор повільно до нього підійшов та придавив горло коліном. Ґлок захрипів, проливаючи кров по щокам. Ще два удара прилетіли від Сидора збоку, по скроням. В очах проскочили іскри.

- Це кінець. Будеш відповідати перед законом, хуйло.

Таким чином Сидору Блокбастеру і вдалось нарешті спіймати Ґлока Пістолса. В цю секунду він відчув тріумф і облегшення. Справедливість настигла злодія. Тепер на нього чекали допит та суд. Вбивати його не збирались. Такий екстремальний терорист був дуже корисний для спецслужб.

Сидор був задоволений своєю перемогою, але він навіть не здогадувався, що увесь час був лише пішаком у грі з набагато сильнішими та небезпечними фігурами.