Моргни, якщо ти в заручниках

По центру алеї стояла статуя видатного єврейського вченого. Група з двадцяти людей в масках оточила його. З-за масок виднілись злобні погляди. Всі ці люди були спортивної комплекції. Вони замахнулись мотузками та обмотали статую за голову.

Міцні руки напружилиись та потягнули троси. Скульптура розхиталась під їх натиском та обрушилась на землю. Потужний удар розколов видатну постать на шматки. Кам'яні осколки покотились в різні боки.

- Вийшло! - крикнув один із людей в масці. - Тікаємо нахуй звідси!

Поки ніхто не прийшов на шум, компанія розбіглась, хто куди. Місце злочину залишилось спустошеним. Це була місцева банда ультранаціоналістів. Вони люто ратували за чистоту крові та перевагу білої раси. Сховавшись в засміченому вонючому перевулку, злодії почали гучно радіти, скояному злочину.

- Ей, можна до вас приєднатись? - заговорив темний силует, що підходив зі сторони.

- Ти ще хто такий? - спитав скінхед.

Із тіні вийшов широкоплечий чоловік із довгою бородою та кучерявим волоссям. Це був замаскований Ґлок.

- Я арієць, - відповів він.

Хлопці розсміялись від такої заяви. Подібні слова від бруднокровних волоцюг ніхто там не сприймав в серйоз.

- Може ти йобаний жидяра? - насупився один з них. - Може з тебе шкіру зідрати, півнику?

Ґлок зробив впеневний крок веред, так щоб під світлом багаття стало видно його берци із білими шнурками.

- Так, значить ти крутий? - той злобний скінхед підійшов впритул до Ґлока та вперся в нього своєю груддю. Його тяжкий подих врізався в очі Ґлока.

- Крутіше тебе. Не сильно, звичайно, але достатньо, щоб надерти тобі сраку.

Тяжкий погляд негідника свердлив йому голову. Кулаки заскрипіли. Удар повинен був прилетіти в будь яку секунду. Раптово скінхед широко посміхнувся.

- А мені подобається цей дикий волохань! - він розвернувся до своїх товаришів. - Хай покаже, на що здатен.

Таким чином Ґлоку і вдалось втертись в довіру до неонацистів. Далі залишалось лише знищити їх з середини, щоб проявити себе перед суспільством. В цьому місті було найбільше угрупування скінхедів, тому його ліквідація стала б потужним кроком веред.

База цього угрупування розташувалась на покинутій станції метро. Лисі накачані чоловіки в татуюваннях пили горілку прямо із пляшок та обговорювали, як вони ненавидять, так званих, "йобаних чурок".

Ґлок пройшов в центр. Там його повинен був зустріти їх лідер - Гітлер 2. Від мужика з таким ім'ям можна було чекати чого завгодно, тому Ґлок був дуже обережний.

До нього підійшов черговий лисий велетень, але на цей раз зі здоровенним татуюванням свастики на все обличчя.

- Я Гітлер 2. Я тут головний. Мені здається, тобі треба зістригти цю мерзенну жидівську бороду. Ну... було б ще непогано набити на грудях нашого фюрера.

- Мені здається, справжній арієць може сам обирати, як йому краще ходити, - сказав Ґлок.

- Хм... непогано. Я подумаю над цією теорією. А поки що, почитай Майн Кампф та відпочинь. Вранці ми будемо воювати за нашу расу. Будемо відновлювати справедливість.

Спеціально для Ґлока виділили окремий порваний брудний матрац. На таких тут спали всі, але йому дістався ще й зі стричачими пружинами. Лежати на такому було доволі болючим процесом.

Відпочиваючи, Ґлок намагався підібрати найбільш влучний момент, щоб завалити Гітлера 2. Мужик був міцний, майже як половина Валянка, хоча й не такий дебелий. Це вже було добре. Якщо того звіра вдалось порвати, то й цей також смертний.

Добиратись до цього міста було довго і складно, а потім, ще складніше - було шукати цих скінхедів серед великих просторів. Ґлок справді дуже втомився за пройдешній день. Він вже став закривати очі, як до нього підсів Гітлер 2. У дуже п'яному стані.

- Розімєш, - слізно почав він, - всі ці нєгри, цигани... різать їх треба, довбойобів. Вони руйнують наше суспільство. Жодної користі.

Раптово він проригався собі під ноги. Судячи по його зовнішньому вигляду, він випив самотужки більше літру горілки.

- Ти втомився, - сказав Ґлок. - Тобі треба відпочити.

- Я тут, блять, бос! Чого ти мені наказуєш, мудило?!

- Просто хочу сказати, що якщо ти продовжиш себе катувати бухлом, то твої неймовірні плани ніколи не стануть реальністю.

Гітлер 2 сумно кивнув.

- Ти правий. Який же я тоді арієць, якщо веду себе як жалюгідна сучка. Треба привести себе в форму.

Нарешті він відчепився. Настав момент, коли Ґлок зміг заснути, щоб набратись сил перед завтрішнім винищенням. В його голові не було жодних сумнівів чи виправдань щодо тяжкої долі цих радикально налаштованих волоцюг. Для нього вони всі були мішками з м'ясом, яких він готовий був порозривати задля власного успіху.

З ранку, він почув якийсь дивний шум. Ґлок відкрив очі та побачив, як всі ці п'яниці перетворились в справжніх коммандос. Кожен з них був озброєний власним мініганом.

- Вставай, бородачу, - сказав Гітлер 2. - Пора показувати свою громадянську позицію.

Такого повороту Ґлок не очікував. Звідки в цих доходяг така кількість настільки потужної зброї? Невже М'ясокомбінат так щедро їх спонсує? З іншого боку, все було логічно. Він використовує їх, щоб підтримувати стабільно великий рівень хаосу в країні. Щоб влада та поліція завжди були у вразливій позиції. Таким чином, він самостійно регулює силу обох сторін і жодній не дає дістатись до своїх величин. Все було добре продумано. Але Ґлоку від цього легше не ставало. З такою зброєю вони його за секунду перетворили б на фарш.

- Може мені також дасте мініган? - спитав Ґлок.

Гітлер 2 сунув йому в руки гнилий дрючок.

- Почнеш з цього. А як завоюєш нашу довіру - отримаєш щось крутіше.

В цей день скінхеди збирались штурмом взяти велике відділення національного банку. Це був чистий акт тероризму виключно заради залякування. Вони погрузились в чотири мікроавтобуси та рушили в місто. Ґлок поїхав разом з ними. Він стискав в руці клятий дрючок та уявляв, як встроме його Гітлеру 2 у скроню. В даній ситуації зробити це було абсолютно неможливо.

Вони їхали по вулицях не звертаючи увагу ні на які перепони. Збивали пішоходів, розштовхували бамперами зустрічні авто, навіть поліції не боялись. Місце призначення вже виднілось із вікна. Двадцятиповерхова будівля з великими літерами ставала все блище та блище. І разом з цим, серце Ґлока колотилось все сильніше та сильніше.

Мікроавтобуси загальмували. Двері навстіж розкрились. Лисі качки вистрибували на дорогу, тягнувши попереду по шість стволів своєї монструозної зброї. Ґлок обережно вискочив разом із ними.

- Слухайте мене всі! - крикнув Гітлер 2. - Ми вб'ємо всіх людей в цій будівлі! Але не тому, що ми монстри чи психопати. Ні... Це все для того, щоб нагадати вам, що у білої людини є сила. І з нею треба рахуватись!

Поки ці балачки продовжувались, Ґлок різко настрибнув на одного скінхеда та встромив гілку йому в горло. Потім обхопив обома руками голову та з хрустом розвернув її назад. Супротивник миттєво помер. Ґлок вихопив з його ослаблених рук мініган та в ту ж мить натиснув на гачок.

- Ти що, блять, витво...

Не встиг довогорити наступний скінхед, як струя куль розірвала його навпіл. Скажена кулеметна черга почала скошувати їх одного за другим. Один з мікроавтобусів аж перекинувся від напору стрілянини та вибухнув. Полум'я здійнялось на кілька метрів вгору.

- Їбанутись! - викрикнув Гітлер 2. Такої зради він не очікував з похмілля.

В цю ж секунду одразу чотири товариші поряд з ним злягли від кулеметної бурі. Гітлер два стрибнув животом на землю та озирнувся. Його оточувало з усіх боків шмаття людського м'яса. Це все були колишні товариші. Ґлок атакував зненацька та жорстко, не даючи шансу на роздуми.