Моргни, якщо ти в заручниках

План з рукопашною перемогою над всією в'язницею був сильно амбітним. Просто так, з наскоку, його не реалізуєш. Ґлок це розумів, тому хотів заполучити собі союзника.

- Ні, - твердо сказав Дорк.

- Це твій перший шанс за всі ці роки вийти на волю.

- Та це якийсь їбанатизм. Таким чином ми тільки помремо.

Ґлок героїчно схрестив руки.

- Ну це теж непогано. В якомусь сенсі, вихід на свободу. До речі, а чому ти ще сидиш? За що? Я так і не спитав.

Дорк насупив брови. Він не любив згадувати причину попадання за ґрати. Це була неймовірна тупість або трагічний збіг обставин. Він вважав, що і те, й інше разом.

- Я працював в гіпсовому кар'єрі. До нас привезли нову техніку. Два роторних екскаватори. Хто ж знав, що вони були бракованими. Фірма, що їх виготовляла працювала на М'ясокомбіната. Завдяки йому, навіть неякісна техніка, яка не пройшла перевірку технічного обслуговування - відправлялась працювати. Я потягнув за важіль і стрілу випадково повернуло в бік на сто вісімдесят градусів... Ковші розмолотили всю мою бригаду насмерть. Тридцять дев'ять чоловік. Мене засадили на довічне.

Ще одна жертва цього злого тирана. Ця історія стала лише черговим доказом того, що його треба знищити. Ґлок сильніше запевнився у своїх силах.

- М'ясокомбінат забрав дві мої сім'ї. Відправив мене на війну, вбив моїх колег. Не особисто, але все це було з його подачки. Я вже заморився це терпіти. Я збираюсь його вбити. Своїми руками.

Ґлок підійшов ближче до співрозмовника.

- Тому мені не можна тут залишатись. Я хочу вибратись на свободу. І для цього мені й потрібна твоя допомога. Це твій шанс помститись М'ясокомбінату.

Це було непросте прохання для Дорка. З одного боку, він вже настільки давно тут сидить, що просто змирився зі своєю безнадійною долею. А з іншого, вперше в житті, в нього з'явився шанс на помсту. Таке не щодня пропонують. Відмовлятись було б шкода.

- Гаразд... Я згоден тобі допомогти. Але, - він уважно поглянув Ґлоку в очі, - може ти вигадаєш якийсь більш надійний план?

- Ні. Він і так прекрасний. Ти, вроді, міцний мужик. Думаю, гатитись вмієш.

- Слухай, останній раз я бився в школі, коли ходив на карате.

Ґлок похлопав його по плечу.

- Тоді згадуй свої навички, бо роботи сьогодні буде багато.

Потім він підійшов до решітки, схопився за неї та почав кричати як різаний. Він пускав слину та закочував очі. Спустився на коліна, волав як підстрелений звір.

- Блять, я навіть не підготувався, - збентежено сказав Дорк.

До камери підбігли охоронці. Вони відчинили ґрати та зайшли всередину, оточивши, лежачого на підлозі, Ґлока.

- Що з ним? - спитав охоронець.

- Я... я не знаю, - розгубився Дорк.

- Жага пиздилки! - підскочив Ґлок з місця.

Він накинувся на всіх охоронців відразу та почав їх безжально мутузити, не жаліючи кулаків. Потужні удари впечатували їх в стіни, вибивали зуби та валили на підлогу. Потім Ґлок підключив ще й ноги. Його дешеві шльопанці рвались об голови охоронців.

- Якось сильно швидко! - зауважив Дорк. - Я не готовий!

- Приготуєшся на ходу.

Разом вони вийшли в коридор. Їм на зустріч бігла підмога охорони. Дорк взяв себе в руки та прийняв бойову позу. Діватись було нікуди. Він конкретно ув'язався у цю справу.

- Обережно! - крикнув один із тюремників. - Вони жорстко пиздяться!

В цей момент відразу два кулаки влетіли йому в носа. Чолов'яга перекинувся через своїх напарників, приваливши їх. Ґлок та Дорк прийнялись топтати чоловіків ногами.

- Ай, сука! - застогнав Ґлок. - Босими ногами боляче гатитись.

Оцінивши обстановку, чи нікого не залишилося навколо, вони продвинулись далі. Перед ними розкрився головний зал, навколо якого розмістились два яруси камер. Будучи зверху, Ґлок та Дорк почали перекидати ворогів через перила.

Далі терпіти таке тупороге побиття вже ніхто не хотів. Охоронці дістали гвинтівки та відкрили стрілянину по втікачам. Хлопці полягали на животи, сховавшись від гуляючих куль.

- І що нам тепер робити? - занепокоєно спитав Дорк.

Ґлок замітив поруч із собою на стіні аварійний пожежний тумблер. Він відчиняв всі камери. Це була удачна можливість змістити баланс сил. Ґлок замахнувся кулаком, розбив захисне скло та потягнув вниз тумблер.

Всі камери різко відчинилися. В залі піднявся лютий галас. Зраділі в'язні повибігали зі своїх кімнат та в ту ж секунду атакували охоронців. Розпочалась масова бійка.

- Ось так і вирішуються проблеми, - посміхнувся Ґлок.

Під шумок втекти було неможливо. Навколо дуже багато розлючених чоловіків, що в будь яку мить могли розбити писок. Треба було вирубити всіх. Всіх, без винятків.

Ґлок підскочив знову на ноги та полетів з кулаками на зеків та охоронців. Він навіть не дивився, кого б'є. Бачив, що спереду чи збоку людина - трощив морди.

Дорк прикривав його ззаду, продовжуючи перекидати людей через перила. Всі вони градом сипались на бійку знизу, чавивши та придавлюючи бідолах до бетону.

Перед Ґлоком вискочив Защокан. Він гучно засміявся, побачивши цей переполох.

- Ти непогано все продумав, Ґлок Пістолс, - заговорив він. - Але ти не врахував, що я тебе завалю.

Його велетенські розтягнуті щоки закрутилась у смертоносному вирії. Вони трощили кістки всіх людей, які потрапляли в них на шляху. Сила Защокана була колосальною.

Ґлок підбіг до нього впритул та вдарив кілька разів по ребрах. Безрезультатно. Відповідь не змусила себе довго чекати. Дві щоки прилетіли Ґлоку по спині. Його хребет ледь не розломився надвоє.

- Ох... блять...

- Це мій гнів, паскудо! Я тут головний!

Защокан насолоджувався своєю перевагою. Тріумфальний сміх розносився по залу ехом. Зупинити його вийшов Дорк. Він добре розігнався, підскочив на спині зігнутого Ґлока та злетів у повітря. Перелякані очі Защокана розширились.

Коліна Дорка почали одне за одним розбивати йому обличчя прямо в польоті. Міцні удари зминали ніс, рвали губи, розштовхували в боки масивні щоки. Із тріснутих брів полетіла кров.

Перехилившись через перила, Защокан полетів вниз. Він впав на підлогу та не міг поворушитись.

- Я не міг так тупо проїбатись, - прошепотів він.

- Міг, - сердито відповів Ґлок, побачивши поруч із собою того самого товстяка, Свиноту.

Що є сили, він штовхнув кабана вниз. Перекидати через перила його було неможливо, бо вага в чотириста кілограмів - це не жарти. Але цього й не знадобилось. Він пройшов повз них, наче через паперову стрічку. Свинота падав прямо на Защокана. Сльози навернулись на очах лежачого бідняги. Гігантська тінь накривала його суворою пітьмою.

Свинота з гуркотом врізався в Защокана. В'язниця затряслась. Колишнього лідера зеків розплющило наче під катком. Нутрощі розповзлись у всі боки.

Надмірний шум привернув увагу начальника в'язниці. Він тихенько хропів з похмілля в своєму кабінеті, як раптом, гучна колотнеча його розбудила. Точніше, зі сну його вирвав невеличкий землетрус, що стався після падіння Свиноти.

В кабінет забіг головний охорони.

- Що там за чортівня відбувається? - сердито спитав начальник.

- Ґлок Пістолс та його співкамерник Дорк Дорнан! Вони всіх пиздять!

- Що ти таке верзеш?

- Там повний хаос! Майже нікого не залишилося.

Озброївшись дробовиками, вони рушили в головний зал. Усувати бунт потрібно було екстремальними методами. Вони очікували на люту масову бійку, але коли вийшли в той самий головний зал, то були в шоці від побаченого.

Абсолютно всі в'язні та охоронці лежали на підлозі купами без свідомості. Всі вони були жорстоко побиті. В центрі стояли переможці: Ґлок та Дорк. Стомлені, але не схилені.

- О, ні! - впав у розпач начальник. - Моя прекрасна в'язниця! Що ви з нею зробили?

Він перезарядив дробовика та направив його на Ґлока.

- В цьому немає сенсу, - сказав Ґлок. - Ну застрелиш ти мене і що далі? Візьмеш лопату і будеш розгрібати цих бідолах?

- Тебе треба покарати!

- Ну... треба, значить треба.

- Я покараю тебе! Точно покараю!

Руки начальника та охоронця тремтіли, але вони не могли натиснути на гачок. Звіриний страх не давав їм цього зробити. Руки опустились, так і не вистріливши.

Ґлок підійшов до них та забрав зброю.

- Я візьму це з собою. Нам воно знадобиться більше ніж вам.

Дорк здивовано подивився на нього.

- Нам?

- А ти що, хочеш тут залишитися? Я беру тебе з собою. Ми разом помстимося М'ясокомбінату.

Таким чином Ґлок і вийшов на свободу. Він протоптав собі новий шлях і не збирався з нього звертати, доки не добереться до головної цілі - М'ясокомбіната.