Моргни, якщо ти в заручниках

До того як стати лідером мігрантів, Самсон Елемарт жив в бідній багатодітній сім'ї, в бідній багатолюдній країні. Троє сестер та четверо братів постійно перетягували на себе ковдру батьківської уваги через потрапляння у критичні ситуації: бійки, пограбування, травми. Самсон був ні самим молодшим, ні самим старшим. Він був в середині цієї шеренги родичів, саме тому отримував найменше уваги в свою адресу. Ну ще й тому, що завдяки своїй кмітливості, він найрідше потрапляв у дикі ситуації.

- Він у нас розумний, - казали батьки. - Зможе впоратись і сам.

Через це, багато часу він проводив зі старшими дітьми в своєму дворі. Вони гуляли разом, але йому часто було важко за ними угнатись. Все це через те, що вони були більш фізично розвиненими, завдяки вагомій перевазі у два-три роки.

Одного разу, разом з двома друзями, Ролом та Степаном, Самсон пішов гуляти до старого дубу. Біля вже підсохлого височенного дерева збиралось багато місцевих дітей. Поки батьки не бачили, вони пили алкоголь, курили цигарки та влаштовували бійки на гроші.

- О, Лось прийшов, - сказав Рол, йшовши попереду. Він прискорився.

- Хто це такий? - спитав Самсон.

- Це мій троюрідний брат, - відповів Степан. - Кажуть, він козла може завалить одним ударом. А ще кажуть, він знає як правильно дрочити.

Такі риси були дуже поважними серед хлопаків в цих краях. В оточенні зацікавлених поглядів, стояв Лось з цигаркою в руках. Запальничка стрельнула полум'ям і край цигарки загорівся. Лось зробив тягу, спаливши її до фільтра на дві секунди.

- Ого, він навіть не закашляв, - сказав хтось із оточення.

- Він такий сильний.

Степан підійшов до Лося та спробував його обійняти. Але той відштовхнув брата.

- Я не спілкуюсь зі слабаками! - сердито сказав Лось.

- Ей, рік тому ми гуляли разом, - засмучено відреагував Степан.

- Тобі показалось. Я тільки з крутими гуляю.

Лось смикнув оком та врізався поглядом в друзів Степана. Маленький Самсон там виглядав зовсім жалюгідно для нього. Лось підійшов до нього та оглянув зі всіх сторін.

- Ти хоч раз в житті горілку пив? - запитав Лось. - Чи може курив? А дрочив? Зі мною ніхто в цьому не зрівняється.

- Я не хочу проблем, - сказав Самсон і отримав удар кулаком в обличчя.

Потужна сила звалила його на землю. Дзвін в голові розколював її надвоє. Чогось такого він і чекав, але просто не встиг швидко зреагувати. Напевно, чутки про вирубання козла з одного удару були правдою.

- Якщо хочете гуляти з нами, - почав Лось, - то вам треба довести, що ви заслуговуєте на це. Пішліть народ, покажемо цим тюхтіям, що потрібно робити.

Старші діти на чолі з Лосем повели Самсона, Рола та Степана до Дому №9. Це місце було місцевим наркопритоном. Дорослі бандити там вживали героїн та іноді вбивали один одного ножами. Діти любили туди пролазити, щоб поцупити кілька цигарок або недопиту пляшку горілки. Брати щось міцніше вони боялись та не могли наважитись.

- Степане, - заговорив Лось, - якщо ти справді мені брат, то візьми своїх корішів та притягніть сюди горілку. Тільки повну пляшку, щоб на всіх вистачило.

- Нам не треба цього робити, - втрутився Самсон.

- Їбало завали, гном.

- Так, ми зробимо це, - погодився Степан.

Рол занепокоєно повернувся до нього.

- Ти точно впевнений?

- Я не слабак! Якщо ви двоє сцикуни, то я не такий. Я сам туди піду.

Нахмурившись. Степан відвернувся від друзів та рішуче пішов до Дому №9. Хоч Самсону було дуже страшно, якась внутрішня сила не дала йому залишити друга самого. Він заплющив очі та побіг слідом за ним.

- Ого, він за ним побіг! - хтось вразився цим вчинком.

- Та він зараз всериться, - відмахнувся Лось.

Хлопці наближались до злощасного притону і їх маленькі серця починали колотитись все швидше. Хоч вони й були дітьми, але усвідомлювали всю потенційну небезпеку. Принаймні Самсон. І точно можна сказати, що він не дуже розумів, навіщо його друг так рвався в небезпечне місце задля пошани якогось покидька.

Сховавшись за стіною, хлопці побачили, що двері відчинились. Через поріг перелетів напівголий чоловік. Його лисина була синьою від тумаків. Слідом вийшов вусатий хазяїн дому, Костер Костенко. По місту про нього ходило багато диких чутків. Наприклад, тягу до людожерства.

- Ні, я принесу бабки сьогодні, обіцяю! - кричав, закриваючись руками, чоловік на землі. - Я вкраду їх у мамки! В неї залишилась пенсія.

- Втретє ти мене не наїбеш.

Костер витяг пістолет та пристрелив чоловіка. Потім він відв'язав двох собак і ті накинулись на тіло, жадібно відриваючи шматки м'яса.

- До ранку доїдять, - сказав Костер та зачинив за собою двері.

Злі собаки в дворі - це дуже погано, але через те, що вони були зайняті пожиранням тіла, Степан не переймався через них. Він підійшов до відкритого вікна та заглянув всередину, чи можна туди спокійно пролізти.

Там був неймовірний смітник. Всюду купи пляшок, кальяни, бонги. Обкурені наркомани спали прямо на підлозі. Костер сів на брудний диван. Поруч з ним було дві повії. Які дотого ж були п'яними.

- Ну що, смокчіть хуй, бляді! - наказав він. - Я не просто так вам бабки заплатив.

Що ж, туди лізти було абсолютним самогубством. Тому Степан побіг до сусіднього вікна. Кімната, в яку воно вело, була пустою. Як раз нормальна можливість для проникнення в дім.

- Пішли назад, - схопив його за плече Самсон. - Іншого шансу не буде.

- Ну так іди. А я поліз всередину.

Перескочивши через підвіконня, Степан опинився всередині. І це було роковою помилкою. Не поглянувши під ноги під час спуску, він наступив на якогось волоцюгу, що ловив на підлозі прихід.

- Шо це за пездюк? - різко підскочив він, вдаривши Степана в живіт.

В кімнату хутко забіг Костер, тримаючи пістолет в руках. Щоб не видати себе, Самсон пригнувся. Його не було видно. А ось його другу так не пощастило. Серце Степана колотилось мов скажене. Всього один невдалий крок поставив його впритул перед смертю.

- Нахуй ти сюди поліз, малий? - спитав сердито Костер.

- Я... ну...

Куля влучила в груди хлопцю. Його відштовхнуло до стіни. Червона пляма розповзлась за його спиною. В цю мить Самсон зрозумів, що його друг хоч може ще й не помер, але в дуже критичному стані. І він точно не зможе врятувати його своїми силами.

Самсон хутко помчав в сторону паркану. Перескочивши через нього, він побіг до свого сусіда - дядька Лейпера, який працював в поліції. В цей момент він косив траву у себе на подвір'ї. Самсон підбіг до нього та схопив за сорочку.

- Там Степан попав в дім до Костера!

- Правда? Треба викликати патруль.

- Ні! Він не встигне приїхати. Його там вб'ють!

- Але я сам не вивезу, якщо там багато наркоманів.

В цю секунду в голові Самсона наче щось перемкнулось. Він вирішив збрехати.

- Там нікого крім Костера немає. Вони всі пішли, тому Степан і не побоявся залізти всередину. Він думав, що дім пустий.

- Що ж, якщо там тільки Костер, то думаю, я впораюсь.

Він не впорався. Отримавши кілька куль в тіло, Лейперу вдалось застрелити лише трьох наркоманів. Але цей проміжок часу, що він створив, став зручним вікном для порятунку Степана.

Самсон свідомо використав пана Лейпера як наживку, щоб врятувати друга. Для нього це стало одкровенням. Він усвідомив, що може впливати на події навколо себе в свою користь. І усвідомив, що для важливих цілей можна розплачуватись життями інших людей.

Після вісімнадцятиріччя Самсон став об'єднувати навколо себе слабких та обездолених людей. Він готовий був допомагати всім, але ніколи не хотів бруднити власні руки. Для цього він заводив зв'язки з різними психами, що вірили у свою силу та допомагав їм. Всі вони ставали гарматним м'ясом для Самсона, але він щиро вірив, що це не просто так. Що все це заради вищої мети.