Моргни, якщо ти в заручниках

Одразу чотири лікаря обробляли рани Ґлока. Він сидів, зігнувшись, поки на його спині зашивались шрами та накладались бинти. Потім схожі процедури робились і з обличчям. Побитого обшарпаного Ґлока приводили в більш менш цілий вигляд.

- Поки що це все, - сказав один із лікарів. - Я радив би вам взяти собі постільний режим та нормально відлежатись. Лише організм далі зможе зцілити ваші рани.

- Дякую, але ж ви знаєте, що це неможливо. Ви підлатали мене, щоб я довше міг битись.

- Чесно кажучи, ваша затія із битвою проти М'ясокомбіната - це погана ідея.

Ґлок поглянув йому в очі та посміхнувся.

- Ні. Це найкраща ідея в світі.

Залишившись на самоті, він встав перед дзеркалом. У власних очах він бачив лише відображення повної впевненості. За його спиною мільйони жертв, але не було ніякого Антиґлока, який міг натиснути на відчуття совісті. Ніякого жалю, тільки рух вперед. Багато хто помер, але все це було вимушеною жертвою заради перемоги.

Підшите перев'язане тіло Ґлока зовсім не мало бойового вигляду. Але він не переймався через це. На торс накинувся бронежилет, пальці одяглись в міцні тактичні перчатки зі сталевими кісточками, голова сховалась за міцним шоломом. Чорні тверді берці, наколінники і багато чого іншого - підготовка до поєдинку йшла повним ходом. Проти такого ворога не можна було йти голими руками. Ґлок був радий, що не наважився атакувати його два дня тому. В нього не було тоді жодного шансу.

Після цього перед дзеркалом стояв вже не кульгавий понівечений бідолаха, а величний воїн, що готовий був знищити будь кого, хто встав би в нього на шляху.

- Сьогодні я заберу твоє життя, Бенджаміне, - тихо сказав Ґлок.

***

На базі М'ясокомбіната був переполох. Через потужний вибух серед солдат розповзлась паніка. Бенджамін повільно крокував вперед та заспокоював своїх людей:

- Іван збирався мене вбити. Примагнітив та кинув разом з вибухівкою. Зрадник хотів забрати всю владу собі. Але... справедливість наздогнала його.

- І що нам тепер робити? - хтось спитав знервовано.

- Те що ви й робили до цього. Нічого не змінилось. Просто невеличкі кадрові перестановки.

Дим все ще проносився навколо клубами. Бенджамін підійшов до глибокої вирви. В п'яти метрах від неї, завалений землею, валявся Іван, те що від нього залишилось. Розірваний навпіл скелет, на якому майже не залишилось вцілілих шматків плоті чи шкіри. Навіть від обличчя залишилась лише четвертина. Почорніле від вогню око вже ні на кого не дивилось.

- Не хотілось мені, щоб це все так закінчувалось, - сказав Бенджамін, дивлячись на мертве тіло друга.

- Не правда, тільки про це ти й думав, хуйло! - раптово відповів обгорілий скелет Івана.

Бенджамін протер очі і зрозумів, що це йому лише показалось. Ніхто нічого такого йому не казав. Він зітхнув та пішов готуватись до поєдинку, наказавши своїм людям прибрати труп.

Одягаючи бойовий костюм, Бенджамін розумів, що цього разу Ґлок не прийде в такому виснаженому вигляді, тому треба було й себе привести у відповідний стан. Хоч сталевий скелет і був вагомою перевагою, але для певності було вирішено взяти з собою ножа. Щодо зброї не було жодних інструкцій, тому це не вважалось якимось обманом.

- Босе, до вас гості, - заглянув в кабінет охоронець.

- Хто там?

***

Рональд висівся за круглим столом та грав в карти із матросами та вантажниками. Вони багато курили та гучно галасували. Бар наповнився димом так сильно, що там стало складно щось розгледіти.

- Ось так, хлопці, - склав колоду Рональд. - З професіоналами краще не жартувати.

- Оце так проєктування чоботів на тебе вплинуло?

- Між іншим, в підошвах чоботів часто ховали контрабанду, а для цього потрібні дуже спритні пальці.

Двері бару гучно відчинились і вдарились об стіну. Дим потягло назовні. На порозі встав високий чоловік. Він махнув рукою і крикнув:

- Рональд Пейтон... до телефону!

- Ох, бляха, - зітхнув той. - Кому це там не йметься?

- Якась Аліса. Каже, вона твоя дружина.

Це прозвучало так неочікувано, що Рональд ледь не впав зі стільця. Він не бачився з Алісою вже десять років. Така раптова поява була дуже дивною, але попри всі конфлікти та непорозуміння, що між ними вставали, він все ще мав до неї почуття та хотів би побачитись.

- Слухаю, - сказав він, схопивши слухавку.

Відповідь пролунала не відразу. Кожна мілісекунда мовчання тиснула на вухо Рональда мов білий шум.

- Привіт, Рональде, - нарешті мовив м'який давно нечутий голос.

- Алісо?

- Я знаю, ми вже давно не бачились, але мені зараз дуже потрібна твоя допомога.

- І ти кажеш це після всього, що було? Ти злила мене як якогось лоха.

Аліса не могла парирувати ці слова. Він був абсолютно правим, але відступати їй не хотілось.

- Пробач, я справді колись жорстоко розтоптала тебе. Була грубою, жорсткою. З тих пір пройшло багато часу. Я не скажу, що багато чого змінилось, але я не хочу, щоб між нами залишалась прірва.

- Ти хочеш закопати цю так звану "прірву" як раз в ту мить, коли тобі знадобилась допомога?! Я ні за що не буду тобі допомагати, суко!

Емоції взяли над ним гору. Підходячи до телефону, Рональд не здогадувався, як сильно він розчарується в своїй колишній дружині.

- Я збираюсь вбити М'ясокомбіната, - сказала Аліса. - Я знаю, що ти знаходишся серед людей, у яких може бути інформація. Можливо ти не станеш мені допомагати, але просто дай мені хоч якусь зачіпку. Я дуже хочу до нього дістатись.

- Збираєшся мститись за Єстона? Навіть за мертвого чоловіка ти переймаєшся більше ніж за живого, хоч і колишнього.

Рональд зітхнув, але вирішив все ж їй допомогти.

- Гаразд. Є в мене деяка інформація щодо М'ясокомбіната.

Ще за день до цієї розмови, він дізнався від Рудого про поєдинок Ґлока з М'ясокомбінатом. Це були неточні дані, але нічого більш конкретного дати було неможливо. Рональд сказав про передбачуване місце зіткнення і на цьому їх розмова завершилась.

- Бувай, - тихо сказав він, - і більше ніколи мені не дзвони.

Рональд поклав слухавку. Він не замітив, як збоку до нього підійшов Рудий.

- Щось важливе?

- Ні... це, стара знайома набрала. Нічого серйозного.

- Що ж, тоді збирайся. Пора вирушати. Мені повідомили, що Ґлок вже відправився на місце зустрічі. Якщо пощастить, можливо встигнемо розібратись з обома.

***

Ґлок спостерігав за тим самим баскетбольним майданчиком через перехрестя снайперського прицілу. Він засів в будинку навпроти та вицілював ворога. Поле було пустим.

- Де ж ти ховаєшся?

Ґлок повільно підняв приціл і побачив Бенджаміна в будинку з протилежного боку. Він також цілився із гвинтівки. Намічалась снайперська дуель. Палець натиснув на гачок. Куля полетіла в напрямку М'ясокомбіната. Той хутко відкотився до сусіднього вікна і врятував себе від прямого попадання.

- Непогано стріляєш, - прошепотів Бенджамін, - але я не гірше.

Він вистрілив у відповідь. Його куля влетіла над вікном, влучивши у тріщину в стіні. Ненадійна конструкція почала розвалюватись. Ґлок підняв голову і побачив, що на нього падає стеля. Будинок сипався мов піщаний замок. Поки його не поховало під сотнями тон бетону, Ґлок стрибнув у вікно та полетів з висоти другого поверху.

Жорсткий і неприємний удар об землю став першою травмою цього поєдинку. Бенджамін опустив приціл, але не міг побачити Ґлока. Той був закритий за купою кинутих автомобілів, що були припарковані навколо.

- Це було ефектно! - крикнув Ґлок.

- Заради тебе стараюсь! - відповів Бенджамін.

Для обох ставало ясно, що перемогти суперника буде набагато важче, ніж вони із самого початку гадали. Але вони навіть не здогадувались, що в їх особисте протистояння збирались втрутитись.

В двох кварталах від цього місця зупинився фургон. Рудий вийшов із машини і сказав Рональду:

- Бінокль я тобі дав. Слідкуй за обстановкою. Якщо щось піде не по плану, стріляй із ракетниці. Ніхто з цих уйобків не повинен вижити.

- Це все якось жорстко. Ти впевнений, що нам справді потрібно це робити?

Рудий насупив брови.

- Звичайно.

Ще в сотні метрів звідти на мотоциклі їхала по трасі Біла Чайка в своєму костюмі. Вона дуже спішила, бо збиралась допомогти Ґлокові вбити М'ясокомбіната, дати йому суттєву перевагу.

Але він і так себе прекрасно відчував. Не збираючись довго відсиджуватись в укритті, Ґлок перескочив через машини і побіг крізь баскетбольне поле в напрямку схованого Бенджаміна. Той намагався підстрелити його на бігу, але ніяк не міг влучити. Ґлок постійно змінював свою траєкторію в останню мить.

Коли він вже майже дістався до будівлі, у Бенджаміна закінчились набої. Ось тоді він і зрозумів, що настав час скорочувати дистанцію до максимуму. Ґлок був набагато слабше його, тому тепер можна розкрити свою силу на повну.

М'ясокомбінат вистрибнув у вікно і полетів чітко у напрямку Ґлока. Приземлився він прямо на нього, зваливши з ніг і притиснувши колінами до землі.

- Ну ось і все, - сказав Бенджамін та заніс кулак над головою ворога.

Ґлок ухилився, коли сталева рука була вже в міліметрі від його лоба. Потужний удар витовк в землі яму.

- Ні, це тільки початок, - посміхнувся Ґлок.

Він схопив в долоню шматок землі та кинув супротивнику в очі. Бенджамін відвернувся, але не ослабив натиск. Він був готовий до таких трюків. Але до чого він точно не був готовий, так це до того, що Ґлок знайде його ніж за поясом та висмикне його.

Лезо впилось М'ясокомбінату в бік, проколовши шкіру. Кров хлинула назовні. Натиск ослаб і це дало змогу Ґлокові звільнитись. Він відкотився в бік та хутко встав на ноги, прийнявши бойову стійку.

- Я ж тебе на шматки розірву голими руками, - сказав Бенджамін.

- Знаю. Але ти просто не встигнеш це зробити.

- Завжди вражала твоя настирність. Чому ти просто не можеш здатись?

- Не хочу, от і все.

Бенджамін миттєво скоротив відстань і врізав Ґлоку в живіт. Це був неймовірно сильний удар. Ґлок відчув наче його кишки перекрутились всередині, а всі судини одночасно порвались. Якби не бронежилет, то кулак точно пробив би тіло наскрізь. Але тепер колосальний імпульс прийшовся на все тіло і Ґлока підкинуло в повітря.

Він полетів в сторону триповерхової будівлі і влучив у вікно на верхньому поверсі.

Рудий побачив це та хутко побіг в той дім. Він підіймався по сходах, сподіваючись застати свого колишнього друга в стані, неспроможному битись. Йому хотілось вбити його, позбавивши від мук безумства. Рудий згадував всі їх пригоди, власні цілі та дружбу, все, через що вони пройшли. І тепер це все було повністю перекреслино і знищено.

Він піднявся на третій поверх. Повільно крокував до тієї самої кімнати, куди прилетів Ґлок. Його серце колотилось, бо він усвідомлював, що йому потрібно було зробити.

Пройшовши крізь дверний отвір потрібної кімнати, Рудий застиг на місці. Ґлок був непритомний. Він лежав у скрученій позі та не рухався. Він виглядав слабким, безпомічним, безпечним. Невже він справді заслуговував на смерть?

- Ні, я не відступлю, - сказав Рудий, підіймаючи рушницю.

Притуливши її до голови друга, він вже ось-ось збирався натиснути на гачок. В цю мить на нього настрибнула Біла Чайка. Вона вчепилась в Рудого обома руками та звалила його на підлогу.

- Він повинен жити! Ти його не вб'єш! - крикнула Аліса.

- Цей псих погубив купу народу!

- Не так багато, як М'ясокомбінат. Це не можливо навіть порівняти. Ти не з тим борешся.

- Я не можу залишити його живим.

Рудий вирвався з її хватки, встав на ноги та знову направив на Ґлока рушницю. Його воля була непохитною. Будь якою ціною треба довести справу до кінця.

- Ні! - підскочила Аліса.

Вона махнула схованим клинком та одним ударом обрубала обидві руки Рудому. Кінцівки разом з рушницею покотились по підлозі. Він закричав від болю та впав на коліна. Від його голосу прокинувся Ґлок. Перше, що потрапило в його очі - це картина, як Біла Чайка безжально вбиває його друга.

- Що ти твориш, суко! - підірвався з місця Ґлок.

- Цей покидьок хотів тебе...

Кулак влетів Алісі в обличчя. Вона не встигла договорити причину своїх дій. За всією цією сценою спостерігав Рональд через бінокль. Він бачив, що ситуація була на грані провалу, але не міг наважитись вистрілити із ракетниці. Там була Аліса і, попри весь їх конфлікт, просто вбити її - це було вище його сил.

Але в останню мить він зібрався з духом. Витяг ракетницю та прицілився в потрібне вікно.

- Пробач, Філіпе. Пробач, Алісо.

Зброя клацнула і випустила ракету в будівлю. Розтягуючи за собою вогняний хвіст, вона влетіла всередину. Потужний вибух зачепив всіх, хто був в тій кімнаті.

- Що там за хуйня відбувається?! - спитав про себе Бенджамін, підходячи до того дому.

Коли пил та дим трохи вляглись, Ґлок обдивився. Він весь був покритий кров'ю. Не своєю. Опустивши погляд, він побачив голову Рудого. Вибух розірвав його на шматки. Він не знав, чому його друг взагалі сюди прийшов, тому біль від втрати охопив розум Ґлока.

- Ти не розумієш, він прийшов тебе вбити! - сказала Аліса.

- Йобана блядото, це все через тебе! Через тебе він помер!

Ґлок накинувся на неї і разом вони вилетіло у вікно. Падаючи, він бив її в обличчя, бив зі всієї сили. Нос жінки розірвався, кров вискочила фонтаном. Через мить вони впали. Впали на голову М'ясокомбіната. Здорованя повалило на землю.

- Що це за хуйня? - закричав Бенджамін, розкидавши їх обох в сторони.

Коли всі встали на ноги, повисло напружене мовчання. Конфлікт продовжувався, але через зайвих учасників було незрозуміло, як вчиняти далі.

- Ви вдвох проти мене? - спитав Бенджамін.

- Ні, - відповів Ґлок, - я один проти вас двох.

- Я прийшла за тобою, М'ясокомбінате! - сказала Аліса.

Бенджамін покрутив головою.

- Та ви йобнуті нахуй!

Але навіть тут не могло все так просто вирішитися. З-за стіни вибіг Рональд. Тремтячими руками він тримав пістолет та направляв його на М'ясокомбіната.

- Не чіпай мою дружину!

- Ага... - зітхнув Бенджамін, - значить ось воно як.

Він зробив крок в сторону товстуна, але Ґлок встав в нього на шляху. Насправді, йому не було діла до захисту якогось невідомого чоловіка, він просто не хотів, щоб його ворог відволікався.

- А-ну стій!

Бенджамін відштовхнув Ґлока в стіну. Це так сильно налякало Рональда, що той почав стріляти в здорованя. Кулі відскакували від тіла. М'ясокомбінат все ближче підходив до нього.

Не збираючись терпіти таке знущання, Аліса підскочила до супротивника ззаду та замахнулась клинком, щоб нанести удар по шиї. Лезо неслось, розрізаючи вітер. Воно зі свистом наближалось до вразливого місця ворога, але удару статись не судилось. Бенджамін схопив на льоту клинок та рукою його обламав.

- Досить з мене цих приколів.

Лезо полетіло в Рональда. Той не встиг навіть оком моргнути, як його живіт вже був розрізаний. Жир разом із кишками поліз назовні. Розлючений Бенджамін схопив Алісу за волосся та жбурнув зі всієї сили в її чоловіка. На повній швидкості вона залетіла йому прямо в живіт. Жінка просочилась всередину та замоталась в кишках. Рональд впав на землю та миттєво помер. Це був фатальний удар.

- Тепер ніхто не буде відволікати нас від важливих справ, - сказав Бенджамін, розминаючи кулаки.

Оговтавшись від зіткнення зі стіною, Ґлок знову був готовий битись. Тепер лише особисте тісне протистояння на ближній дистанції могло вирішити результат поєдинку.

Фінальна битва розпочалась. Ґлок накинувся на ворога та почав жорстко колошматити його обличчя кулаками. Через металеві пластини на перчатках, удари були справді сильними. Череп Бенджаміна крутило в сторони, мозок бився всередині об міцні стінки.

Потім Ґлок підняв металеву урну та заїхав нею по спині М'ясокомбіната. Від такого удару її розірвало навпіл. Ґлок просто не давав своєму супернику навіть миті для роздумів. Жодного продиху.

Він зробив підсікання і масивне тіло Бенджаміна впало на землю. Слідом пальці полізли йому в очі, намагаючись вичавити.

- Йди на хуй! - закричав здоровань та штовхнув Ґлока ногою в живіт.

Дебелий удар підкинув його на два метри в гору. Прямо в польоті, Бенджамін врізав йому в щелепу кулаком. Відразу шість зубів вилетіли з рота разом із бризками крові. Бідолаха покотився по землі, діставшись до баскетбольного поля. Ось це вже був справді важкий удар. В голові все крутилось. Сконцентруватись було майже неможливо.

- Я тебе вб'ю, - простогнав Ґлок. - Я дістанусь до тебе і завалю нахуй.

- Ага, - відповів Бенджамін і вдарив його в коліно.

Ногу викрутило назад. Колінна чашечка розкришилась на дрібні шматочки. Незважаючи на дике запаморочення, Ґлок вчепився в одяг М'ясокомбіната та поліз по ньому до голови.

- Це херня, - сказав той і вліпив йому ще один удар.

Половина обличчя відірвалась разом з носом та скляним оком. Ігноруючи важке понівечення, Ґлок знову підскочив. Він обхопив Бенджаміна обома руками а потім вчепився зубами в його обличчя. Розриваючи горло від крику, ламаючи власні зуби, він намагався вигризти йому очі.

У відповідь на таку нахабність, пальці Бенджаміна впились йому в грудну клітину та пробили ребра. Мінці долоні М'ясокомбіната почали стискати легені ворога. Ґлок блювонув кров'ю в обличчя Бенджміна та повністю залив його очі.

- Це кінець, Ґлок, - процідив він.

Але той не слухав. Крізь колосальну біль, він намагався душити ворога, але з кожною секундою його руки слабли все сильніше. Бенджамін втомився це терпіти, розмахнувся всім тілом Ґлока та жбурнув його об тверду поверхню баскетбольного поля. Ключиця лівої руки розломилась, вийшла назовні та проколола йому шию.

- НІ!! Я РОЗІРВУ ТЕБЕ!!! - волав він, чіпляючись іншою рукою за сорочку Бенджаміна.

- Пробач. Все було вирішено з самого початку.

Бенджамін схопив його за цю руку та вирвав її до самого плеча. Ґлок закричав ще сильніше.

- НІІІ!!!!!ЦЕ НЕМОЖЛИВО!!!! Я ХОЧУ БАЧИТИ ТЕБЕ ДОХЛИМ!!!! БЛЯДЬ!!!! ТИ СУЧАРА!!!

Але ці крики були марними. Він тотально програв. Жахливі травми вже не давали йому навіть керувати своїм тілом. Ґлока паралізувало. Із останніх сил він намагався щось вдіяти, кудись повзти, але важка нога Бенджаміна міцно притиснула його голову до бетонної поверхні.

- Я не буду тебе вбивати, - спокійним тоном сказав він.

В цю мить на машині приїхала Марнесса. Вона перелякалась та вибігла до них двох.

- Ми домовлялись, що ти його не вб'єш!

- Я й не збирався цього робити. Просто він був такий злий, що довелось довести його до такого стану.

Ґлок не розумів, що тут відбувалось. Це був якийсь план? Зрада? Що це? Він зовсім не розумів, про що вони говорили. Із єдиного ока пішла сльоза. Ґлок відчував себе повністю розбитим та безпорадним.

- Пробач, Ґлок. - підійшла до нього Марнесса. - Я знала, що до цього дійде, тому домовилась з ним із самого початку.

- Ти не подумай, - вирішив додати Бенджамін, відпустивши ногу з голови Ґлока, - вона не зрадила тебе. Минулого року Іван схопив її в полон і вона домовилась із ним, що ми не будемо тебе вбивати і взамін розказала нам, де знаходяться деякі ваші бази. Але насправді, Іван не хотів виконуватицю умову, хоча це вже неважливо. Я вбив його. Прямо перед цим поєдинком до мене прийшла Марнесса сама, після першого полону вона знала, де нас шукати. Я просто хотів, щоб ця війна закінчилась, але пообіцяв їй, що не буду тебе вбивати а просто нейтралізую. Хоча, - він поглянув на Марнессу, - можливо вона обрікла тебе на ще більш жахливу участь.

- Йди звідси, поки сюди не прийшли наші солдати! - наказала Марнесса.

Бенджамін відверувся. Він переміг Ґлока. Без нього його армія вже не могла нормально протистояти Мародерам, але йому більше не було потрібне керування світом. Він хотів просто зникнути. Почати інше життя

Ґлок дивився на Марнессу з відчаєм. Помимо фізичного болю, тепер його рвав ще й душевний. Він втратив все, ця війна була сенсом його життя.

- Ти поправишся, - тихо сказала Марнесса.- Я розумію, дуже складно прийняти такі речі, але більше не треба ні з ким воювати. Ми перемогли.

Світ був наполовину зруйнованим. Мільярди жертв, зіпсовані долі. Бідуючі залишки людства ледве намагались виживати в цих вовчих умовах. Ґлоку було багато чого сказати Марнессі щодо її слів про "перемогу". Але раптово він зрозумів, що останній рік це вже була не помста, не боротьба за відновлення справедливості, а годування власного демона. І тепер настала та сама мить, коли він згодував йому самого себе.