Моргни, якщо ти в заручниках

Пролунав гучний крик. Рудий впав на спину та схопився за ногу. Зламана кінцівка гойдадась наче йо-йо.

- Ого, - сказав він, посміхнувшись, - травми - це боляче. Я думав, що я крутіше цього.

З вантажівки вийшли озброєні дробовиками бойовики. Вони збирались брутально захистити свою начальницю. Чорні довгі стволи направились на голову Рудого. Пройшло всього тридцять секунд з початку їх операції, а план вже пішов шкереберть.

Щоб врятувати себе від миттєвої смерті, Рудий схопив сплячу Сіру Чайку та закрився нею як щитом.

- Ми ж не будемо в неї стріляти? - спитав боєць.

- Доведеться, - відповів один з його товаришів, - інакше, ми не вб'ємо цього мудака.

Дробовики загриміли на всю вулицю. Картеч осипала напружене тіло Сірої Чайки. Всі дробинки розлітались назад, рікошетом. Двоє з сими найманців попадали замертво.

- О, ні! Це не спрацювало!

- Так і є! - сказав Ґлок, за'явившись в них за спиною.

Він натиснув на гачок і автоматна черга повалила тих, хто вцілів. Із прихвостнями було швидко покінчено. Але їх бос залишався живіше всіх живих. Ґлок та Леонард встали над її сплячим тілом. Рудий, тим часом, лежав та намагався зафіксувати свою переламану ногу за допомогою гвинтівки.

- Гаразд, може мені також лягти поспати, - сказав Рудий.

На шум стрілянини вийшов натовп з бару. Купа п'яниць в шоці зустріли на порозі купу трупів. Але не в сильному шоці. Раз в тиждень тут стабільно помирають люди. Ґлок направив зброю на роззяв.

- Зайдіть назад та почекайте двадцять хвилин. Зараз тут будуть відбуваться не дуже добрі речі.

Вулиця очистилась від зайвих людей. Тепер народні месники залишились троє на один із Сірою Чайкою. Спала наче мертва, але серце всередині билось ідеально. Розколоти цей горішок було не простою задачею.

- Так, - почав Рудий, - окей, її панцирний режим не входив в нашу схему. Що ви збираєтеся з нею робити?

- Знаєш, як розколюють горіхи? - злобно посміхнувся Ґлок. - Зараз ми покажемо майстер клас.

В кузові вантажівки валялись дві кувалди. Здоровенні молоти для знущання над людською гідністю. Важучі. Кілограм по п'ятнадцять кожна. Ґлок та Леонард взяли їх в руки та грізно нависли над Сірою Чайкою.

- Треба було вдягати брудну куртку, - зітхнув Леонард.

Вставши бо різні боки від голови, вони почали гамселити стару по черепу. Кувалди відскакували від нього наче від гумового м'яча. Сіра Чайка уві сні ставала дуже еластичною.

- Бляха, - насупився Ґлок. - Ніколи не бачив, щоб людська голова так пружинила від ударів.

- Можливо, тому що тобі не доводилось крушити людські голови кувалдами?

- Ну... так чи інакше, далі колотити її безглуздо. Ми так тілько дарма втомимось.

Враховуючи, що Сіра Чайка стала невразливою коли заснула, самим раціональним кроком було б - розбудити її. Звичайні адекватні методи на це точно не годились. Якщо вже й кувалди її не будять, то тут точно треба унікальний підхід.

Рудий залишився валятись на землі. Але не тільки. Ще він терпів пекельний біль. Ну і спостерігав за Сірою Чайкою, щоб вона раптово не втекла. Тим часом, хлопці пішли за однією важливою річчю. Щоб не нудьгувати, Рудий витяг телефон та почав гортати меми в інтернеті.

- Ось, дивись, - звернувся він до непритомної старої, - "твоє обличчя, коли з'їв лишній пельмень".

Вона ніяк не відреагувала на смішну картинку з екрану.

- Ех... старе поклоніння зовсім не розуміє сучасного гумору. Це постіронія.

Світлодіодна вивіска блимала різними кольорами в темряві. Цілодобова аптека заманювала людей навіть серед ночі. Не тільки через те, що тут продавали наркотики, помимо ліків, а щей іграшкову зброю, піратські диски та дешеву підробку Adidas.

Ґлок та Леонард забігли всередину та встали перед касою.

- Дайте будь ласка літр адреналіну, - нетерпляче сказав Ґлок.

Касирша поглянула на них з-під лоба. Два закривавлені брудні чоловіки виглядали трохи підозріло серед ночі.

- Навіщо вам так багато? - спитала вона.

- Ми просто два збоченці, - сказав, усміхнувшись, Леонард. - Любимо екстремальні відчуття.

- А-а, ну так би й сказали.

На прилавок встало відро з адреналіном. Касирша протягнула його вперед разом з пачкою шприців.

- У нас сьогодні акція. Відро по ціні літру. Сто доларів.

Хлопці швидко розплатились та побігли назад, ледь не розламавши вхідні двері. Ґлок вже не міг терпіти витівки тієї баби. Йому хотілось як можна скоріше її провчити. Він біг наче на змаганнях. Тяжке дихання збивало майже ідеальний ритм. Це були сигнали втомлення. Серце скажено стукало.

Пощастило. Чайка ще спала. Ґлок прослизнув до неї на колінах та поставив перед собою відро.

- Рудий, притули до її шиї дробовик! Як тільки вона прокинеться - тисни на гачок!

- Та почекай, - підбіг ззаду Леонард. - Як ти її будити зібрався? Шприц не проткне її шкіру.

Ґлок підняв голову та все усвідомив.

- Точно.

Він штрикнув її кілька разів в різні місця і остаточно в цьому переконався. Проколоти їх неможливо. Рота роззявити теж неможливо. Щелепи міцно зімкнулись. Був лише один простий шлях.

- Так, хлопці, - заговорив Ґлок, - розкрийте пальцями їй ніздрю. І тримайте обережно голову, я буду лити адреналін прямо з відра їй в носа.

- Ох, щось я трохи боюсь, - сказав Леонард.

- Та не скигли! - обурився Рудий. - В тебе хоча б нога ціла.

Адреналін почав повільно затікати в ніс Сірої Чайки. Кисла рідина всосувалась в нервову систему через слизову оболонку. Струмок збігав через ніс до гортані, стравоходу, легень. Помимо самої дії адреналіну, був ще й серйозний шанс захлинутись. Інстинкт самозбереження Сірої Чайки не міг дати їй так просто померти. Сильно збуджений мозок відразу пробудився.

Стара схопила своїми тонкими сухими руками Ґлока і Леонарда за шиї та з легкістю звалила їх з ніг. Її силі, в такому віці, можна було позаздрити. Але Рудий встиг вистрілити по ній із дробовика. Цього разу, в неї вже вже зникла невразливість. Права рука відірвалась від торса. Хлинула кров.

- Підараси! - крикнула Сіра Чайка.

Зрозумівши, що тепер вона в програшному стані, стара підскочила з місця та побігла геть. Бабця перестрибувала машини, звертала в різні перевулки хаотичним чином та не збавляла швидкості. Її навички були дуже вражаючими. Не дарма в неї така сувора репутація. Але вона допустилася серйозної помилки - недооцінила справжнього психа на ім'я Ґлок. Він сам спочатку наступив на ці граблі, але більше такого собі не дозволяв.

Сіра Чайка не знала вулиць міста, тому швидко потрапила в глухий кут. Височенний паркан перегородив шлях. Без однієї руки нормально видертись на нього не вийде. В кишені задзвонив телефон. Стара взяла слухавку.

- Бабусь, ти не пам'ятаєш, де лежать мамині речі? Я хочу забрати їх додому.

Під ногами Сірої Чайки вже зібралась велетенська калюжа крові. В голові почало паморочитись. Ноги ледве тримались стоячки.

- Алісо, я... - вона побачила перед собою Ґлока, який направив на неї автомат, - мамині речі лежать в тій дебільній зеленій шафі, зліва.

- З ким ти там базікаєш? - суворо запитав Ґлок.

- Дай мені хоч секунду. Я хочу насолодитись її голосом в останній раз. Не стріляй хоча б кілька секунд.

- Бабусе, що там в тебе відбувається? - злякано спитала Аліса.

Пролунав постріл. Свинцева дріб влучила в обличчя Сірої Чайки та розквасила голову, перетворивши її в аморфну кашу. Шмаття від плоті та мозку посипались на холодний бетон. Тоненькі цівки крові розбрискувались із рваної шиї. Слідом, понівечене тіло старої впало без життя.

- Що сталось?! Це якась стрілянина?!

Ґлок мовчки підійшов до телефону та розчавив його черевиком.