Моргни, якщо ти в заручниках

На складі загорілось світло. Шеренга ламп освітила широкі масивні ряди майнингових машин. Це була одна з найбільших криптоферм в регіоні.

Троє федеральних агентів зайшли всередину. Один, той що йшов спереду, засвистів від побаченого.

- Ого, та за таке можна відразу дві премії бахнуть.

- Краще викликати підмогу.

- Чому?

- Це ферма М'ясника.

Агент повернувся до співрозмовника. Його вираз обличчя зображав зневажання до почутих слів.

- Я не читаю ваші тупі документи. Хто це, бляха, такий?

- Іван Варґо - один із крупніших криптоінвесторів країни. З ним жартувати небезпечно. Це ціла мафія.

- Іван Хуярґо! Я йому за щоку таких горобців напхаю, що він в мене жувати перестане. Досить лякати мене всілякими гоміками.

Із тіні вийшла масивна фігура в дорогому костюмі. Це був подорослішалий Іван Варґо.

- М'ясник! - крикнув один з агентів.

- Перед тим, як я вас вб'ю, скажіть, як ви вийшли на мене, - Іван почав розминати кулаки.

- Йди на хуй. Ти мені не бос, а просто бандюк, - нахабно підійшов передній агент.

Іван швидко витягнув його пістолет в нього ж із кобури та пристрелив нахабу. Двоє інших агентів зробили переляканий крок назад.

- Я ніколи не жартую, - сказав Іван.

- Нас навів сюди анонімний дзвінок.

- Номер.

- Ми не маємо права.

Іван направив на них пістолет. Палець щільно притулився до гачка.

- Я також не маю права вбивати людей, але мене це не зупиняє.

- Добре, добре, ось.

Йому протягнули телефон із потрібним номером на екрані. Іван зацікавлено забрав собі пристрій та відійшов. Агенти переглянулись. В них з'явилась надія, що їх відпустять.

- Ах, точно, забув про вас, - повернувся назад Іван та зробив два постріли.

Тіла попадали один на одного. Після втечі із заточення в селі, Іван довго вивчав технології нового для себе світу. Його так поглинув цей процес, що він створив свою криптокомпанію. Бізнес пішов вгору дуже швидко через те, що Іван не боявся чорних методів. Він спекулював на ринках, залякував інвесторів, займався шантажом та викраденнями.

Але в цей момент хтось його зрадив. Хтось злив адресу таємної ферми. Хоча, можливо це був і не зрадник, а прихований хитрий ворог, що ходив слідом. У будь-якому випадку, ця людина підлягала виключно вбивству. Ніяких компромісів Іван не бачив.

За допомогою своїх спеціалістів, йому вдалось відслідкувати потрібну адресу. Навідатись до негідника Іван вирішив самотужки. Він нікого не боявся, хочу ризики оцінював тверезо. Цього разу, йому не хотілось бруднити руки с першої секунди. Він хотів спочатку поговорити.

Toyota Cresta зупинилась біля наповненого людьми торгівельного центру. Зручне місце обрав негідник, щоб сховатись. Іван не готовий був влаштовувати різанину на публіці. Це могло бути шкідливим для іміджу.

Він вийшов з машини та впевнено рушив крізь двері. Крокуючи до потенційного ворога, він перебирав в голові слова, що хотів йому сказати. Це повинно було бути щось епічне, чи погрожуюче. З цим він ще не визначився.

Навколо було людно, як і очікувалось. Іван рухався повз натовп поки не зустрів тонкого чоловіка в окулярах.

- Так ви справді прийшли? - спитав він і протягнув руку. - Мене звати Валентин Крент і я хочу, щоб ви зустрілись з моїм добрим другом.

- Навіщо ти привів федералів в мою ферму?

- Це була одночасно і приманка, і перевірка. Ви добре з усім впорались. Ми не помилились щодо вас.

- Як тільки ми вийдемо з цього місця, я відірву твою башку.

Валентин засміявся.

- Не думаю, що це можливо. Я не ворог.

Іван вирішив побачити, що для нього приготував цей чоловік. Він не боявся його, тому спокійно пішов слідом. При інших обставинах, це можна було назвати дуже неосвіченою поведінкою, але Іван вів себе так легко якраз зі зворотніх причин. Він був занадто освіченим і добре міг оцінити кордони небезпеки, що стояла перед ним та її потенціал. Йому здавалось, що Валентин не збирався його заманювати в пастку.

Вони вийшли на підземну парковку. Там було пусто, лише кілька автомобілів деінде заповнювали білу розмітку.

- Ти мене інтригуєш Валентине, - сказав Іван.

- Прийму це як комплімент, але це тільки десерт. В мене в планах повноцінно вразити вас.

- Я такого лайна надивився. Повір, це буде непросто.

- Просто, - посміхнувся Валентин.

Вони підійшли до невеликого білого мікроавтобуса. Двері відчинилися з-за керма вийшов чоловік. Побачивши його, Іван ледь не обімлів. Це як побачити диявола наяву, або зустріти збій в матриці. Холод пройшовся по його спині. Перед ним стояв високий широкоплечий чоловік з горбатим носом. Майже його повна копія.

- Мене звати Шива Калрісія, - представився чоловік. - Я колишній принц східного королівства. Моє життя втратило сенс, але коли я побачив тебе, Іване, то зрозумів, що це доля.

- Якого біса? - враження не спадало з обличчя Івана.

- Я так само відреагував, коли побачив твої фото, - доброзичливо посміхнувся Шива.

Валентин встав між двома двійниками.

- Я підкинув ідею своєму босу, Шиві, що ми можемо використати цю схожість в корисних цілях. Тікаючи зі своєї країни від брата, він забрав багато грошових статків, ми зробили нові зв'язки тут, але цього замало. Ви дуже впливова людина, Іване. Ми готові віддати вам всі свої ресурси, взамін на об'єднання. Будемо займатись спільною справою.

Іван покрутив головою. Магія від фокуса почала поступово відпускати його.

- Боже... це звичайно, забавно, але який, бляха, сенс?

Шива зробив крок вперед. Коли він наблизився до Івана, разом вони виглядали наче хтось з них дивився в дзеркало.

- Одна людина, яка може бути в двух місцях одночасно - це потужна можливість завоювати світ, - сказав Шива.

- Хочеш, щоб ми стали однією людиною? - задумався Іван.

- Я прочитав твою біографію. Ну... її огризки. Так і не скажеш, що ти сильно бережеш своє минуле.

- В мене його немає. Мені начхати на те, що було.

- В мене аналогічна ситуація.

Валентин схрестив руки та оцінив поглядом обох. Візуально ідея їх об'єднання виглядала в реальності навіть краще, ніж це очікувалось в планах.

- Тоді не випускайте з рук можливості перетворитись з жертв свого минулого в творців майбутнього, - сказав він.

Іван заплющив очі. Це була сильна пропозиція. Він давно тільки й шукав можливості звільнитись від тягаря минулого. Навіть успіх у кримінальному світі не стер з його голови цю велику брудну пляму. А тепер, з'явилась можливість розділити її з кимось схожим та об'єднаними зусиллями вичистити ці болючі плями назавжди.

- Я згоден, - сказав Іван.

Шива протягнув йому руку. Міцні долоні потиснули одна одну. Так скріпився союз, що в майбутньому змінить весь світ.

Після ганебного вчинку, що зруйнував його репутацію, Шива довго не міг прийти до себе. Хоч Валентин і звільнив його тіло від полону та катувань, але це не звільнило його душу від самоїдства.

Тікали з країни вони автобусом з мігрантами. Щоб не засвітитися на кордоні, всі люди були заховані в дерев'яних контейнерах. Шива разом з Валентином сиділи вдвох в одній коробці.

Тоненькі промені світла сочились крізь розсвердлені отвори для повітря. Шива опустив голову, притуливши її до колін.

- Який же я йобаний невдаха. Як я міг повестися на тих двох уїбанів з бару?

- Страшні помилки роблять із слабких людей непереможних, - сказав Валентин.

- Або ламають. Звідки тобі взагалі знати, як це?

Валентин притулив потилицю до стінки контейнера.

- А ти як думаєш, за що твій батько катував мене два роки?

- Блять... Ну не знаю, ти щось в нього вкрав.

- Це було б дуже тупо.

Згадуючи минуле, Валентин затих. Цей важкий тягар досі рвав його, висячи на шиї. Але зовні по ньому цього зовсім не видно. Він був стоїком та практикував тотальний самоконтроль. Внутрішня буря всередині виглядала як абсолютний штиль зовні.

- Твоя сестра Зара, - почав Валентин, - це моя дочка.

- Що, блять?! - вражено спитав Шива.

- У нас з твоєю матір'ю були тісні стосунки. Звичайно, приховані від Ембора. Коли він все дізнався, то згодував її пумі прямо в мене на очах. А потім... два роки жорстких безкомпромісних тортур. Моє маленьке щастя перетворилось в суцільне пекло. Я підвів твою маму, Шиво. Я підвів себе.

Крізь темряву, Шива не міг розгледіти обличчя Валентина, але в цю мить йому вдалось розгледіти його скалічену душу.

- Але чому Джонус тобі не допоміг?

- Мій брат йобаний боягуз. Я не звинувачую його. Це просто факти.

- Нічого. Ми виберемось звідси і почнемо нове життя, - підбадьорив його Шива. - Більше не буде ніяких помилок.

- Більше не буде ніяких помилок, - підтвердив Валентин.