Моргни, якщо ти в заручниках

Кривава калюжа розповзалась по бетону. Два трупи продавців зброї лежали, дивлячись один на одного мертвими очима. В двох метрах від них стояв Ґлок та мовчки засовував дві рушниці собі під чорне пальто. Йому потрібен був якийсь арсенал для зустрічі з Валентином, тому довелось ще додатково забруднити руки об випадкових бариг.

- Непогано стріляють, - сказав Ґлок. - Якби ви повставали, я б повернув ці стволи назад.

Покинувши підпільний "магазин", він повернувся до свого мотоцикла та осідлав його. Більше перепон не було. Можна сміливо їхати в гості до, вірогідно, правої руки самого божевільного злодія у всьому світі. В пам'яті Ґлок бачив його як невеликого та фізично скромного чоловіка. Можливо це була хитра омана. Якщо цей худорлявий має прямий зв'язок із М'ясокомбінатом, недооцінювати його катастрофічно небезпечно.

Ось і потрібний будинок. Зі сторони виглядав непримітно. Валентину знайомо відчуття скромності, на відміну від його боса. Ґлок зупинився та закинув мотоцикл в ящик для сміття, щоб його ніхто не знайшов.

- Потім помию, - сказав він, закриваючи кришку.

Двері виявились відчиненими. Це поганий знак. Невже Валентин чекав "гостей". Перед тим, як заступити за поріг, Ґлок ще раз промацав рушниці, чи у справному вони стані. Все було ідеально. Щоб не створювати зайвий шум, він роззувся на вході та обережно зайшов всередину.

Беззвучні кроки тягли його вперед. Притулившись під стіну, Ґлок крався наче хижак до жертви. В домі було підозріло тихо. Можливо ролі хижака і жертви інвертувались в ту секунду, як Ґлок зайшов в дім. За ним могли спостерігати і атакувати в будь-яку мить. Відчуття Ґлока загострились до максимального рівня.

Перший поверх оглянуто. Пусто. Жодних слідів життя, хоча видно, що в домі були зовсім нещодавно. Перед Ґлоком встали сходи на другий поверх. Направивши рушницю попереду себе, він почав підійматись. Звідти також не доходило жодного звуку. Була вірогідність, що дім пустий, але приймати її було сильно зарано та ризиково.

Обійшовши й другий поверх, Ґлок запевнився, що тут навколо справді нікого не було. Залишались лише одні двері в самому кінці коридора на другому поверсі. Легенько штовхаючи їх стволом, Ґлок пригнувся, щоб не спіймати зустрічну кулю. Посередині стояв лише пустий робочий стіл із якимись паперами. Нікого не було.

Ґлок зробив крок вперед. Зліва від нього, на кріслі сидів чоловік у сірому пальто та капелюсі. Він курив довгу сигару та уважно спостерігав за Ґлоком.

- Що ж, - заговорив він, - раз сюди вже прийшов ти, Ґлок, то я точно не дочекаюсь того вилупка.

- Хто ти в біса такий?

- Ну... скажемо так, я твій однодумець.

Ґлок направив на нього рушницю.

- А якщо це брехня? Я можу вбити тебе прямо зараз.

- Мене звати Єстон Кронан. Я відомий меценат-філантроп. Вже довгі роки я веду боротьбу із М'ясокомбінатом. Я прийшов сюди вбити Валентина.

- Звучить не переконливо.

- Можливо. З мене не дуже вправний оратор. Замість слов, я більше люблю діяти.

Чоловік встав із крісла та підійшов до стола. Він почав перетасовувати пальцями документи. Все це під прицілом Ґлока. Висмикнувши із купи паперів якусь папку, Єстон кинув її на край стола, в бік Ґлока.

- Це досьє на мене спеціально для М'ясокомбіната. Тут є таке ж саме на тебе. Ми ходячі мішені для нашого спільного ворога. І ми на одному боці. Можеш почитати, ці покидьки багато чого про мене набирали.

Не опускаючи зброю, Ґлок підійшов до стола та взяв папку однією рукою. Слова Єстона виявились правдою. Він справді успішний мільярдер, який вже більше п'яти років боровся із М'ясокомбінатом. В цей момент, Ґлок згадав свою ромову із Валентином в ізоляторі, перед відправленням у в'язницю. Так ось, про яких серйозних ворогів він тоді говорив.

Єстон присів за стіл та затушив сигару в купу документів про інших людей.

- Нашій команді завжди було потішно спостерігати за тобою, Ґлок. Але всі разом ми прийшли до висновку, що ти дієш занадто стихійно. Твої плани сильно прямолінійні, а методи грубі та не ефективні.

- Критикувати мене зібрався? - опустив рушницю Ґлок.

- Взагалі, я просто хочу, щоб ти до нас приєднався. Такий союзник, як ти був би дуже корисний для нашої спільних справи. Та, боже, тобі вдалось пробратись в дім до М'ясокомбіната та вступити із ним у відкритий бій! Коли мої розвідники розповіли про це, я був в шоці. Але, наскільки я пам'ятаю, він тебе вбив... Чому ти тоді стоїш переді мною?

Ґлок опустив голову.

- Він погано постарався.

- І це було його фатальною помилкою.

Єстон встав із-за стола та підійшов до Ґлока.

- Так що, ти приєднаєшся до нас? Допоможеш нам вбити цю сволоту?

Насправді, ніяких сумнівів в голові Ґлока не було. Ці люди не були його друзями, тому він без вагань погодився приєднатись до команди Єстона. Навіть якщо вони всі помруть, це буде не така страшна жертва і Ґлок спокійно зможе продовжити протистояння далі сам, як і планував це ще нещодавно.

Запевневшись, що в домі точно немає Валентина, вони облили його бензином та підпалили, щоб знищити все, що там зберігалось. Навіть якщо не вдастся знищити щось корисне. Це просто буде знаком для М'ясокомбіната, що до нього вже наближаються і кара стає неминучою.

Єстон посадив Ґлока в таємну робочу машину та відвіз на свою базу. Як завжди, для того, щоб сховатись від М'ясокомбіната треба було мати справді добре заховане місце. База була викопана всередині гори та не значилась в жодній мапі із доступних у відкритому доступі.

Автомобіль сховався в просторому гаражі. За ними закрились ворота, що зі зворотнього боку були покриті кам'янистою кладкою, щоб сховати вхід від зайвих очей. Продуманий крок.

Вся структура бази була поділена на кілька рівнів, кожен з яких відповідав за свою спеціальність роботи. Один поверх(рівень) - відповідав за розвідку, другий - за штурмові операції, третій- за збір ресурсів та вербування союзників і тд.

Єстон знайомив Ґлока із різними важливими спеціалістами та елементами системи. Це виглядало як прийняття на роботу стажера. Кожна деталь обговорювалась та всьому давались чіткі коментарі. Ґлок не звик до такого. Навіть коли Соломон давав йому свою підтримку, не було такої віддачі.

- Знайомся - протягнув руку Єстон, - це Сенфорд та Марія, мої головні помічники. Вони приклали більше всього зусиль, щоб завоювати мою довіру. Можливо, ти також скоро до них приєднаєшся.

- Сумніваюсь, - відповів Ґлок.

Сенфорд був несподівано молодим хлопцем серед всієї цієї організації. Йому, на вигляд, було років під двадцять. Можливо навіть молодше.

- Якщо не здохнеш, то будеш з нами, - сказав несподівано він.

- Ого, - невдоволено посміхнувся Ґлок, - у вас грубі люди.

- Вони просто знають свою роботу, - посміхнувся Єстон. - Радій, що Марія ніяк не відреагувала. Вона, зазвичай, вириває серця людям, які їй не подобаються.

Марія виглядала справді відчужено. Шрами на її тілі давали зрозуміти, що вона пройшла через своє пекло, щоб встати в ряди ворогів М'ясокомбіната. Чесний, не згладжений біль був відпечатаний на її обличчі. Все, чого потребувала ця дівчина - це помста.

- Ти тут будеш, як вдома, - посміхнувся Єстон. - Ми всі давно зламані М'ясокомбінатом. Нема в твоєму болі нічого ексклюзивного. Але ми можемо об'єднати свої нажиті страждання, щоб покінчити назавжди із цим тираном.

Ґлок погодився вступити в цю організацію. Він зробив це з прагматичних уявлень. Ніхто з цих людей насправді не розумів, через яке пекло пройшов Ґлок. Принаймні, він так вважав. Але, так чи інакше, битва із світовим злом продовжилась. Не здогадуючись, до яких наслідків вона може прийти.