Моргни, якщо ти в заручниках

Тиша розливалася в пустій кімнаті. Самотній номер готелю, де агент Блокбастер перепочивав від погоні за Ґлоком. Він мовчки сидів в кріслі та дивився на місячні промені, що сочились через вікно. Розум намагався якомога сильніше віддалитися від настирних безглуздих думок. Потрібна була цілеспрямована концентрація. Такий відпочинок для Сидора був своєрідним аналогом медитації.

Він встав з крісла та не роздягаючись вклався в ліжко. Через чистоту розуму від думок, сон нагнав його майже миттєво. Всю ніч йому снилось, як гігантський Ґлок Пістолс з ножами замість рук розрізає його тіло, а потім вбиває його сім'ю. І все це під гучний сміх та знущання. Тяжкий кошмар не давав спокою, він благав Сидора, щоб той закінчив почату справу.

- Тобі від мене не сховатись, - сказав він, відкривши очі зранку.

В головному управлінні Федеральної Розслідувальної Агенції Сидора покликав до себе його бос. Йому не подобалось, что справа буксує на місці.

- Сидоре, ти мене розчаровуєш, - заговорив бос. - Ти мій найкращий співробітник, але останнім часом лише підводиш нас. Невже так важко спіймати цього психа?

- Я роблю все, що в моїх силах.

- Ага, наприклад, жертвуєш нашими людьми. Олесу вбили, а ти й пальцем не поворухнув.

Сидор опустив голову. Це була неправда. Смерть Олеси розтрощила його з середини. Біль від її втрати до сих пір його пожирає.

- Знаєш, Сидоре. Думаю, тебе треба пустити під скорочення. Ти заплямовуєш нашу репутацію.

Сидор раптово зірвався та схопив боса за піджак. Він стукнув його головою об стіл та притулив до потилиці пістолет. Холодне дуло майже прокололо шкіру. Агент Блокбастер був дуже злим.

- Мені похуй, що ти там думаєш, підаре! - суворо сказав він. - На своєму посту я пережив вже чотирьох таких єбланів, як ти. Дай мені робити свою роботу і я тебе не скалічу.

Бос знервовано проковтнув слину.

- Що ти собі дозволяєш? - крізь тремтіння, невпевнено висипалось з його вуст.

- Я бачу тебе наскрізь, Валентине. Всі ці хабарі, що тобі заносять щодня... Коли я спіймаю Ґлока, ти підеш слідом за ним. Це я тобі обіцяю.

Сидор відпустив боса, поправив краватку та пішов з кабінету. Він ніколи не боявся начальства. Відпрацювавши в агентстві більше п'ятнадцяти років, йому вдалось закріпити залізобетонний статус. Його вже більше п'яти разів намагались звільнити. Нічого в них не виходило.

Того ж дня, Сидор прогулювався зі своїм сином в зоопарку "мутантів". Так називали тварин, які народились в наслідок схрещення дуже різних видів. Бегемота і вовка, змії та горили, горобця та їжака. Багато з них належало до різних родів та сімейств, які не могли мати власного потомства у дикій природі, але місцеві вчені-коновали змогли відредагувати їх генетичний код, щоб вийшли ці дивні гібриди.

- Чому вони тобі подобаються, Вікторе? - спитав батько.

- Вони не схожі ні на кого. Наче прибульці.

- Я вважаю, це просто знущання над тваринами.

- З яких пір тебе переймають знущання? - погляд сина був допитливим. - Ти ж по людях стріляєш.

Сидор покрутив головою.

- Я стріляю по поганих людях. По тих, хто заслуговує на страждання. Ці бідолахи в клітках такого точно не заслужили.

- Ну й що. Зате вони круто виглядають.

Батько задумався. Всім навколо справді начхати на його ідеали та мораль. Весь світ, та його син в тому числі, наче стали занадто жорстокими. Ніхто не бачить різницю між полюванням на бандитів та звичайним вбивством невинних людей. Можливо це тому, що в цьому світі всі винні? Сидор не хотів скидати провину на ефемерного М'ясокомбіната.

Люди просто забули, що таке добро. Воно перемішалось із обманом, стало потворним та гнилим. Сидор втратив віру в людей, але не збирався кидати свої принципи. Для нього це було дуже важливо. Хитка, але така важлива опора, яка не давала йому перетворитись в такого ж божевільного демона, як всі навколо.

Залишившись, в готелі на самоті, Сидор набрав номер, на який він телефонував щодня, але по той бік ніколи брали слухавку. Пройшло кілька гудків. Спрацював автовідповідач. Сидор зітхнув та заговорив:

- Анастасіє, ти все ще вважаєш мене жалюгідним покидьком. Я не забирав в тебе сина. Ти ж знаєш, що суд із самого початку був на моєму боці. Просто... ми всі робимо помилки, але ти своїх ніколи не замічала... Я сумую за тобою... Можливо колись ти це зрозумієш.

Сидор відвернувся та витер сльози. Рука хутко вимкнула виклик і кинула телефон на стіл. Голова лягла на подушку. Очі заплющились.

Цього разу уві сні не було Ґлока. Лише гігантський страшний агент Блокбастер із руками-ножами топтав мініатюрне місто та різав свою сім'ю. Монстр всередині нього карав всіх людей, до яких могли дотягнутися його леза. Раптово він перемістився у власну кімнату. Дзеркало було в чотири рази більше ніж зазвичай, в реальності. Сидор поглянув на себе та побачив у відображенні незнайоме обличчя. Він не знав цю людину, але передчуття підказувало, що це М'ясокомбінат. Він виглядав реальніше за реальний світ. І злісно посміхався.

Очі розплющились. Сидор прокинувся в готелі. Сам.

Його машина зупинилася біля розваленого стадіону. Чорний дим все ще здіймався над містом, накриваючи кілька кварталів. Територія була відрізана поліцейськими, які заполонили тут все. Агент Блокбастер крокував повз них, прямуючи до центра поля. Серед купи трупів, виділялись чотири особливих.

- Всі ці покидьки були замішані в серйозних схемах, - заговорив поліцейський. - Я в шоці. Ґлок всіх їх зібрав в одному місці та разом вбив. Це неймовірно.

- Ти в захваті від злочинця? - хмуро спитав Сидор.

- Ні... просто, це справді дуже відважний крок. Ми можемо по різному до нього ставитися, але це... Таке не щодня побачиш.

Сидор озирнувся.

- Я іншого й не чекав від цього психа. Гори трупів.

Він думав про те, як швидше його спіймати. Ґлок зайшов вже дуже далеко і далі давати вільно йому розгулювати на свободі неприйнятно.

Сидор повернувся до машини, сів всередину та дістав ноутбук. Там він вів свої записи щодо справи. На карті країни вимальовувався чіткий ланцюжок точок, же з'являлись Ґлок та його команда. Провівши ретельний аналіз нових даних, агент Блокбастер приблизно визначив наступне місце появи Ґлока. Треба було негайно туди виїжджати, щоб не дати йому можливості й далі займатись беззаконням.

- Скоро ти попадешся, паскудо.

Він гнав на максимальній швидкості, дозволеній в ПДР. Долоні трохи спітніли. Щось підказувало, що зустріч із злісним ворогом буде вже зовсім близько. Помста за Олесу могла настати прямо в цей день.

Це було велике горне місто з атомною електростанцією у підніжжя. Ґлок точно повинен був її штурмувати. В інтернеті писали, що на цій станції директриса торгувала своїми робітниками, а тих, хто відмовлявся ставати товаром - вона кидала в реактор. Ходять чутки, що через те, що всі робітники там працюють за їжу, а електроенергія продається з націнкою в тисячу відсотків, заробіток цієї леді астрономічний. Плюс - торгівля людьми. Ґлок точно не пройшов би мимо такої особи.

- Я не бачив тут нікого схожого на нього, - сказав місцевий шериф.

- Можливо, він ще з'явиться в цих краях, - сказав Сидор. - Будьте пильними.

Після розмови з місцевою поліцією, яка нічого корисного не дала, агент Блокбастер направився в бар. Він не вживав алкоголь, але хотів вжити там інформацію про Ґлока.

- Так, - кивнув хазяїн, - здається, я бачив тут когось схожого. Але... ну, знаєте, таке як вони були в масках якихось. Тобто, обличчя трохи змінені, але моє око баче, що це підстава.

- Хочеш сказати, що вони маскуються під інших людей? Хм... це пояснює, як вони можуть так спокійно подорожувати країною.

- Будеш чарку?

Сидор відмахнувся.

- Я не п'ю.

- Гомік? - різко і грубо спитав хазяїн.

- Знаєш, - трохи нахилився вперед агент, - якби я був гоміком, ти б мене не вивіз.

На прилавці залишилась купюра за інформацію. Не попрощавшись, Сидор пішов ловити Ґлока. Пішов назавжди зупинити його наміри.