Моргни, якщо ти в заручниках

На складі було темно. Довгі ряди дерев'яних ящиків тягнулись вздовж приміщення. Всі вони були наповнені вогнепальною зброєю та набоями. Про це місто знало не так багато людей, це було сховище Єстона. Але тепер, коли його не стало, настав час все це присвоїти.

Пролунали удари по воротах. Сильні, гучні. Сталь не піддавалась. Зовні ширились голоса людей.

- Ні, так ми їх не роздовбемо. Що нам робити, Ґлок?

- Візьмем машиною на таран.

Двигун завівся. Низьке гарчання давало розуміти, що це була вантажівка. Вона розігналась та вибила ворота. Водій натиснув на гальма, шини засвистіли перед зупиненням. Яскраве сонячне світло проникло в приміщення та освітило місцевий арсенал. Людські силуети прийнялись заходити всередину.

Ломи розкривали ящики. Міцні руки передавали автомати з рук в руки, озброюючи вишикувану шеренгу людей. Ґлок створив Ополчення і готовий був повести його не тільки проти М'ясокомбінатів, а й проти Сенфорда. До нього дійшли чутки про смерть Єстона і він все прекрасно зрозумів. Стало ясно, чому солдати тоді накинулись на нього.

Ґлок вийшов в центр та звернувся до своїх нових людей:

- Як тільки всі озброються, починайте грузити ящики у вантажівки. Наша кількість скоро почне збільшуватись. Треба дати зброю всім.

- Поліція встане в нас на шляху, - зауважив хтось.

- А ми з нею розберемось. Ми підкоримо всіх. Хто не схоче вставати на наш бік - значить працює на М'ясокомбіната. Таких не треба залишати живими.

В цю мить у Ґлока було дві сотні людей. Цього було сильно замало для масового перевороту. Потрібно було розширюватись і при цьому діяти швидко, щоб М'ясокомбінати знову не викинули якийсь трюк з ядерними бомбами, або чимось подібним.

Коли склад був дочиста спустошений, всі вони покинули його. Рушили в місто, вербувати нових людей. Це виглядало як агітаціний марш. Довгі ряди людей крокували по вулицях, зазиваючи до себе перехожих. Не всі відгукувались, багатьох такий підхід спочатку лякав. Але йшла одна година, потім наступна, і навколо стало вже вдвічі більше народу. Сміливці приєднувались до маршу і отримували зброю.

Спереду на машині повільно їхав Ґлок та, виглядаючи через верхній люк, закликав новачків промовою. Це був неймовірний ризик. Ворожі снайпери могли підстрелити його в будь-яку мить, але цього дня він готовий був взяти на себе цей неймовірний ризик заради ідеї.

- А-ну всім стояти! - пролунав зустрічний голос.

Ряд поліцейських машин перекрив дорогу. Чотири офіцери направили на натовп дробовики. Люди зупинились.

- Чому ви нас зупиняєте? - спитав Ґлок.

- Ви порушуєте громадський порядок. А ще у вас у всіх зброя. Ми даємо вам останній шанс розійтись, інакше скоро тут буде армія і ми приборкаємо вас всіх.

Ґлок розсміявся.

- Стихію неможливо приборкати, ідіоти! Їй можна тільки підкоритись!

Ополченці відкрили вогонь і в ту ж мить всі службові машини перетворились на сито. Продірявлені копи покотились по асфальту. Жоден з них не встиг зробити навіть один зустрічний постріл.

Навколо рознеслись тріумфуючі крики. Жага боротьби охопила людей. Ще через годину їх вже була тисяча.

Поліцейський відділок забарикадувався від розлючених Ополченців, що його оточили. Жадібні корумповані копи похапали зброю та вкрились за броньованими дверима. Не всі з них були продажними або поганими, але Ґлока це не хвилювало. Він збирався знищити міські силові структури під корінь, щоб ніхто в цьому регіоні не вставав в нього на шляху.

- Здавайтесь! - крикнув Ґлок. - Ми вб'ємо вас швидко. Це не буде жорстоко.

- Ми, блять, жити хочемо! Йдіть на хуй!

- Такого вибору я не можу вам надати. Або ви здаєтесь і ми швидко та без болю вас вбиваємо, або ви помрете жорстко та страшно під час штурму.

- Ви всі з глузду з'їхали! Люди, ми на вашому боці! Ви не повинні слухатись цього психа.

Ґлок розчаровано зітхнув. Він зрозумів, що переговори вести марно. Настав час діяти.

- Пиздуйте їх, - спокійно наказав він.

Перед фасадом вишикувався ряд ракетометчиків. Почався масований обстріл будівлі. Всі стіни та вікна розлітались вщент. Потужні вибухи перетворювали переляканих офіцерів в попіл.

Після того як основна зачистка завершилась. Бійці Ґлока знайшли в підвалах керівництво міської поліції, якому вдалось вижити. Ополченці поставили їх всіх на коліна перед своїм лідером.

- Шкода, що М'ясокомбінат насправді не випотрошив тебе! - розлючено плювався один з керівників. - Ми так всі сподівались, що ти тоді згнив!

Ґлок мовчки вистрілив йому в голову. А потім і іншим. Нікого не залишили в живих. Йому просто хотілось подивитись в їх розгублені очі перед смертю. Тепер можна було вважати, що місто захоплене, поки сюди не приїхала армія, або не скинули бомбу.

- Місто наше, - сказав хтось з Ополченців. - Що ми будемо далі робити?

- Будемо працювати на випередження. Нам потрібна ядерна зброя. Будемо штурмувати найближчі військові частини, а потім доберемось до ядерного хранилища. Валити туди в лоб дуже небезпечно, тому нам потріні зв'язки, як в армії так і там.

- Буде зроблено.

Серед набраних в Ополчення людей було багато спеціалістів різного рівня кваліфікації. Були також люди і з армії. Завдяки ним, Ґлок отримав доступ до контрольно пропускного пункту і вночі більше десяти машин влетіли на військову базу, влаштувавши диверсію.

Так як протистояння велось проти тренованих бійців, то й на битву довелось брати таких самих людей. Колишніх копів, найманців або просто чоловіків із бойовим стажем. На щастя, серед новоспечених революціонерів таких було багато.

Всього за пів години базу було винищено та спалено. Весь арсенал забрали заради цілей повстання. Але не всіх вдалось застати зненацька. Досвідчений генерал самотужки бився з Ополченцями, розкидаючи їх наче кошенят.

- Ну давайте, пацюки, по одному! Я всіх вас виїбу!

До нього вийшов Ґлок. Генерал стиснув ножа міцними пальцями. Його очі червоніли від люті.

- Покажи на що ти здатен, уйобок! - крикнув генерал.

- В мене нема на тебе часу. Ти обрав не той бік, друже.

Ґлок вистрілив йому в шию і той впав на землю, захлинаючись кров'ю. З відстані десяти метрів Ґлоку не вдалось поцілити йому в голову, тому він підійшов до генерала впритул та зробив ще один постріл, цього разу в лоба. Йому не хотілось мучити цю людину.

На військовій базі їм вдалось дістати багато документації щодо всіх дислокацій військ та армійських складів. Також про розташування та організацію ядерних боєголовок.

Люди Ґлока, котрі все ще числились у військових структурах, організували підготовку до взяття ядерного складу. Охорона там була на зовсім іншому рівні, дуже багато потужної техніки та солдат. Але знаючи, що це лише ширма, Ґлок вирішив скористатись методами М'ясокомбіната. Він тоді міг керувати арміями і ядерною зброєю без прямого втручання в силові відомства особисто. Все було зроблено за рахунок корупції.

Так як всі кошти в банках міста були присвоєні Ґлоком на користь повстання, то довелось витрачати їх, щоб підкупити місцевих працівників та командування. Об'єднавши хабар з шантажами, заволодіти ядерною зброєю вдалось без відкритого штурму. Місцеві службовці самі добровільно перейшли на бік Ґлока.

Було звичайно й ті, хто був не годен з новим порядком, але всіх їх швидко прибрали. В ночі, вдома. Відправлені Ґлоком кілери пробрались до них в спальні та придушили кожного. Спротив був подавлений в зачатку.

Тепер за спиною Ґлока було вже кілька тисяч озброєних людей та ядерні бомби. Далі в його планах було розширення на всю країну. А потім, і на весь світ.