Розділ 9.

Гриб знову був сам. Його супутниця не залишилась з ним. Плани. Хоча Гриб здогадувався про ті плани. Вона молода, а він вже ні. Від нього потрібний гаманець. Після дружини, він нікому не був потрібним. А тепер не потрібний навіть їй. І дітям. Ось і сидів сам в ресторані.

Макс не підіймав слухавки. Не хотів говорити з ним. Не хотів такого батька. А Гриб всього-на-всього хотів знати, чи з ним все гаразд. Хотів знати від нього.

Показав офіціанту на пустий келих. Заклад був дорогий, вишуканий. Тут і говорити було непотрібно.

- Добре Віктору і Насті, — тихо сказав собі. — Жодних клопотів через дітей...

***

Сайт клали з одного з будинків на Сихові. Анастасія не любила цей район. Занадто багато високих сірих будинків. Але вибирати не доводилось. На дверях висіла реклама "львівського масажу вдома". Тост затримався, прочитав, недобре всміхнувся. Дуже недобре. Тим горе-хакерам знадобляться потім послуги. А ще через два будинки аптека. Не так і погано. Для них.

Віктор дістав магніт для домофона і телефон. Магніт дещо відрізнявся від звичайних. Звичайні не мали виходу jack* для телефонів. Зарядні для різних телефонів відрізнялись, тому погодили саме джека. Він в 9 з 10 телефонів один.

(*стандартний роз'єм для навушників).

Нікого поряд не було. Лише на дитячому майданчику грались діти. Кілька мам сиділо на лавочках в телефонах та бесідах між собою. Ні на них, ні на своїх дітей вони не звертали жодної уваги, поглинуті соціальними мережами.

Магніт не спрацював, домофон видав помилку. Але Тост не поспішав його забирати. Телефон підбирав правильну частоту сигналу. Хвилина і сигнал змінився. Двері відчинились.

- Знайшла?

- Дев'ятий поверх, — відповіла Настя.

IP адреса належала одному з роутерів. Зухвальці навіть не додумались прошити роутер vpn*. Сигнал був, як на долоні. Піднялись на брудному, пошарпаному ліфті. Звуки були такі, що Настя не здивувалась, якби троси не витримали й вони полетіли б у шахту. Але минулось.

(*це один зі способів збереження приватності своїх даних. Vpn ставиться не на комп'ютер, а на роутер. Додаткова безпека, проте менша швидкість).

- Ми просто зайдемо? — запитала Настя.

Віктор дістав з-за пояса пістолет. Зняв з запобіжника. Дав їй.

- Не пристрель мене випадково.

Руків'я було теплим від Вікторових долонь. Інстинктивно їй захотілось викинути його геть. Куди їй в поле? Правильно Гриб зробив, коли закрив її в офісі. Ти вся тремтиш, Настінько. Ось, глянь, Тост виглядає так, ніби по хліб вийшов. Заховала пістолет в сумочку. Дарма вона не перевдягнула те червоне плаття. Вийшли з ліфта. Настя показала пальцем на потрібні двері. Залізні, не вибити. Тост плюнув собі під ноги.

- Ці я не зламаю.

- Зараз розберусь.

Страх кудись зник. Настя поправила волосся і впевнено покрокувала вперед. Постукала і відійшла так, щоб її було видно через вічко.

- Хто там? — запитали з того боку.

- Вибачте, я ваша сусідка знизу. Чи не могли б ви мені допомогти?

Замок миттю клацнув двічі. Настя всміхнулась сама до себе. І як такі примітивні створіння чоловіки взагалі пройшли всі етапи природного добору. Варто перед ними з'явитись ефектній брюнетці й ті ладні забути про все.

Двері відкрив молодий чоловік, років двадцяти п'яти. Немите чорне волосся, спортивні домашні штани та футболка з Дартом Вейдером.

- Чого вам? — запитав молодик.

- Та хотіла у вас дещо запитати, — невинно всміхнулась Сія.

Тост вийшов з-за дверей. Усмішка в молодика зникла.

Він не встиг закрити двері, як Віктор збив його з ніг і зайшов усередину.

- Не маєте права...

Удар чимось тупим і крик обірвався. Настя зайшла слідом. Звичайна совдепівська трикімнатна квартира з довгим коридором. З боків кухня і ванна, далі кімнати. З однієї з кімнати гучно грала електронна музика.

- Зачекай за дверима, — тихо сказав Тост.

- Ще чого! Тобі потрібна допомога, хіба ні?

Відповісти Віктор не встиг. З найближчої кімнати вилетіло двоє молодиків. З кухні вийшов ще один.

- Ви хто, в сраку, такі? — заволав один з них.

- Нам дещо потрібне, — відповів Віктор. — Віддасте самі й ніхто не постраждає...

Договорити не встиг. Чоловік з кухні кинувся на нього. В руках звідкись взявся молоток. Настя миттю запорпалась в сумці, шукаючи пістолет. Руки від хвилювання тремтіли. Маленька дамська сумочка здавалась величезною дорожньою. Ясно чому жінкам радять носити засоби самозахисту в кишенях, а не в сумочці.

Віктор зреагував миттєво. Відштовхнув Настю з лінії атаки. Сія втратила рівновагу і влетіла у відчинену шафу. Зверху на неї попадали куртки. У квартирі зчинився галас. Щось впало їй на ноги. Інстинктивно забрала їх під себе. Тільки б не Віктор. Рука таки витягнула пістолет з сумочки. Насилу вибралась з шафи. Вікторе, тримайся!

Те, що впало їй на ноги виявилось тим молодиком, котрий летів на них з кухні з молотком. Він лежав обличчям донизу. Обережно переступила, тримаючи пістолет обома руками. Бійка перемістилась у найближчу кімнату.

- Згадуй, Настя! — прошепотіла сама до себе. — Наводиш, цілишся, тиснеш.

Гриб вчив їх стріляти. Тост швидко опанував науку, але по мішенях Сія стріляла влучніше. Жіноче око бачить більше і краще. Тепер мішені були з плоті й крові. Дихали та рухались. Серед них був і Тост...

Зайти в кімнату не встигла. Двері вилетіли з завіс. Вперлись у стіну і з'їхали вниз, гучно впавши на підлогу. Ще один горе-хакер розпластався на них. Обличчя в крові. Настя націлилась в нього, але ознак притомності той не подавав.

Бійка в кімнаті продовжувалась. Зазирнула туди. Четвертий виявився кремезнішим за Віктора. Він втиснув Тоста в стіну, тримаючи обома руками за шию.

Настя наставила на того зброю.

- Перевір, чи є ще хтось! — прохрипів Тост. — Я розберусь!

- Ти впевнений?!

Здоровань повернув до неї голову. І застиг. В нього ще ніколи не цілились зі зброї. Тост відштовхнувся ногами від стіни. Здоровань зробив лише крок назад, але Віктору цього вистачило. Одна нога перелетіла тому через голову іншу він зафіксував під плечем. Здавалось, Тост впаде вниз головою, але громило пішов за ним. Далі Настя не зрозуміла, що сталось. Тост в польоті обплів голову і руки того своїми ногами, впав на спину, рукою підхопив здорованя за ногу, доки іншою тримав того за зап'ясток. Здоровань перелетів через Віктора перевертом і гепнувся на спину. Його рука опинилась у Віктора між ногами. Тост притиснув руку до себе і швидко підняв таз.

Настя спочатку подумала, що за стіною відкоркували шампанське. Але крик здорованя дав їй зрозуміти: вилетів не корок, а ліктьовий суглоб. Потім хтось розповів Насті, що прийом називається: flying armbar*, проте вона не довго пам'ятала назву.

Тріск, крик переріс в агонію. Здоровань відкотився, тримаючись за неприродно зігнуту руку. Віктор продовжував лежати на землі, важко дихаючи. Не так він збирався провести вихідні.

(*flying armbar — больовий прийом на ліктьовий суглоб. Виконується в польоті з застрибуванням на суперника. Розповсюджений в дзюдо, самбо та бразильському джиу-джитсу).

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.