Розділ 65.
Настя крутилась перед дзеркалом у червоному вечірньому платті. Відкрита спина, довжина нижче колін. Без жодних випираючих декольте.
Сьогодні вона буде приводом для ревнощів та задивлянь. Все, як колись її навчили. Елегантність та закритість сексуальніше за відкритість усього на показ. Домалювала губи темно червоним.
Лисиця вийшла з ванної кімнати. У неї просте зелене плаття. Нічого такого. Але Сія швидким поглядом пробіглась по ній. Ніби й непоказна Ілона, проте красива. Сукня недорога, проте Лисиця знала, як її підшити по фігурі. Макіяж легкий. Вона не ховала зморшки, не намагалась надати собі молодшого виду, ніж насправді. Вона зачаровувала цією простотою.
Насті захотілось змити свої зусилля та перевдягтись у спортивки та джемпер.
- Ти прекрасна! — з захопленням видала Ілона.
- До тебе мені далеко, — невпевнено посміхнулась Настя.
- Е, ні, люба моя. Ти, красуня, яких мало.
Сія ніяк не могла розкусити: вона дійсно щиро каже, чи так вдало лицемірить.
Ілона була з тих жінок, в котрих закохувались з радістю. Вона завойовувала симпатії, просто прийшовши в компанію. І от найбільша загадка для Насті: як в неї це так вправно виходило?
Лисиця їй самій почала подобатись. Здавалось би: варто воїнам та медикам дізнатись про рак у неї, то вони б покинули позиції й взяли б цей готель штурмом.
У двері постукали. Ілона глянула на годинник. Прийшли їхні кавалери.
- Шкода, що Віктора не буде, — прошепотіла Лисиця. — У нього б слина з рота пішла, якби він тебе побачив.
Чомусь ця картина в Настиній уяві підняла їй настрій.
***
Віктор зігнувся і плюнув на землю. Задишка від бігу давалась взнаки. Дарма відмовився брати машину. Гриб не прочитав повідомлення і не підіймав слухавки.
Настя теж не підіймала. Абонент поза зоною.
Хоча з Насті не дивно. Їх телефони перепрошиті зі зміненими платами. Тобто, у Сії телефон зараз більше слугував, як монітор та клавіатура.
Швидше за все, вона сидить десь, начебто з телефоном, котрий підʼєднаний до, начебто невеликого павербанка в сумочці. А на практиці в корпусі від павербанка невелика плата. Сія навіть «Raspberry Pi-Tail Zero W»* любила перепаювати та зашивати щось своє.
- Нічого ви не розумієте, дилетанти, — говорила вона йому та Геннадію. — У фірми має бути стиль. Автентичність.
(* Raspberry Pi-Tail Zero W — це спеціалізована версія дистрибутива Kali Linux, оптимізована для роботи на мікрокомп'ютері Raspberry Pi Zero W. Ця версія дозволяє підключати Raspberry Pi до смартфона, який виступає як джерело живлення, екран, клавіатура та миша. Це забезпечує портативне та зручне рішення для проведення тестувань безпеки та інших завдань у сфері кібербезпеки)
Гриб потім лише рахував витрати компанії на її забаганки. Тост не сперечався. Настільки професійно, як Сія він не вмів ні кодити, ні знаходити способи злому. Його вона тоді гордо відправила освоювати соціальну інженерію*.
Віктор не заперечував. Як крадіжку не називай...
(*соціальна інженерія — методи маніпуляції людьми, з метою доступу до конфіденційної інформації. Тост в історіях застосовує метод фізичного пентесту).
Тепер Віктор мусив подолати більше десятка кілометрів, щоб якраз таки завадити злому. Кіберкопи шпигують за Легіоном. В цьому тандемі Сплячі Собаки були зайвими.
Відновив дихання. Подумки вилаяв себе, що останнім часом лінувався бігати. Так само подумки пообіцяв бігати кожного ранку.
Коли розстріляли автобус, він перший час винив себе. Недостатньо дорослий, недостатньо сильний, щоб захистити. Лише достатньо наляканий, аби прикинутись мертвим, як усі решта.
Тоді він теж біг. Біг щодуху. Плакав, що на очі не бачив. І біг. Якомога далі. Він хотів потім повернутись. Та було пізно.
І зараз він теж біг, боячись що не встигне.
***
- А зараз, зустрічайте! — оголосив ведучий. — Засновник біфорю медікал...
Гриб далі не слухав. Він знав про засновника більше, ніж скаже ведучий. Цей тип не назве схеми шахрайства, відмивання грошей, підкупу кількох суддів та найму армії адвокатів, котрі клювали копів, немов ті стервʼятники за найменшу спробу витрясти зогнилих мумій з піраміди.
Фараон липової піраміди таки вийшов на сцену. Білий костюм, лисина, типовий комерсант. Гриб часто бачив таких в Одесі. Зараз він поусміхається, подякує, полестить. Ще кілька разів вийде нагородити найбільш лояльних менеджерів. Кільком зробить дорогі подарунки, щоб замотивувати своїх чорноробів інтенсивніше продавати страхове повітря та пусті обіцянки багатої пенсії.
Гриб перестав його слухати. Погляд прикипів до дверей, за котрими був потрібний їм сервер. Ідея з камерами спостереження провалилась. За дивним збігом обставин готельні камери сьогодні не працювали на цілому поверсі. Геннадій підозрював, що адміністрацію попередили про «важливість» заходу, мовляв: не треба нас турбувати. Не працює, то й нехай. Полагодите в понеділок.
Хитро. Дуже легко потім буде все списати на погану памʼять, якщо ними зацікавляться органи.
В часи його роботи, у шахраїв не було стільки мізків. І точно не було такого натовпу адвокатів.
Тож все, що робив Гриб — сидів за столиком збоку, марно намагаючись вигадати спосіб проникнути за двері серверної.
Часу залишалось усе менше.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!