Будні Сплячих Собак

Інстинкти підказали зупинитись далі від будинку, де жив Макс. Статистика не брехала про переслідування активістів. Двоє відморозків чекали на його сина під під'їздом. Вони сиділи на лавці, вдавали, що просто розмовляють і п'ють пиво. Гриб глянув на годинник. Було вже близько другої ночі, коли вони нарешті дістались додому. Погода зовсім зіпсувалась. Важко уявити, що хтось хотітиме про щось спілкуватись о такій порі з таким вітром.

Двоє биків чекали худого шістнадцятирічного хлопчину, щоб зробити його інвалідом на все життя за те, що той виступив проти незаконних забудов.

Але вони не чекали колишнього силовика кіберполіції.

- Сиди в машині! — наказав Геннадій.

Відкрив бардачок. Дістав звідти старі тактичні рукавиці з захисними вставками. І руки цілі, і відбитків не буде.

- Я можу допомогти! — запротестував Макс.

- Вони потім скористаються цим і подадуть на тебе в суд. Знаєш вже випадки. А мене вони не знають. І не знайдуть. Я скоро буду.

Вийшов з машини.

Настя написала, відзвітувалась по замовленню. Швидко перечитав. Гриб вкотре зрадів, що взяв її тоді на роботу. Сія окупила витрати на себе. Але тут вона не допоможе. Два чоловіки років тридцяти сиділи на лавочці під під'їздом. Гриб рушив прямо на них.

- Дядьку, тобі чого? — один з них піднявся.

- Та ось, закурити шукаю, — Геннадій був усе ближче.

Виглядав він кремезніше за тих двох. Але вирішив перестрахуватись. В руці вже був електро шокер. Гриб викрутив його на максимум. І ударив найближчого в живіт. Першого в чорній куртці засмикало. З рукава випав шмат арматури. То це цим вони хотіли бити мого сина? Гриб відчув, як закипає від гніву.

Він вчасно повернувся до іншого. Ребром долоні ударив того в кадик. І теж шокером в живіт. Перший впав на коліно. Геннадій ударив його ногою в обличчя. Вимкнув шокер. Підхопив з землі арматуру і зарядив другому по ребрах. Два тіла на землі. В одного був шмат арматури. В іншого з кишені куртки випав ніж. Гриб важко дихав. Адреналін аж розпирав його. Два скорчені та покалічені тіла на землі. А на їхньому місці мав бути його син...

Рука з арматурою сама піднялась, а тоді опустилась на ребра одному з них. Тоді перейшов на іншого. Перший по стегну. Другий роздробив гомілку. Знову до першого. Плечова кістка не витримала.

- Досить! — почув крик.

Очі налились кров'ю. Лице перекосило від люті. Гриб підняв голову та глянув туди, звідки кричали. Макс не став сидіти в машині. Він бачив усю картину цілком. Геннадій не сказав ні слова. Два тітушки скавуліли від болю.

Макс хотів підійти, але Геннадій жестом зупинив його. Дістав телефон в одного з нападників.

- Алло, швидка, слухаю вас.

- Доброго вечора. Тут два непритомних тіла з численними переломами. Мабуть, внутрішня кровотеча. На вулиці Багринського. Я? Я поряд проходив, бачу — лежать. Звісно що, дочекаюсь.

Вибив. Ага, дочекається, аякже. Кинув арматуру поряд з лежачим. Коли у швидку приходить такий виклик, ті зобов'язані інформувати поліцію. Геннадій пішов до машини.

- Ти їх ось так залишиш? — запитав Макс.

- Думаєш, вони б викликали тобі швидку? Ходімо. На такі випадки переважно приїжджають швидше, ніж зазвичай.

***

Настя несла в кімнату дві чашки чаю. Всередині було якесь дивне хвилювання. Віктор у неї в кімнаті. Він стільки часу не звертав на неї уваги. Чи звертав? Ще й Віка заявила, що він небайдужий Насті. Ну хто за язик тягнув...

Але хвилювання змінилось розчаруванням, коли Настя зайшла в кімнату. Віктор розлігся на її кріслі та міцно спав.

- Ну ти й скотина, — вона не одразу усвідомила, що сказала вголос.

Хоча вона не мала підстав злитись на нього. Сьогодні був важкий день. Обличчя Віктора починало запливати. Видно йому дісталось сильніше, ніж він думав. Завтра нагадуватиме сливу. Настя поклала чашки на столик. Приклала долоню йому до чола. Температури не було. Завтра вона прокинеться сама, а Віктор зникне...

- Ну, що за думки? — прошепотіла сама до себе. — Яка мені різниця?

Геннадій виявився правим, коли не дозволяв їм дізнаватись про особисте життя одне одного. От уявити собі, що Віктор не відрубався. Вони сидять і п'ють чай. Настя в'їдливо жартує, Тост мовчить, бо жартувати не вміє. Далі вони цілуються, в них секс. А що далі? Віктор зранку йде, чим робить все простіше для себе і неї. Але таких пригод вона могла б мати й без нього. Варто було лише погодитись на пропозицію Віки.

Або нехай, він нікуди не йде. В якійсь паралельній реальності вони намагаються навіть будувати стосунки...

Настя ще раз глянула на побитого Віктора.

Вона не знала про нього абсолютно нічого, крім того, що він хороший злодій і соціопат. Ці стосунки неможливі, а навіть, якби й можливі — приречені на провал. А їм ще працювати разом.

- У нас тут не прийняті будь-які відносини окрім робочих, — пояснив їй колись Геннадій.

- Враховуючи, що Сплячі Собаки були колись суто чоловічою компанією, це було б дуже дивно, — віджартувалась тоді Настя.

- Не задури Віктору голову! — криво всміхнувся Гриб. — Він цінний кадр.

Голову вона йому таки не задурила. А ось він їй...

- І це ж не відразу почалось, — сказала сама собі. — Та й чи почалось?

Вся причина в його байдужості. Настя росла без батька з вітчимом, котрий дивився на неї не як на доньку. Вона розуміла, що недоотримала уваги й шукала її в інших чоловіках. Так і Тост. Правда в тому, що він в будь-якому випадку виявиться просто іншим випадковим чоловіком.

- Може й добре, що ти заснув, — всміхнулась Сія. — Що не стається, все на краще, еге ж?