Розділ 5.
Романтичну атмосферу перервав дзвінок. Геннадію довелось відпустити руку своєї молодої супутниці, котра не відводила від нього зелених очей. Іноді вона гралась пасмом каштанового волосся, хитро надуваючи губи в усмішці...
- Алло, Гриб! Це Сія.
- Сія, в тебе ж вихідний...
- Потрібна допомога!
Геннадій піднявся з-за столика, приклавши палець до губ. Це по роботі, беззвучно видав їй.
Ех, Настя, таку атмосферу перервала!
- В тебе неприємності?
- Ні, пропала моя сусідка...
- І тому ти мені дзвониш і відриваєш від важливих справ?
- Гриб...
- Ти що, соціальний працівник? Зникла, то зникла. Нехай органи розбираються!
- Та послухай ти!
- Все! Досить, трясця! – закипів Гриб. – Ми робимо свою роботу й не ліземо в справи правоохоронців! Не перенось проблеми своїх сусідів у робочу діяльність! Ми все ще на гачку, тож давай не робити дурниць!
Скинув слухавку. Повернувся за столик.
- Щось серйозне? – поцікавилась його супутниця.
- Ні, все в порядку, – збрехав Геннадій. – Дав позавуш працівниці, щоб не робила самодіяльності.
- А вона послухає?
- Звісно.
Хоча він мав сумніви щодо цього. Великі сумніви.
***
Віктор не одразу відчинив двері. Він може б і не відчинив взагалі, але стукали наполегливо.
- Відчиняй! – крикнула Анастасія. – Я знаю, що ти там!
Про всяк, Віктор прихопив пістолет, але заховав його ззаду за пояс. Незвична поведінка для Сплячих Собак ось так приходити в гості. Гриб справедливо визначив: життя поза роботою – харам. Себто недоторкане. Але Настя чхати хотіла на правила.
- Чого тобі? – повільно відчинив двері.
Сусід позаду окинув голодним поглядом красуню в червоному платті й схвально підморгнув Віктору, показавши великий палець.
- Потрібна твоя допомога, – Настя безцеремонно протиснулась повз нього. – Та дай пройти, трясця!
Віктор закрив за нею двері, ще раз оглянувши сходову.
Настя швидко і з інтересом окинула оком житло польового оперативника сплячих собак. Стара однокімнатна квартира зі старими меблями, пост совковий пережиток. На вузькій кухні білий новий холодильник, стіл з двома табуретками, раковина з нержавійки та коричнева плита зі сковорідкою на ній. Як не дивно, було відносно чисто, особливо для такого антисоціального елемента. Вона чекала побачити тут всюди консерви з залишками їжі, розкидані пляшки, а то й джгут, ложку та запальничку зі шприцом для внутрішньовенних ін’єкцій. Нічого не було. Хоча й не дивно, Віктор хіба ночує тут.
Настя безцеремонно пройшла на кухню і сіла на табуретку.
- Не вистачає жіночої руки, – дістала цигарку й запальничку.
Закурила. Віктор мовчки поставив їй чашку як попільничку. Поклав перед нею пістолет, витягнув з нього магазин і дістав патрон з патронника.
Анастасія ледь не подавилась димом, але взяла себе в руки. Де Гриб знайшов цього параноїка?
- Баби тобі треба, – нервово всміхнулась Сія.
Ясно чому будь-яка польова робота дістається йому. Її налякав лише один вигляд зброї.
- Чим зобов‘язаний? – Віктор сів навпроти неї.
- Мені більше немає до кого звернутись по допомогу. Так, тому я прийшла особисто!
Випустила дим з вуст. Чомусь вона не змогла пройти повз. Не змогла залишити зникнення дванадцятирічної Марти комусь. Розмова з дільничим переконала її, що шукати нікого не будуть. Вона благатиме Віктора, якщо треба...
Але Віктор, котрого в мережі знали, як Тост, мовчки кивнув і покликав її за собою.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!