Будні Сплячих Собак

- Мені потрібно відійти на кілька годин, — коротко відзвітував Тост.

- Куди ти зібрався? — поцікавився Геннадій.

- Пройдусь горами.

- Ти ще не находився? — перепитав.

З того боку слухавки мовчання.

Ну, значить не находився. Хай іде. До вечора ще є час.

Гриб якраз переглядав відео з дрона. Багато автівок. За вікном якась сімейна пара сварилась, бо не могла припаркувати авто. Біля рецепції ще зранку почали розкладати столи з книжками про легкість мережевого маркетингу. При вході вже стояли стенди з рекламою медичної піраміди. Бо ніколи не знаєш, де ще знайдеш дурників, готових вірити в казки про легке збагачення.

Прийшло повідомлення від знайомого. Не всі звʼязки з кіберкопами були безнадійно спалені. Саме у нього Гриб замовив інформацію про спеціалістів з кібербезпеки. В даркнеті про них не знали.

Сайт, звісно, у них був красивий. І назва досить непогана. "IT safety". Нічого складного для Сплячих Собак. Але ті спеціалісти не працювали в Україні. Зареєстровані в Бельгії в 16-му. Що вони взагалі забули в Україні?

Геннадій перевірив сайти з пошуку роботи в IT. Жодної вакансії в Україні. Щось не клеїлося.

У двері постукали.

- Прибирання номерів! — почув голос Лисиці.

І хихотіння Насті.

Гриб швидко пробіг очима повідомлення. І так само швидко вилаявся. Ну, звісно, не може така подія пройти без уваги його давнього конкурента.

Відчинив двері.

Дівчата стояли, опершись на двері в найбільш ефектних позах, на які тільки спромоглись. І ледь стримувались, щоб не зареготати.

- Оце я розумію сервіс, — Гриб очманів від такого.

Про роботу думай. Особливо про липових спеціалістів з кібербезпеки.

- По вашому обличчю й видно, — відповіла Сія.

Дівчата зареготали без жодних спроб стриматись.

Обоє безцеремонно протиснулись повз Геннадія. Роззуватись не стали.

- Так, звісно, проходьте, — тихо пробурчав Гриб.

Виглянув у коридор, чи бува, ніхто не вийшов глянути, що це за сервіс такий. В коридорі було пусто.

- Ні, не потрібно роззуватись, — зачинив двері за ними. — Обожнюю, коли на килимі сліди болота.

Дівчата розляглись на ліжку.

- Казала, що в нього кращий номер, ніж у нас, —

Сія кинула погляд на ноутбук.

- Як поїздка в автобусі?

Гриб одразу прибрав ноутбук на стіл.

- Дорогою назад поміняємось.

- Та не було аж так погано, — відповіла Лисиця. — Приємні люди.

- Занудні люди.

- Гарно поспілкувались.

- Про машину топменеджера переважно.

- Та не тільки, — перебила Лисиця.

- А, точно. Про аукціон ще теж, — Сія задумливо скривилась. — Вгадували лоти.

- Будемо вважати, що попередню розвідку ви провели.

Не можна їм казати. Інтуїція кричала йому забиратись й шукати інших жертв. Глянув на Ілону. По ній поки не було видно, що її тіло знищує ракова пухлина. Але гаяти час не можна.

- Я б сказала, навіть диверсію, — Настя штовхнула Лисицю в бік.

Врешті, якщо вони все провернуть швидко, може й проскочать. Красти вкрадене для них не вперше.

- Не розумію, про що ти говориш, — на щоках Лисиці зʼявився румʼянець.

Гриб відчув укол в потилицю. Дивна хвиля роздратування, котра змінилась на почуття сорому. Не повинен він так реагувати. Вони мали б знати, що може бути й таке. Сплячим Собакам та Легіону якось в одну мить ставало тісно на тернах України.

Настя тим часом дістала свій ноутбук і поставила на стіл поруч з ноутбуком Геннадія.

- Поки наша руда красуня привертала до себе всю увагу...

- Прямо таки всю? — Гриб спробував приховати хвилювання.

Вийшло не дуже, але дівчата не могли читати думки. Хай зійде за ревність.

Лисиця невинно всміхнулась. Було щось у ній таке. Вона миттю завойовувала довіру усіх навколо.

- Я в якийсь момент переживала, чи доїдемо ми, — Настя набирала щось на клавіатурі. — Не розуміла чи водій на дорогу дивиться, чи на неї.

- І ти з користю використала весь цей час.

- Не те щоб увесь. Але результати певні є.

Гриб поглянув на екран. Список IP та MAC адрес.

- Так просто? — перепитав. — Будемо спуфити*?

(*IP Spoofing — Підміна IP-адреси.

Це техніка, при якій пристрій надсилає пакети з підробленою IP-адресою. Зазвичай використовується в атаках (наприклад, DDoS) або для обходу обмежень, але є й легальні сценарії, наприклад, балансування навантаження).

Лисиця стала поруч, намагалась зрозуміти бодай щось. Але швидко здалась.

- Вам доведеться прогулятись, — Настя відкрила зображення QR коду. — Ваша перепустка в залу.

- І де лазить Віктор, коли його так треба? — зітхнув Гриб.

Його телефон завібрував. Перепустка у вигляді файлу pdf прилетіла миттєво.

Багато IT компаній так робили. Економія паперу та пластику й зайвих записів у журналі. Прийшов новий кандидат на посаду, показав телефон з QR кодом перед турнікетом чи охоронцем зі зчитувачем і може йти далі.

Настя відкрила браузер і показала сторінку з банківськими операціями.

- Ось дублікат, — продовжила. — Якщо не дуже вдивлятись, то схожі.

- Але ти підміниш реквізити платежів, — продовжив Гриб.

- Після того, як ви підʼєднаєте ось це до сервера.

Настя запустила руку в сумочку й дістала звідти маленький чорний пристрій з невеликою антеною. Поряд поклала кабель та перехідник з USB на Ethernet.

- Це що таке? — поцікавилась Лисиця.

- Комутатор, — відповів Гриб. — Дозволить дистанційно надсилати команди на сервер, якщо нас виявлять, чи не вийде план з IP адресами. І видалити логи потім.

- Видалити що?

- Нам потрібно замовити ще плати й корпуси, до речі, — перебила Настя. — Або лізьте потім забирайте цей.

- Замовлю ще, — ідея двічі лізти до сервера Геннадію не подобалась.

Тост може б й провернув таке, хоча затія повертатись на місце злочину дозволила знайти не одного злочинця за час карʼєри Гриба. Він глянув на маленький чорний комутатор. Сія робила їх самотужки. Стільки зусиль, щоб просто використати один раз. І навіть не факт, що знадобиться. Але мати лише один козир у рукаві Сплячим Собакам не личило. Мусили бути готові до всіх сценаріїв.