Будні Сплячих Собак

- Доброго дня, мене звуть Єлизавета Марківна, я менеджер консалтингової компанії: Джерело...

Анастасія мала талант до двох речей: кодити й брехати. Кодити вона буде дещо пізніше. Зараз настав час брехні.

- Так, дже-ре-ло, — ми надаємо консультації одному відомому політичному проєкту. З вашого дозволу, розголошувати назву не буду.

На тому боці телефонного дзвінка не заперечували. Ввічливий молодий чоловік не надто чіткою російською перепитав, звідки про них дізнались?

Віктор в цей час сидів на форумі та виділив курсором потрібний рядок. Там хтось хвалився, як зірвав концерт естрадної виконавиці: Тетяни Захарчишин. Мер Львова її не любив, бо та гастролювала від конкурента на попередніх виборах. Навала ботів поклала сайт в 404-ту помилку, тож ніхто не міг купити квитки на концерт. Що та співала, не знав ні Тост, ні Сія. Але як зачіпка — зійде.

- Випадково дізналась, — Анастасія увійшла в роль. — Квитки хотіла купити на концерт, але якось не склалось. Ось, думаю, відвідати ще кілька сайтів...

- Вітання пану меру, — співрозмовник перейшов на українську. — Розцінки ви знаєте.

Тост виділив курсором коментар де були приблизні тарифи.

- Знаю.

- Половина вперед. Що потрібно покласти?

Настя глянула у монітор. Потрібний сайт, куди вони мають весь необхідний доступ. Але власним сайтом Сплячі Собаки не володіли. Хіба що Фелікс, юрист, котрий працював на них, мав офіційний сайт. І звісно ж він не погодиться. Але хто питатиме?

- Є один юрист, котрий заважає рішенням пана мера, — брехала Настя. — Felix_lawyer.com. Так, вірно, з оцим таким тире, що знизу ставиться.

І казала ж йому змінити адресу, а той все не слухав. Тому людям рідше й в пошуку видавало його сайт.

- Там погані сервера, — прошепотів Тост. — Він довго лежатиме.

Настя проігнорувала. Знала й сама. Ох і лютуватиме потім Фелікс. Якщо дізнається.

- Тоді чекаємо оплату, — відповіли на тому боці слухавки.

- Скиньте, будь ласка ще раз номер карточки й все зробимо.

- Ви є в телеграмі?

- Звісно, — Анастасія мусила стриматись, щоб не видати свою радість.

Вони легко купились. Розслабились зовсім. Знайшлись в телеграмі легко. Мережа захищена, через неї проблематично когось відстежити. Тому її так люблять різні малолітні продавці амфетаміну та спайсів, бо щоб їх відстежити потрібно багато ресурсів, котрих в поліції немає. А кіберкопи зайняті іншими речами. Як мінімум один...

Після Настиного смайлика прийшов номер картки.

- А гроші ти звідки візьмеш? — поцікавився Тост. — У них середня ціна в п‘ятнадцять тисяч.

- В тебе на картці нічого не має?

Дурне запитання. Тост все виводив у готівку, або тримав у криптовалюті. Картки легко можна відстежити, а банківські рахунки заморозити. В один момент можна втратити все. Віктор уникав зливу будь-якої інформації про себе занадто ретельно. Параноїк. Хоча, з іншого боку, Гриб знайшов талановитого злодія з невідомим минулим. Тост не став таким від роботи на сплячих собак...

- Немає.

- В мене теж немає.

Плювати на заборону, – вирішила Анастасія. — Знайдемо Мартусю, все вивідаю. До останньої деталі.

- Я знаю, в кого є! — згадала Настя. — Комісійні від Ісакова.

- Кого?

- Ти сьогодні його гроші повернув! А, та неважливо. В нас вистачить заплатити половину.

- Це гроші фірми, — нагадав Віктор.

- Ми повернемо все до понеділка!

Тост промовчав. Він не схвалював цього. Але Настя вже перекидала гроші з їхнього рахунку на інший, підставний. А з нього вже перераховувала гроші за наданими реквізитами. Мар‘ян Ісаков став спонсором покладеного сайту власного родича. Яка іронія.

На телефон прийшло смс про нарахування коштів. Тепер лише чекати.

Віктор пішов на кухню. Поставив чайник. Настя кілька хвилин посиділа перед ноутбуком на самоті. Час спливав.

Врешті від'єднавши ноут від зарядного, понесла його в кухню. Поставила на стіл. Дістала цигарку. Простягнула пачку Віктору. Він проігнорував. Бісив її своїм спокоєм. Викрали дівчинку. Викрав хтось з фейкового акаунту. Хтозна-що з нею можуть зробити. Віктора, крім крадіжки даних не обходило нічого.

- Бідна Марта, — Настя струсила попіл від цигарки в чашку.

Віктор мовчки зняв чайник з плити. Розлив окріп по чашках.

- Яким виродком потрібно бути!

- Їх повно, — в голосі жодних емоцій.

А говорять роботів ще не вигадали. Ось один каву заварює. Подзвонив телефон. Віктор підняв слухавку.

- Так, Феліксе, — спокійно сказав.

Анастасія аж руками затрясла від захвату. Нарешті!

- Сайт лежить? — перепитав Віктор. — А підключення перевіряв? Добре-добре, вірю. Скидай логін і пароль. Потрібний доступ до адміна. Я розберусь.

Віктор замовк, піднявши долоню до Анастасії, мовляв: зачекай. Сія готова була згоріти від нетерпіння. Чого не було, того не було.

Віктор не встиг попрощатись, як Настя ледь не видерла в нього телефон. Фелікс дав їм доступ до адміністрування сайту. З ними вони швидко знайдуть, звідки намагались покласти сайт.