Розділ 51.
Зранку Настя знайшла на приліжковій тумбі пляшку води та кілька таблеток від головного болю.
А голова таки боліла. Настя погано пам'ятала, як дісталась сюди. Її привіз Гриб з Лисицею. Вони зайвий раз сказали, що вона не вміє пити й дбайливо поклади її на ліжко. Вона спочатку прийняла знеболювальні, запила водою й аж тоді піднялась. Робота не чекала.
Віктор скинув усе, що знайшов. Настя знала, який інтернет-провайдер в домі у Стогнія. Знала, яким доменом користується. А ще знала, що журналіст був не дурним в плані інтернет безпеки.
Лізти до нього до дому не виходило з кількох причин. В сейфі зброя, а коли того не було — працювала охоронна система. Любомир не скупився на датчики руху. Якщо сигнал спрацює, він знатиме. І ще був пітбуль. Якщо охоронну систему дивним чином ще можна спробувати обдурити, хоча це вже з області фантастики. То як обдурити бійцівську породу?
На фішингові листи відповіді не було. Мабуть, позначені як спам і відправлені в кошик. Віктор спробував пролізти на роутер, але той змінив заводський пароль. Пів ночі написані програми підбирали комбінації. І марно.
- Роби дублікат, — подзвонила йому Настя.
- Ти як? — запитав Віктор.
- Раніше ти не питав, — відповіла Настя. — Погано мені, Вікторе. Похмілля. І не виспалась. А ти як?
- В нормі, — мовчанка. — Я під будинком клієнта.
- Стогнія? — шепотом перепитала Настя. — Чекай, ти в Стрию?
- Так.
- І ти цілу ніч збирав інформацію про клієнта?
- Так.
- Зроби дублікат його мережі. І виведи його роутер з ладу.
- Якраз чекаю на тебе.
Не дають поспати. Але в слухавку казати не стала. Дублікат мережі було рішенням простим і наглим. Але таке іноді буває, що найпростіше рішення — найбільш ефективне. Собаки возили з собою переносний роутер, який переналаштовували стільки разів, що не порахувати. Віктор дізнався назву wifi тож назве мережу так само. Далі вивести з ладу підключення і дочекатись, коли Стогній піде перезавантажувати свій роутер. Кожний власник роутерів так робить і 8 з 10-и це усуває негаразди з підключенням.
Вмилась. Привела себе до ладу і сіла за ноутбук. Як тільки Стогній пере під'єднається до їхнього роутера, вона матиме доступ.
***
Ілона довго була в душі. Геннадій кілька разів перевіряв чи з нею все добре. Всі рази отримував ствердні відповіді. Пропозицію приєднатись до неї Лисиця рішуче відхилила. Та й пропонував він більше для годиться. Після сказаного нею сексуальне бажання не прокидалось.
Рак.
Страшне слово. Щороку вмирають тисячі людей. Більшість з них, бо пізно виявили. І не вистачило грошей.
В Лисиці грошей не було. Все зароблене вона витрачала для медикаментів на фронт. В цьому вся вона. Рятувала кого лише могла за будь-яких умов. Але не могла врятувати себе.
- Ти якийсь засмучений, — вона вийшла з душу в одному рушнику.
Хвороба ще не зжерла її тіло і вона була повною життя. Гриб ніколи не бачив її інакшою.
- Гадаю, куди вести тебе на побачення, — збрехав.
- Як джентльмен ти зобов‘язаний мені невинну вечерю і келих вина, — підіграла Ілона.
Гриб легко вклонився. Ілона сіла біля нього. Поклала руку йому на коліно. Сумно глянула йому в очі. Глянула так, ніби бачила його наскрізь.
- Я вже змирилась, — сказала.
- Ми тобі допоможемо…
- Знаю. Просто не хочу давати марних надій. Але опускати руки теж не хочу. Я знала, що ви не кинете в біді.
- Чим зможемо…
- Лікування купить мені час, необхідний для роботи. Але воно дороге.
- Скільки?
- Два мільйони гривень. Перший платіж за лікування потрібно зробити до кінця наступного тижня…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!