Розділ 51.

Зранку Настя знайшла на приліжковій тумбі пляшку води та кілька таблеток від головного болю.

А голова таки боліла. Настя погано пам'ятала, як дісталась сюди. Її привіз Гриб з Лисицею. Вони зайвий раз сказали, що вона не вміє пити й дбайливо поклади її на ліжко. Вона спочатку прийняла знеболювальні, запила водою й аж тоді піднялась. Робота не чекала.

Віктор скинув усе, що знайшов. Настя знала, який інтернет-провайдер в домі у Стогнія. Знала, яким доменом користується. А ще знала, що журналіст був не дурним в плані інтернет безпеки.

Лізти до нього до дому не виходило з кількох причин. В сейфі зброя, а коли того не було — працювала охоронна система. Любомир не скупився на датчики руху. Якщо сигнал спрацює, він знатиме. І ще був пітбуль. Якщо охоронну систему дивним чином ще можна спробувати обдурити, хоча це вже з області фантастики. То як обдурити бійцівську породу?

На фішингові листи відповіді не було. Мабуть, позначені як спам і відправлені в кошик. Віктор спробував пролізти на роутер, але той змінив заводський пароль. Пів ночі написані програми підбирали комбінації. І марно.

- Роби дублікат, — подзвонила йому Настя.

- Ти як? — запитав Віктор.

- Раніше ти не питав, — відповіла Настя. — Погано мені, Вікторе. Похмілля. І не виспалась. А ти як?

- В нормі, — мовчанка. — Я під будинком клієнта.

- Стогнія? — шепотом перепитала Настя. — Чекай, ти в Стрию?

- Так.

- І ти цілу ніч збирав інформацію про клієнта?

- Так.

- Зроби дублікат його мережі. І виведи його роутер з ладу.

- Якраз чекаю на тебе.

Не дають поспати. Але в слухавку казати не стала. Дублікат мережі було рішенням простим і наглим. Але таке іноді буває, що найпростіше рішення — найбільш ефективне. Собаки возили з собою переносний роутер, який переналаштовували стільки разів, що не порахувати. Віктор дізнався назву wifi тож назве мережу так само. Далі вивести з ладу підключення і дочекатись, коли Стогній піде перезавантажувати свій роутер. Кожний власник роутерів так робить і 8 з 10-и це усуває негаразди з підключенням.

Вмилась. Привела себе до ладу і сіла за ноутбук. Як тільки Стогній пере під'єднається до їхнього роутера, вона матиме доступ.

***

Ілона довго була в душі. Геннадій кілька разів перевіряв чи з нею все добре. Всі рази отримував ствердні відповіді. Пропозицію приєднатись до неї Лисиця рішуче відхилила. Та й пропонував він більше для годиться. Після сказаного нею сексуальне бажання не прокидалось.

Рак.

Страшне слово. Щороку вмирають тисячі людей. Більшість з них, бо пізно виявили. І не вистачило грошей.

В Лисиці грошей не було. Все зароблене вона витрачала для медикаментів на фронт. В цьому вся вона. Рятувала кого лише могла за будь-яких умов. Але не могла врятувати себе.

- Ти якийсь засмучений, — вона вийшла з душу в одному рушнику.

Хвороба ще не зжерла її тіло і вона була повною життя. Гриб ніколи не бачив її інакшою.

- Гадаю, куди вести тебе на побачення, — збрехав.

- Як джентльмен ти зобов‘язаний мені невинну вечерю і келих вина, — підіграла Ілона.

Гриб легко вклонився. Ілона сіла біля нього. Поклала руку йому на коліно. Сумно глянула йому в очі. Глянула так, ніби бачила його наскрізь.

- Я вже змирилась, — сказала.

- Ми тобі допоможемо…

- Знаю. Просто не хочу давати марних надій. Але опускати руки теж не хочу. Я знала, що ви не кинете в біді.

- Чим зможемо…

- Лікування купить мені час, необхідний для роботи. Але воно дороге.

- Скільки?

- Два мільйони гривень. Перший платіж за лікування потрібно зробити до кінця наступного тижня…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.