Будні Сплячих Собак

Гриб відчинив задні двері машини й туди поклали Марту, загорнуту в ковдру. Віктор сів попереду. Настя сіла біля дівчинки.

Цього разу вони вимкнули усі камери спостереження останнім emp. Не було часу гратись, бо адміністраторка прокинулась і спросоння не розуміла, чому у двері гупають копи. Вона й не одразу зрозуміла, що в приміщені зникло все світло. Віктор ніс Марту на руках (Настя заборонила перекидати її через плече: це, що мішок тобі якийсь?); тож тих оминути всіх не міг. От Настя вперше не розгубилась.

Потім спишуть на перепад напруги. Ups-и* змінять та й по всьому. І може кілька ламп, але то вже їхні турботи.

(*UPS або ДБЖ – Джерело безперебійного живлення (ДБЖ) (англ. UPS-Uninterruptible Power Supply) — автоматичний пристрій, що дозволяє підключеному обладнанню деякий (як правило — нетривалий) час працювати від акумуляторів ДБЖ, при зникненні електричного струму або при відхиленні його параметрів від допустимих норм. Крім того, воно здатне змінювати параметри (напругу, частоту) електроживлення для досягнення рекомендованих. Часто застосовується для забезпечення безперебійної роботи комп'ютерів. Може поєднуватися з різними видами генераторів електроенергії).

Гриб не поспішав заводити двигун. Він взагалі вимкнув усі фари. Колір машин злився з крайньою світанковою темрявою. Найтемніший час зажди перед світанком. Сії здавалось, що в салоні щось наелектризовано. Наелектризовано з сидіння водія.

Гриб був невдоволений. Пальці то міцно ловили кермо, то відпускали. То легенько барабанили. Він дивився в дзеркало заднього виду на сплячу Марту. Мабуть, розмірковував скільки децибел та матюків зараз вилити на них.

- Я обдумував нашу майбутню розмову, — почав він, барабанячи пальцями по керму. — Але перед тим, щоб пояснити вам, довбограям, які ви все ж довбограї, запитаю. Що з педофілом?

- Живий, — тихо сказав Віктор.

Коли приїхали копи, Настя все ще роздумувала, що робити з Мазаєвим. Його могли відпустити. Могли судити, а у в'язниці вже б довели справу до кінця. Могли відправити на примусове лікування. І залікувати так, що в Степана Мазаєва по плавились би мізки та нирки від всіх тих препаратів. Але реальність така, що нічого з цього не могло б повернути його. Та й не потрібно. Настя розуміла з дитинства, що перевиховувати треба тих, хто оступився, а не тих, хто оступався планово.

Вона озирнулась в пошуках того, чим могла б прибити Мазаєва. Ножа не було, пістолет Віктор не взяв. Та й стріляти, коли на вулиці копи, це вже зовсім треба не мати розуму.

Віктор тоді мовчав. Він чекав її команду. Він не хотів його вбивати, але виконав би її прохання. Цікаво, у який би спосіб він це зробив? Як би приховав сліди? Чи видавав би це за самогубство?

- Нехай копи з тобою розбираються. А це на пам'ять від мене.

Мазаєв не одразу зрозумів, що зараз буде. Сія розмахнулась ногою і зарядила тому в пах. Зі смаком, з розмахом та дотримання всіх законів фізики. Здавалось, його виття почують аж до Карпат. Про ці деталі Геннадію вони не розповідали. Та він й не хотів би це чути.

- Це все полегшує. Добре, що ти хоч раз не послухав Анастасію.

- Я не хотіла, щоб Віктор брав гріх на душу, — пояснила Сія. — А сама не змогла.

- Зате втягнути компанію в сраку ти змогла, — Геннадій глянув на неї через дзеркало заднього виду. — Ти знаєш, скільки дурниць ти наробила за ці дні?!

- Ми наробили, — тихо озвався Тост.

- Ти рот свій закрий! — різко гаркнув Геннадій. — Ти вже втретє напартачив. Забув, звідки я тебе витягнув?! Де б ти був, якби не я?! Я не дав твоєму таланту пропасти в тій клоаці, звідки ти родом...

Настя бачила, коли Віктор ставав небезпечним. Бачила, що Геннадій підводить його до краю, по якому Віктор і в спокійному стані ледь балансував. Може в інший час Тост не зреагував на це, але доба видалась насиченою.

Тому Настя просто вдарила Гриба кулаком у вилицю.

- Блять! — одночасно заволали.

Гриб, бо не чекав. Настя, бо травмувала руку. Віктор отетерів від такого.

- Скільки років вашій донці?! — зашипіла Настя, щоб не розбудити Марту. — Молодша вона за неї? Чи старша?!

- Не вплутуй її сюди!

- Хочу і буду! Ви знаєте, скільки таких, як Марта стають жертвами?! Скільки їх живе з цим, поламані всередині? Знаєте, який в неї довгий шлях довіри до людей та реабілітації? Скільки знайдеться тих, хто скаже, що вона сама винна?! Не знаєте, бо вам однаково! Все компанія та гроші в голові вам! Ми врятували одне життя, а скільки не встигли?! Якби на місці Марти опинилась ваша донька, вам теж було б однаково?!

- Не вплітай сюди мою доньку!

- Чому ж?! Ніхто не застрахований від цього. Особливо, якщо сім'я не повна! Група ризику. Як би ви відреагували, коли ваше прохання про допомогу проігнорувалось би мною?! Я просила про допомогу! Не хотіла втягувати Віктора. Але ви ж не соціальна служба, вірно?!

Гриб одночасно побілів і почервонів. Насті здалось, що він зараз просто задушить її. Розірве на частини і переїде потім автомобілем. Але втрутився Віктор.

- До нас хтось йде, — кивнув у напрямку того, хто наближався.

Один з копів підійшов до них. Постукав у бокове скло з боку водія. Настя притиснула до себе Марту. Дівчинка зникла, а тут її знайдуть з ними...

- Доброї ночі, Геннадію Борисовичу, — привітався офіцер.

- Доброї ночі, Іване Вікторовичу, — Геннадій простягнув руку.

Офіцер потис її. Кілька купюр лише на мить з'явились при передачі з однієї долоні в іншу. А тоді безслідно зникли.

- Там трохи крові на підлозі, — сказав коп. Тоді глянув на сплячу Марту. — Дарма ви забрали її з собою. Якби її знайшли в номері, той виродок точно б не відвертівся. А так вже дзвонить адвокату. До ранку його випустять.

- Це я збирався сказати їм, — сказав Гриб. — Але розбір польотів ще не почався.

Добре, що в машині було достатньо темно і ніхто не побачив її рум'янцю. Її губи ніколи не були такими червоними від помади, як зараз щоки.

- Нехай її батьки чи опікуни напишуть заяву про зґвалтування, якщо воно було. Бо постіль чиста. Якщо ви розумієте, про що я.

- Тобто, контакту не було? — перепитав Гриб.

- Не на тому ліжку точно. Але припускаю оральний секс, або петинг*.

- Що? — перепитав Гриб.

- Я вам завтра розповім, що це, — сказала Настя. — В усіх подробицях, якщо захочете.

- Але її має обстежити лікар, — продовжив офіцер. — Можливо доведеться працювати з психологом. Той чолов'яга все заперечуватиме, тому важко сказати, що саме сталось і як це повпливало.

- Дивні знання для патрульного, — сказала Настя.

(*Петинг – пестощі, націлені на збудження ерогенних зон, виключаючи статевий акт).

Іван Вікторович всміхнувся. Мабуть. В темряві не було видно.

- Для протоколу, мушу запитати, чи не бачили ви нічого підозрілого?

- Тут темно, — відповів Геннадій. — Взагалі нічого не видно.

- А що ви тут робите?

- Повертаємось з корпоративу. Там, за п'ять кілометрів у ресторанному комплексі. Назву забув лише.

- Я вам вірю, — офіцер простягнув руку. — Гарних вихідних, Геннадію Борисовичу.

- Легкого чергування, Іване Вікторовичу, — всміхнувся Геннадій.

Офіцер ще раз глянув на них і пішов до машини.

- А в нього є хтось? — поцікавилась Настя.

- Дружина і двоє дітей, — відповів Гриб. — Він хороший коп. Жадний, але якби не він, зараз би нас всіх пакували в пріуси.

- Звідки він стільки всього знає? І звідки знає вас?

- Кажу ж, хороший коп, — ухилився Гриб. — Я теж колись був хорошим копом. Колись...

Деякий час сиділи мовчки.