Будні Сплячих Собак

Тінь недобре всміхнувся. І кинувся вперед.

Від першого удару Віктор ухилився. Пробив кулаком в сонячне сплетіння. Тоді аперкот в щелепу. Бориса повело назад. Схопився рукою за бильця аби встояти. Іншою рукою торкнувся щелепи. Помасажував місце удару.

- І це все, що ти можеш? — запитав з глузливою посмішкою.

Тост кинувся на нього. Ударив ногою в коліно. Промахнувся. Тінь був вдвічі ширшим і на голову вищим, але не поступався у швидкості. Він змістився вбік. Відповів прямим в обличчя.

Віктор замахнувся кулаком. Тінь відвів удар, пірнув йому за спину. Міцно обхопив руками того. Підняв і гепнув об землю.

Здавалось, деревʼяна підлога під ними провалиться від такої сили удару.

З грудей Віктора вирвався кашель. Повітря немов би втекло з легень.

- Ти можеш хіба засцяну шпану так розкидувати.

Віктор поволі підіймався. Тінь дочекався, поки той підійметься на коліно. А тоді вдарив ногою в голову. Тост закрився руками, але сила удару відкинула його до стіни. Тінь наніс прямий ногою. Віктора кинуло, немов ганчірку. Він проїхався по слизькій підлозі. Перекотився через плече.

Тінь знову наніс прямий удар кулаком. У Віктора тріснула губа. Ясна наповнились гірким солоним присмаком. Для своєї комплектації, рухався він занадто швидко. Тост намагався згадати біографію Стецюка. Марно. В голові змішалось усе.

Одразу отримав ще один прямий в обличчя. Тінь не дав йому зібратись з силами. Він миттю змістився в бік, ударив в печінку. У Віктора підігнулись коліна. Тінь зустрів його падіння ударом коліна в голову. Тост не встигнув закритись руками. Лише відвернув голову вбік, рятуючи ніс. Різкий пекучий біль. Шкіру на вилиці, наче відірвали й викинули. В очах спочатку блиснуло усіма кольорами, а тоді потемніло. У вухах шум. Ніби десь далеко, в абсолютній тиші проїхав поїзд.

- Лежи, не вставай. Тебе заарештовано.

Віктор не послухався. Перевірив язиком зуби. Кілька погрозливо хитались, але ніби цілі. Знову палаючий автобус. Знову уламки скла, людські крики.

Знову постріли...

- Ти проти мене щеня! Бісові хакери! Мамчині програмісти. У вʼязниці тобі саме місце!

Потрібно прикинутись мертвим. Не дихати. Може не помітять. Бо як помітять, то вбʼють.

Хтось перед ним спробував вилізти з автобуса. Постріл. Він чув, як чиєсь тіло падає на землю. Ще один, контрольний. Він був малий і нічого не міг вдіяти...

Зірвався з тихим криком. Пірнув під удар. Миттю пробив у сонячне сплетіння. Тоді аперкот в бороду. Борис спробував дістати його рукою.

Перехопив. Розвернувся до нього спиною, впав на одне коліно.

Стецюк встигнув скластись і кидок через плече не завдав йому планової шкоди. Він просто покотився по деревʼяній підлозі. І миттю схопився на ноги.

Тост вже мчав до нього. Тінь зустрів його ногою в груди. Віктор ухилився в останній момент. Пройшов попри удар. На мить зустрівся поглядом з найлютішим кіберкопом України. Тоді підбив йому ногу, на котрій стояв Тінь.

Тепер вже Стецюк розпластався по землі. Віктор копнув ногою в обличчя. Голова Стецюка відкинулась назад. Деревʼяну підлогу та поручні окропило кровʼю. Тінь завив. Тост виліз зверху.

Ударив ліктем в обличчя. Ще раз. І ще раз...

Тінь скинув його з себе. Виліз згори. Віктор відпирався від нього ногами. Стороннім поглядом це виглядало б недолугим борсанням на підлозі. Врешті Тінь схопив його обома руками за шию. Стиснув з усіх сил...

Одну руку Віктор збив ударом ліктя по передпліччю. Тоді закинув одну ногу Борису через плече. Іншу закинув собі ж через стопу, наче зробив гак. Закрив ногами трикутник. А Тінь опинився посередині.

Кров з розбитого носа та губ капали на Віктора. Очі налились кровʼю. Закривавлена гримаса корчилась від болю та люті. Віктор лише міцніше стиснув захват. Широкі плечі кіберкопа не дозволяли його задушити одразу. Але Тост вже не вперше робив цей задушливий прийом. І робив, бувало, на більших від себе суперниках.

У Стецюка почервоніла лисина. Він не міг вдихнути. Вільною рукою спробував вичавити Віктору очі. Масивна долоня лягла йому на обличчя. Нігті шкрябали й без того тріснуту вилицю. Тост спочатку вкусив його за руку, а тоді відвернув обличчя вбік, аби захистити очі. І міцно тримав його ногами. Стегна пекли від напруження, але потрібно тримати. Насправді то лише здається, що довго. Ще трохи потерпіти. Зовсім трішки...

Тінь піднявся з ним. А тоді з силою гупнувся об підлогу. Кілька дощок під ним хруснуло. В спині закололо. Кілька секунд вони лежали один біля одного.

- Клятий хакер! — підіймаючись гаркнув Тінь. — Треба було тебе тоді закрити після Харкова.

Тост відкотився, спробував піднятись. Борис не дав цього зробити. Миттю ударив ногою з розвороту. Віктор відлетів, ще раз, проїхався спиною по підлозі. Перекотився через плече.

Тінь не втрачав часу й вже нісся до нього. Врізався у Віктора всім тілом. Підняв, проніс, хоча швидше пробіг з ним кілька метрів. Тост вдарив ліктем згори. Марно. Ще раз. Тінь не звертав уваги, ніс його далі.

Тераса закінчилась. Їх зустріли деревʼяні бильця. І вони не витримали.

Тріск дерева. Віктор дуже сподівався, що то дерево, а не його хребет.

Обоє полетіли вниз. Ніхто вже нікого не бив і не тримав. Вільне падіння було коротким. Лише свист вітру та нічний холод...

Сіра ауді еліт-класу, котрою хизувався один з регіональних директорів прийняла їх на себе.

Тост впав на дах. Тінь приземлився на капот. Звук тріснутого скла, завила сигналізація.

Люди повиходили на вулицю. Деякі з них знімали усе на телефони. Завтра весь інтернет бачитиме ці відео. Працівник кіберполіції під час затримки хакера. Тост скотився з прогнутоно даху. Впав на руки. Спина дико боліла. Одна нога погано слухалась. Ох і буде у Фелікса багато роботи. А в Стецюка багато пояснювальних. Тінь теж заворушився. З гучним охканням почав підійматись.

- Це ось таке ти відчув, коли я прийняв тебе на капот в Харкові? — запитав.

Віктор з тихим стогоном випрямився. Вигнувся назад, тримаючись за поперек. Тоді зігнувся від кашлю. Виплюнув на сніг багряну слину. Рукою схопився за ручку на дверях машини, аби не впасти. Земля ходила обертом. Сніг навколо машини в краплях крові та уламках скла.

До них підʼїхала ще одна машина. За кермом був Гриб. Лисиця і Настя сиділи позаду.

- Таксі, викликали? — Гриб відкрив йому двері. — Привіт, Борисе.

Тінь впав з капота. Йому дісталось сильніше, ніж Віктору. Однією рукою оперся на колесо машини. Намагався піднятись.

- Ви заарештовані! — прохрипів.

- Сідай, — Геннадій не звернув уваги.

Віктор поплентався до машини. Заліз всередину.

- Куди?! — прохрипів Тінь.

- Там твої люди зачепились з фірмою конкурентом, — злісно всміхнувся Гриб. — Ти б допоміг їм, чи як?

Машина рушила. Тінь спробував погнатись за ними, але не вийшло. Він знову розпластався на землі.

Він щось крикнув їм у слід. Але не було чути.

Геннадій обережно виїхав. Дорога була слизька.

- Фелікс з мене три шкіри здере за це, — сказав він.

- Все так погано? — занепокоїлась Лисиця.

- Не те щоб. Справимось.

Кіберкопи приймуть власників піраміди та покрутять службу охорони. Через кілька днів поліцію завалять зверненнями від адвокатів. Стецюк не дурний. Аби в його людей не було доган чи звільнень, він промовчить про Сплячих Собак.

На папері виглядатиме, ніби вони провели операцію під прикриттям і затримали організаторів шахрайської піраміди та хакерів з Легіону. Преса розкаже красиві історії про розкриття масштабної афери. Начальники Стецюка даватимуть інтервʼю, вішаючи собі всі медалі, доки Тінь лікуватиметься. Й аби медалі були повішені, у них на руках заднім числом зʼявляться всі необхідні документи.

Сплячі Собаки на кілька днів заляжуть на дно.

На довше просто не вийде.