Розділ 45.
2019-ий.
Верховина приваблювала туристів завжди. Гори ліси, сніг та всі види відпочинку, аби київські туристи лише платили. Знайти потрібний котедж не становило загрози. Він взагалі не був доступним для оренди.
Потрібний їм сервер був там.
Двері злетіли з завіс. Віктор з Геннадієм залетіли всередину. Коридору не було. Одразу ж вітальня з накритим столом. На підлозі килими, в каміні навпроти горіло вогнище і давало тепло по всьому котеджу.
За столом сиділо троє чоловіків. Вибиті двері спантеличили їх, але ненадовго. Геннадій націлив на них зброю. Помповий Ремінгтон виглядав достатньо грізно.
- Руки тримати над столом! — гаркнув. — І ніхто не...
По сходах спустився ще один чоловік з пістолетом в руках. Він відкрив вогонь першим. Тост пірнув убік і заховався за диваном. Гриб не встиг. Куля прошила його під ключицею. Інші три не дістали. Одна пробила диван над вухом Віктора. Інша поцілила в стіну.
Гриб похитнувся, але встояв. Ремінгтон відправив дріб у стрільця. Той зойкнув. Скотився по сходах вниз, тримаючись за прострелене коліно. Трійця за столом не гаяла часу, а просто побігла на вихід через запасні двері. Гриб оперся спиною до стіни з'їхав униз.
Віктор миттю кинувся до стрільця. Той вив, марно намагаючись підвестись і націлитись хоча б у когось з них...
Віктор виявився швидшим. Вибив пістолет. Схопив того за волосся і стягнув по сходах донизу. Ударив ногою в обличчя.
Озирнувся навколо, готовий стріляти...
Нікого не було. Та трійця вибігла через інші двері, скориставшись метушнею. Хтось з них вже дзвонить. Телефон Віктора засік дзвінок в поліцію. Обернувся до Гриба. В одній руці стискав дробовик. Іншу приклав до рани, щоб сповільнити кров.
- Я в порядку, — заявив Геннадій. — Йди. Забирай жорсткі диски...
***
В машині Геннадій тричі втрачав свідомість. Віктор тиснув на газ. Ризикував розбитись, але сповільнитись не міг. Завтра про стрільбу говоритимуть по всіх новинах. Трійця, котра втекла, вже виправдовується перед тим, кого вони позбавили кількох терабайтів інформації.
- Добре, хоч кістка ціла, — простогнав Геннадій.
- Потрібно дістати кулю, — Віктор не зводив очей з дороги.
Зимою темніло швидко. Вітер розвіював сніг, зменшуючи видимість і без того поганих доріг.
- Нам далеко ще?
- Лисиця зараз в Яремче.
Він, як вмів, надав першу медичну допомогу Геннадію. Навіть тому стрільцю. Але лікарем Віктор не був.
- Вони ж мали бути без зброї! — гаркнув Тост.
- Вони й були. Всі крім одного.
- Чорт!
- Та не лети. Зараз мене зашиє і буду як новенький. А ти не розгубився.
- Нам треба кращого кодера в команду, — видав Віктор.
Спроба зламати потрібний сервер для них виявилась непосильним завданням. Коли до них приєднається Сія, це стане для неї розминкою.
- Зараз Лисиця мене зашиє і буду шукати. Старий я став для таких номерів...
Він знову заплющив очі й провалився в сон
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!