Будні Сплячих Собак

Наступні два дні робота кипіла. Настя не могла натішитись, тож в перервах між написанням нового софта вона іноді переглядала магазини з одягом.

Віктор так і не зʼявлявся в офісі. Від нього лише іноді приходили повідомлення Грибу. Насті не довелось навіть питати, де він. Знаючи її симпатію, Гриб сам розповів.

- Віктор в нас інтроверт, — почав Гриб.

- Ніколи б не подумала, — вʼїдливо сказала Настя.

- Ось він і сидить на горі в наметовому містечку та й спостерігає за готелем. І робота, і відпочинок. Або катається собі на оглядових колесах з фотокамерою. Чи літає дроном.

Дрони Віктор любив. Особливо перепрошиті та апгрейднуті Сією. Взагалі він любив всі ті речі, котрі робила Настя. Він заходив у офіс виключно заради них. Не показував емоцій, проте й так все з ним було зрозуміло. Дайте Віктору інструмент — Віктор знайде, як використати.

Лисиця теж перекочувала до них в офіс. Щоб не бути тягарем, вона викликалась побути на місці секретарки замість Насті.

- Ви стільки для мене робите, — всміхнулась так, що Гриб аж почервонів. — Я допоможу вам з офісом.

Настя не заперечувала. Хай відчує на собі, як воно — спілкування з мерзенними, слизькими хробаками...

За два дні жодного клієнта так і не зʼявилось. Лише раз приходив якийсь торговець чимось. Помилився дверима. І до них частіше став приїздити Фелікс.

- Така честь, моя дорога Ілоно, — він аж вклонився і поцілував руку.

- Я думала, він цілує лише гроші, — прошепотіла Настя Грибу.

- До недавнього часу так і було, — прошипів Геннадій.

Він такого джентльменства не оцінив. Але не сказав нічого. Де ще знайти такого юриста, як Фелікс. Найкращий знавець кіберправа в Україні. Його іноді викликали радником стосовно змін в законодавство. Фелікс не завжди, але бувало допомагав. Бувало шкодував, бо це з його легкої руки cert.ua отримала повноваження ледь не більші, ніж служба Божа* та ГУР разом взяті. З часом він став давати такі поради, аби потім можна було їх обіграти в суді. Було — кликали в якусь партію. Фелікс відмовлявся.

Віджартовувався, що у нього й так достатньо бруду на роботі. Від інтервʼю Фелікс відмовлявся принципово.

(*Служба Божа — так жартівливо називають СБУ)

- Я дуже багато чув про твою роботу, — не переставав Фелікс. — Сірі Ангели! Це ж легенда серед медиків. Стільки захисників врятувати!

- Могли б й більше, — усмішка зівʼяла.

- Ви однаково зробили дуже багато для країни! — Фелікс не давав перевести розмову в негативне русло. — Я давно хотів познайомитись з рятівницею моїх ділових партнерів.

- Навзаєм, — збрехала Лисиця. — Геннадій багато про вас розповідав.

Настя в той момент глянула на Гриба. Він не показував, але стало зрозуміло — не розповідав.

- Я тут приніс документи, котрі допоможуть з лікуванням. Заяви, зразки, подивитесь собі. І хочу запропонувати юридичний супровід Сірим Ангелам у разі потреби. Без будь-яких оплат.

Сія та Гриб переглянулись. Хто-хто, а щоб Фелікс...

Лисиця аж обійняла його. Видно її це розчулило. Або дуже добре вдавала — Настя все ніяк не могла зрозуміти. Вона поряд з нею почувалась крихітною маленькою школяркою. А всі ті її залицяльники тьмяніли на фоні трьох чоловіків, поряд з котрими вона працювала. Лисиця при ній зачаровувала всіх. Сія аж згорала від цього. Вона молодша, красивіша, з кращою фігурою, неабияким розумом. Але прийшла руда Ілона й усі оці регалії стали неважливими.

- Я ще подзвоню кільком лікарям при потребі...

Фелікс замовк. Ляснув себе по чолу. Пропонувати медику допомогу медиків.

- Якщо забажаєте...

Він заспокоївся аж за дві години. Настя полишила їх. Зачинилась в комірчині, увімкнула музику й сіла за компʼютер. Потрібно писати код.

***

Прокинулась від доторку до плеча. Підняла голову, відкинула волосся. Миттю поглянула на монітор. Вся консоль була в рядках коду.

Компілятор видав помилку. Треба буде знайти, інакше діла не буде. Тоді повернула голову вбік.

- Ти просто довго не виходила, — поруч стояла Лисиця. — Я не хотіла розбудити.

- Пусте, — глянула на годинник. П'ять хвилин до дванадцятої. — Трясця!

Ілона поглянула на дисплей.

- Для мене це китайська мова, — чесно сказала.

- То лише спочатку так. Потім ніби рідна.

- Що це повинно бути?

Сія ще раз глянула на помилку. Буде просто набір символів, якщо не дасть ради.

- Я чула, що у хороших програмістів робота не завершується, коли вони залишають компʼютер, — продовжила Лисиця.

- Я чула таке ж про лікарів, — Настя зберегла зміни та вимкнула компʼютер.

Вони стільки разів щось крали, бо хтось забував це робити, ото б інфосек* тішився таким свідомим працівникам.

(*Інфосек (infosec — information security) команда спеціалістів, котра відповідає за дотриманням інформаційної безпеки серед працівників it компаній).

- Про нас це правда, — відповіла Ілона. — Я приходжу додому зі зміни, або повертаюсь з виїзду, то часто думаю, що можна було би зробити інакше? Що було не добре? Чи не зробила я гірше?

- Чому ви їздите на фронт? — Сія сама не розуміла, чому запитала.

- Бо так правильно. Ми просто робимо, що вміємо і так, як вміємо.

- Я маю на увазі... — Сія зашарілась. — Ви красива жінка, розумна...

- Там мене цінять не за красу, — перебила Ілона. — Ти теж красива, Настю. Чому ти тут? Сидиш в закритому приміщенні, друкуєш щось зрозуміле лише тобі?

- Роблю, що вмію, як вмію.

Кілька секунд дивились одна на одну. Тоді одночасно розсміялись.