Будні Сплячих Собак

Настя знайшла поглядом Геннадія. Той не рухався. Головний фінансової піраміди все не замовкав. До аукціону залишалось усе менше часу. Вони з Лисицею та двома кавалерами сиділи за столиком біля виходу на терасу. Туди іноді виходили люди, начисто ігноруючи табличку на склі: «Палити заборонено!»

Кавалери жадібно слухали кожне слово. Сія та Лисиця звісно ж отримали добрячу порцію вербальних та невербальних компліментів. Настя ледь стрималась аби не бовкнути, так і було задумано. Може б вона й насолоджувалась вечором або коктейлями на барі. Але не під час роботи.

Здавалось, її серце то шалено калатало, то затихало, ніби ось-ось обірветься.

Зустрілась поглядом з Лисицею. Слів було не потрібно. Обоє піднялись, і тихо, навіть трохи незграбно вийшли з зали.

Гриб наздогнав їх біля туалету.

- Ви там не заснули? — нетерпляче запитала Настя.

- Там двоє людей, вони ні на крок не відходять від дверей. Двері зачинені на ключ. Тих, хто проходить вони знають в обличчя.

- А вкласти їх якимось секретним поліцейським прийомом? — Сія, здавалось, отримувала задоволення від його безсилля.

- Старий я для такого, — Гриб не став пояснювати, що таких речей ніхто їх не вчив.

Переважно силовики в правоохоронних органах займались або займаються якимось прикладним видом спорту. А про секретні прийоми, то красива казка для різних бойовиків. Він розмірковував над таким варіантом, але відкинув. Без шуму це зробити не вдасться.

Потім доведеться ще обшукувати тіла, щоб знайти ключ від дверей. Хлопці біля дверей стояли міцні, Гриб міг і не подужати. Ще й невідомо, чи хтось був у серверній.

- Як щодо другого варіанту? — поцікавився Гриб.

- Я так і подумала, — зітхнула Сія. — Але це буде довше, бо потрібно залізти в ноутбук її кавалера, — поглянула на Лисицю. — З нього покласти сервер, і поки він підіймається, підмінити сторінки.

- Довго класти сервер?

- Хтозна. Сам він не ляже.

Гриб почухав голову. Не те щоб у Сплячих Собак не було невдач, але при Ілоні він не хотів пошитись в дурні.

- Це правда, що сервери можуть вимкнутись від високої температури? — запитала Ілона.

Геннадій з Настею переглянулись. А тоді одночасно глянули на Лисицю.

- Що? — не зрозуміла вона. — Знову дурницю сказала?

- Аж ніяк, — посміхнулась Настя. — А ти десь тут бачила термостат?

***

Решту вечора Лисиця заговорювала любителів дармової наживи та халяви. Вона заворожувала своєю простотою. Гриб десь зник, але з того, як відімкнулись двері в серверну, Настя зрозуміла — терморегулятор в цілому готелі сказився.

Ведучий саме збирався оголошувати про початок аукціону, коли до нього хтось підійшов і щось прошепотів на вухо.

Сія з ноутбуком сиділа за столиком в дальньому кінці зали й чекала, мов хижак у засідці. Точніше, вона уявляла себе так збоку.

- Одна з вразливостей серверів, — Настя пояснила Лисиці, як тільки Геннадій зник. — Виявляється під час перезавантаження. Приміщення, в котрому його розмістили, не житлове. Відповідно, доволі погано провітрюється. Робочий сервер доволі сильно нагрівається.

- А якщо перегріється?

- Тоді він перевантажиться. Або станеться аварійне вимкнення.

- І що нам це дає? — не розуміла Лисиця.

- Вікно можливостей, — посміхнулась Настя. — Але мені потрібний простір, тому відверни від мене увагу.

- Як я це зроблю?

- Будь собою.

Чи то Ілона дослухалась поради, чи то збіглось, а на Настю ніхто не звертав уваги.

Коли сервер вмикається після аварійного вимкнення чи перезавантаження, безпекові сервіси можуть запрацювати пізніше. Доки відповідальні за сервер, ходили до адміністрації чи комусь дзвонили — Настя таки підʼєдналась до сервера. Кілька команд в терміналі, й адреса гаманця, куди будуть поступати гроші для відмивання (під виглядом коштів з аукціону) змінена на потрібну.

Тепер лише пересвідчитись, що ніхто не помітить. Якщо пощастить, до кінця вечора робота буде виконана. І, лише Лисицю відправлять на лікування — Настя запропонує Грибу варіанти законної діяльності.

Або піде геть.