Післямова.
Я починав писати про сплячих собак ще до повномасштабної війни. Зокрема четверта історія про мандрівку на окуповані території (котру я не додавав у книгу) мала бути інша.
Але доля не цікавиться моїми планами, тому довелось дещо змінювати.
Продовження буде. Але зазнає суттєвих змін. Я вирішив розділити історії про українських хакерів не до повномасштабної війни, та під час. Тому, дорогі читачі, наберіться терпіння.
Власне прийшов час подяки усім читачам, як старим, так і новим. Сподіваюсь, вам сподобались хакерські історії. Дякую за відгуки та дякую за терпіння.
Ще, з вашого дозволу, хотів би присвятити цю книгу моєму товаришу, воїну та колезі по перу — Степану «Казкарю» Соляру.
На момент завершення, Степан вважається зниклим безвісти. Але ми не полишаємо надій та сподівань.
Вертайся до нас, друже. Ми почекаємо, скільки потрібно. Любимо, чекаємо та сподіваємось на твоє повернення.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Svitozar