18. ДУХ має розширені повноваження, що можуть стояти над рішеннями цивільного суду чи державними законами
« - Вона підходить.
Жінка в жовтих окулярах й виточеній по фігурі уніформі сидить з краю столу. Бейдж «рекрутер» нічого не важить для чоловіка в кріслі. Той бгає й розпрямляє папірець з записаним фломастером іменем.
- Не знаю, Соломіє. Репутація не надто.. доречна.
Чоловік ще раз бере до рук досьє і викладає кілька папірців на стіл, ніби може читати паралельно. «Виправлені бали», «скарги однокурсників», «брат в ДУХ», «колекція сумок у розмірі сорока трьох одиниць», «примус на вечірці» - він знає усе, та це не вкладається в цілісну картину. Запис зустрічі теж малоінформативний.
- Вона підходить, Михайле. Не дивися на ці дрібниці. Втягнеться.
- Ну ти поглянь на це. – він наполовину розвертає монітор і вмикає запис. Дівчинка сіпає рукави сорочки, шмигає носом, тягнеться до коміра й заледве вичавлює слова. – Вона не затисне нікому яєць в лещата. Навіть образно. А здібності.. Ну хіба тебе вразив трюк з ручкою? Це ж дешево!
- Так, проте ніде більше це не задокументовано. – Соломія знімає окуляри й впиває зміїний погляд в колегу. Зустрічає нерозуміння й розжовує: - Робить більше, ніж вимагається – це раз. Вміє зберігати таємниці – два. Може гнучко інтерпретувати правила – три. Погодься: це зухвало. Я мала б її заарештувати чи відправити на перевірку.
- Зухвалих нам вистачає.
Михайло відкидається на спинку. Брови з’єднуються в одну смугу й додають йому кількадесят років. Ще раз переглядає папери, вирівнює монітор. Зухвалість таки корисна, принаймні для цієї посади, та чи впорається кімнатне дівчисько з усім іншим?
- Хрін з тобою. Бери, але під свою відповідальність. Поінформуй про код червоний і запропонуй допомогу. Примус – діло серйозне.
- Аякже. – Соломія повертає окуляри на місце й зависає на секунд двадцять. Очі бігають сторінкою, думки віддають розпорядження. В кінці кліпає й на видисі злізає зі столу. – Готово! Я гарантую: вона підходить.»
Добу я блювала, спала й ридала, щойно прокидалася від почуття нудоти. Далі відбулося диво. Світ став страшенно тихим. Мене більше не атакували вібрації й потоки енергії. На вулицях нічия присутність насправді не була помітною, хіба що я сама дуже уважно «прислухалася».
Я більше не відчуваю чужої психе. І я маю навчитися з цим жити.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!