Розділ 1.1. Прокляття в дії

Айріс стояла біля вівтаря і відверто нудьгувала. До кінця церемонії залишалися лічені хвилини, але зберігати урочистий вигляд не вистачало терпіння.

Це весілля – такий самий фарс, як і попередні шість. Навіть пухкий, обсипаний ластовинням помічник священнослужителя усміхається своїм думкам і поглядає на кишеньковий годинник. Добре йому… Стоїть спиною до глядачів і напевно мріє про те, як увечері запросить молодшу дочку чайного торговця на побачення.

Усі знають про їхні таємні зустрічі. Сенс ховатися? Валесія – вільна країна, закоханих із різних верств суспільства не повинні засуджувати. На жаль, тільки теоретично… Але якби в Айріс з’явився серйозний залицяльник, вона б його не ховала.

Щоправда, цього ніколи не станеться. Її долю було вирішена років двісті тому, коли відома на весь світ співачка Алетіна Міллс розчарувалася в чоловіках і, керуючись якоюсь незбагненною логікою, попросила народ шесс проклясти жінок зі свого роду.

Відтоді чимало води спливло… У Міллсів кілька поколінь народжувалися лише хлопчики. Сумнівний факт зі статистичної точки зору, проте сімейні документи висловлювалися без алегорій і двозначностей, а щодо їхньої правдивості… Кажуть, немає людини – немає проблеми, от і дочок у записах не існувало.

Але вісімнадцять років тому дружина Едмона Міллса народила дівчинку і взагалі не схвилювалася. Який дурень віритиме дурним вигадкам? Може, колись чаклунство і правило світом, та тепер навіть діти знають: магія – це хліб казкарів.

Ось тільки улюблена донька виросла, і з’ясувалися дві погані новини. По-перше, прокляття реальне. По-друге, ніхто гадки не має, що з ним робити, тому що шесс давно стали міфом.

Промова священнослужителя наближалася до фіналу, і Айріс скоса глянула на свого майбутнього колишнього чоловіка, знаючи: шансу його роздивитися більше не буде.

Хм… Трохи за сорок, високий, з гарною поставою та приємним обличчям. Переляканий, як і всі попередні женихи, але тримається гідно, істерик не влаштовує. Дивиться на присутніх із якоюсь приреченістю і явно впевнений, що піде до кінця.

Ну що ж. Всі вони спочатку задирають ніс, а потім із ганьбою драпають на край світу.

Айріс поправила білу мереживну рукавичку і переступила з ноги на ногу, намагаючись не зім’яти поділ довгої сукні, щедро прикрашеної шовковими трояндами. Скоріше б це закінчилося! Он і глядачі заворушились. У когось спина затерпла, хтось клює носом…

Незважаючи на літню спеку, у храмі прохолодно, пахне ліліями та лавандою, але лавки незручні – надто низькі, на таких поважним матронам у старомодному одязі важко всидіти. Багато хто встає, вдає, що захоплюється майстерними фресками і вітражами, а насправді непомітно розминає суглоби і поглядає у вікно на традиційні весільні частування під великим навісом.

– Айріс, зберися, – пролунав поруч виразний шепіт. – У тебе такий вигляд, ніби ти спиш стоячи. Вияви хоч краплю поваги до нареченого.

Меліса Стау, вона ж – Лисиця Стау, вона ж – «ця мерзенна напівкровка з Пагорбів» і вона ж – строга, але неймовірно прогресивна та ексцентрична наставниця, ніколи не робила марних зауважень. Лисиця ігнорувала правила етикету, проте трепетно ставилася до питань елементарної ввічливості.

«Вчиняй з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою», – вимагав її девіз.

Айріс уявила себе на місці чоловіка, що нервово смикав ґудзик на манжеті й готувався зробити вибір між смертю і честю, і випрямила спину. Ця людина не заслужила зневаги. Він – така сама маріонетка в руках короля Фабіана, як і сама Айріс.

Різниця в тому, що Айріс Міллс до повноліття залишилося два місяці і її життям поки що розпоряджаються батьки. Вони не проти підзаробити на проклятті і, заразом, вислужитися перед його величністю. Ну а «женихи» – опальні вельможі, якими бавиться молодий король. Раніше він нацьковував їх один на одного, давав нездійсненні завдання, створював нестерпні умови життя, а тепер вигадав розвагу під назвою «шлюб із проклятою».

– Пане Крас Берет, чи згодні ви взяти за дружину Айріс Міллс? – нарешті священнослужитель дійшов до суті справи.

Дивний він. Літній і поважний, а хвилюється, як підліток. Може, тому що лише два тижні у місті? Кажуть, його прислали з якогось села і незабаром відправлять назад. Тутешній храм – ласе місце, претендентів повно.

– Ні, – тихенько підказала Айріс нареченому. – Навіть не думайте погоджуватися. Ваше життя надто цінне, щоб жертвувати ним заради примх короля.

– Якщо я втечу, мене назвуть боягузом, – відрізав жених.

– А якщо залишитеся, то дурнем!

Він гордовито оглянув присутніх і зустрівся поглядом зі священнослужителем.

– Так, я згоден, – сказав твердо.

Над рядами глядачів промайнуло злагоджене зітхання.

Айріс відвернулася, не в змозі дивитися на те, що має статися. Ну чому цей чоловік такий гордий? Що заважало йому наслідувати приклад шістьох своїх попередників і накивати п’ятами?!

Адже прокляття справжнє. Кожен, хто погодиться одружитися з жінкою із роду Міллс, перетвориться на шеський кришталь і розсиплеться на шматки від найменшого удару.

– Пані Айріс Міллс, чи згодні ви взяти за чоловіка Краса Берета?

В якому сенсі?! Хіба Крас ще не…

Вражена до глибини душі, Айріс різко підвела голову і натрапила на вимогливий погляд нареченого.

– Краще скажи: «Так».

– Ні! Це якась помилка!

– Вона згодна! – гаркнув Крас з несподіваною люттю. – Закінчуйте швидше. – Його важка рука фамільярно опустилася на плечі Айріс, наче він уже вважав дівчину своєю власністю. – Хочеться насолодитися тим життям після весілля, в яке ніхто не вірив.

Такого просто не могло статися! Усі знали – згода на шлюб рівноцінна самогубству. Або… Ні, це ж абсурд. Прокляття – не одноразовий амулет. Воно не зникло, знищивши єдиного чоловіка, проти стосунків із яким Айріс не заперечувала. Армана Майліра. Першого нареченого… Справжнього. Того, хто йшов за покликом серця, а не виконував наказ Фабіана.

Вона не любила його, але відчувала, що може покохати. На жаль, доля не дала їм шансу.

– Пане Крас Берет та пані Айріс Міллс, відтепер ви…

– Замовкніть! – обірвала служителя Айріс. – Я не погоджувалась на це!

– А на що ти погоджувалася? – грубо запитав Крас. – Робити з дворян посміховисько? За все рано чи пізно доводиться платити.

– Ні на що! Як тільки мені виповниться дев’ятнадцять, я отримаю документи й поїду за тридев’ять земель!

– І хто ж тебе відпустить, пані Берет? Відтепер ти моя законна…

Крас не договорив. Зблід і втупився в щось за спиною Айріс.

Вона з люттю відкинула весільний букет, ледь не збивши потворний капелюшок тітоньки Руденс, і різко обернулася.

Позаду, войовничо уперши кулаки в боки, стояла Меліса і пильно дивилася на священнослужителя, ніби намагаючись прочитати його потаємні думки.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.