6.2

Джі Лін ішов вузькою доріжкою, ігноруючи шипіння, що доносилося звідусіль. Він не належав до любителів небезпечних розваг, але коли вже пообіцяв інформаторові крячу, доводилося тримати слово.

– Чудовий вечір, князю. – Огрядний чоловік, схожий на одягнену в заморський халат гусінь, чемно вклонився. – Дякую за запізнення. Я понад годину насолоджувався дивовижним співом цих солодкоголосих створінь.

– Р-ряч! – погодилася кряча, і її пронизливий голос міг змагатися з дряпанням по склу. – Р-ряч! Р-ряч!

«Сподіваюся, це не сарказм», – зажурився Джі Лін, якому не хотілося піти ні з чим після всіх докладених зусиль.

– Милі птахи, – прозвучало нейтрально.

– Милі? – Підборіддя Татка Зіка синхронно хитнулися, пухкі руки в дорогих перстнях притиснулися до бочкоподібних грудей. – Нонсенс! Вони грандіозні! Але поговорімо про вас, князю. Ви цікавилися змовниками, чи не так? Хм… А знаєте, після вашого дзвінка мені зателефонували ще троє з таким самим питанням.

– Хто?!

Пишні вуса інформатора невдоволено смикнулися, на високому лобі проступили зморшки.

– Ні, ні, ні! Так справи не роблять. Усі знають: Татко Зік понад усе поважає конфіденційність клієнтів. Однак ви були першим, тому вам я дам добу фори. На мою думку, це чесно.

«Троє… Шонник відпадає – йому нема чим заплатити. Приїжджі теж – навряд чи вони взагалі знають про існування Зіка. Залишається Майва… Знову Майва! Треба б поговорити з нею, бо її турбота вже переходить розумні межі. І ще двоє… Хтось із міської ради? Найімовірніше Кан Ді Мін, бо він останнім часом вважає себе другим князем, і Лі Ма Ні, бо вона без теорій змови жити не може», – розмірковував Джі Лін, неохоче киваючи.

– І що ви можете розповісти? – запитав, відвертаючи Татка Зіка від пронизливих рулад самотнього самця.

– Тільки те, що балакають і на вулицях, і у вищому товаристві. Змова проти Фабіана готується понад рік. Короля збираються вбити або на вашому весіллі, або восени на святі на честь п’ятдесятиріччя автономії князівства. Люди впевнені: його величність неодмінно відвідає ці заходи.

Джі Лін стиснув кулаки. Щодо ювілею він і сам дещо підозрював, а ось весілля… Схоже, Фабіан намагається зловити двох зайців: і позбутися надто самостійного князя, і спровокувати провінційних змовників на поспішність.

– Хто за цим стоїть? Кому хочуть передати корону?

– Я хіба не сказав? – Татко Зік скрушно зітхнув. – На жаль, вік нагадує про себе… Змову очолюєте ви, князю. Згідно з Поправками короля Севастьяна до Закону «Про престолонаслідування» від вісімсот п’ятдесят п’ятого року, трон отримаєте саме ви. Що таке? Невже вас дивують мої слова?

«Обухом по голові – саме про цей випадок», – майнула відсторонена думка.

– Ні краплі. – Джі Лін приголомшено притулився спиною до сітки вольєра. – Чого б це мені дивуватися? Якщо не секрет, що я планую зробити?

– Вбити короля руками представника народу лінг, оголосити військовий стан, захопити владу на правах Верховного Воєначальника, укласти мир із лінг і не віддавати корону законному спадкоємцю.

– Я дуже завбачливий… І погано освічений, бо не знаю, що Поправка король Апіана від дев’ятсот десятого року повністю відкидає Поправки короля Севастьяна і робить Пагорби не головним оплотом Валесії, а територією, якою у воєнний час треба пожертвувати.

Татко Зік підвів очі до неба і склав руки в благальному жесті.

– Ви дуже освічені, князю, тому знаєте: ухвалена цього року Поправка короля Фабіана висміює Поправку Апіана і повертає силу Поправкам Севастьяна. Тим, що розцінюють насильницьку смерть правителя від руки іноземного громадянина чи підданого з іноземним корінням як загрозу державі і передають владу військовим, а саме…

– …Верховному Воєначальнику, – тихо продовжив Джи Лін. – Тому, хто колись зупинив народ лінг. Моєму прапрадіду.

– Вам, бо зараз цей титул носите саме ви, – відрубав інформатор.

– Чисто формально!

– Судячи з того, як сильно король хоче вас позбутися, він так не вважає. Вас цікавить моя думка? Ця змова схожа на репетицію. Фабіан ніби перевіряє, чи спрацює сценарій, і ставить вас в умови, за яких не можна не забруднитися. Спіймаєтесь на будь-якій дрібниці – пропадете. Спадкоємця у вас немає, титул Верховного Воєначальника скасується, Пагорби втратять автономію. Будете танцювати під дудку короля – нічого не зміниться. До речі, щодо фатуму…

Фатум полягав у тому, що князя вщипнули. Двічі. За місце, яке в пристойному товаристві не згадують і яке він необережно підставив крячі, що нудилась без бійок.

– Пощастило вам, – без тіні глузування зауважив Татко Зік. – Могли й без пальців залишитися, і без дечого важливішого. Запам’ятайте: крячі та королі однакові. Про них не можна забувати. Чекайте тут, хтось із моїх слуг принесе цілі штани.

Чекати Джі Лін не збирався. По-перше, дірки невеликі. По-друге, легко прикривалися сорочкою навипуск. По-третє, не хотілося вранці стати посміховиськом. Князь усе життя провів у Пагорбах і чудово знав швидкість поширення пліток.

– Не хочете – як хочете. – Інформатор не наполягав. – Ще питання є?

– Самі як думаєте?

– Імена ваших спільників не назву, і не просіть. Життя дорожче, та й… Тут вам копнути простіше, ніж мені. У деяких колах, кхе-кхе, Татка Зіка не шанують, хоч і бігають до нього, кхе-кхе, постійно.

«Це натяк? Річ про трійцю з мого оточення, що теж цікавилася змовою?» – Джі Лін на мить замислився і простяг співрозмовнику руку.

– Дякую.

– Побережіть слова, крячі цілком достатньо. – Татко Зік відповів на потиск руки і помахав птахові, що знову націлився до князя. – Але не сьогодні. Мій фаворит вибрав цей день, щоб полетіти геть, а ні до кого іншого я поки ще не прив’язався. Я зателефоную, якщо з’явиться щось нове.

– Буду вдячний.

– Краще будьте живі, – відрізав інформатор і попрямував до виходу. – Ви знаєте, що біля воріт вас чекає королівська Лисиця? Кажуть, вона з тих, хто готовий перегризти Фабіану горлянку за першої ж нагоди. Інші впевнені, що між ними щось є. Треті: напівкровка віддана тому, хто платить більше. Не зв’язуйтеся з нею. Ніхто не знає, що в неї на думці.

«Останніми днями я дуже популярний», – князь не вважав, що Меліса Стау полює за його головою.

Якби король хотів підіслати вбивцю, то зробив би це тихо, але його величності потрібен приклад для народу, а не скромний похорон. Джі Лін Рі – послання іншим очільникам автономій. Його не можна застрелити без причини.

– Р-ряч! – різонув слух новий крик. – Р-ряч!

Повз промчав доглядач із величезною кліткою на коліщатках. Князь відступив до вольєра, позбувся шматка сорочки… Побачив на власні очі, як розлючена кряча перекушує товстий дріт, і перейнявся ще більшою повагою до працівників розплідника.

– Дикий?

– Втікач. – Доглядач, що котив назад уже заселену клітку, зупинився. – Найшаленіша тварюка з усіх, які тут бували. Після обіду свиснув, і ми перевели дух, а тепер повернувся. Запам’ятайте мої слова, цей негідник принесе чимало лиха. Кряча – вона ж поріддя шесс. На болота має летіти або в гори до чаклунських озер. А цьому замок сподобався. Не інакше магію відчув. Вибачте за відвертість, княже, але в місті базікають, мовляв, наречена ваша прокляття шесс носить. Ви там обережніше, на чаклунство всяка зараза злітається. Болотяні крячі – це легко, з ними ми впораємось, а як лісові гризні нагрянуть? Чи гірські тарахтілки? Шушки підземні ще не всі вимерли. І мозкоїда років п’ять тому в Заболотті бачили. Приглядайте за пані нареченою, княже, а то хоч би біди не трапилося.

«І чому ти кажеш це таким тоном, ніби сподіваєшся мене втішити? Втім… Мені ж і треба радіти. Якщо Айріс Міллс покине наш світ від природних причин, я в ньому залишуся», – Джі Лін подякував за попередження і зробив крок до воріт – туди, де виднілася висока постать у чужоземному одязі.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.