25.4

***

Кан Ді Міну не пощастило – через сутичку з Нітою Ліст і численне поповнення у сімействі він був у всіх на язиках, а коли А Лі переконався, що шесс і змова з різних, так би мовити, опер, то почав розглядати інші варіанти.

Перший: король сам роздув навколо себе галас, щоб мати привід захопити Пагорби.

Другий: змовники – дилетанти, і все, що про них знає кожен собака, правда.

Третій: вся ця катавасія з історичними документами, приворотними зіллями та пошуками добровольця-убивці – маневр, прикриття для чогось серйозного.

Розмірковуючи логічно, короля за бажання можна вбити будь-де, адже сучасні оптичні приціли – зручна річ, а публічність Фабіан любить. Тоді чому князівство? Тут будь-який чужинець як на долоні. Звичайно, весілля князя вижене на вулиці десятки тисяч місцевих жителів, але король не дурень, на рожен не полізе. Та й одразу видно: йому хочеться, щоби щось сталося на святі. Він готується до цього. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти: Фабіан наривається не просто так. Це пастка.

А Лі сумнівався, що замах станеться у храмі. Змовники не ідіоти, за емоціями не підуть. А де ж тоді? Або в резиденції (місце добре охороняється – коли його хочуть охороняти), або під час від’їзду, або у Валесії.

З Валесією все туманно, а от від’їзд давав пристойну можливість позбутися всіх приїжджих одним махом.

Яким способом?

Ну…

Бомба в поїзді – це неможливо, його обшукають з лупою.

Амулет та крячі? Доказів, що змовники користувалися виробами шесс, не було.

Заміновані шляхи? Малоймовірно. Їх також перевірять. Щоправда, не люди короля, а місцеві залізничні служби… Недавно вони з розмахом відзначили завершення ремонту. Спонсорувала той захід міська рада. І з якого дива те збіговисько скнар раптом розщедрилося?

А Лі відвідав ратушу, не сподіваючись багато на що. Половину радників він одразу викинув зі списку підозрюваних – для державної зради у них не вистачало ні духу, ні грошей. Кан Ді Міна теж не розглядав – той брав участь у загальновідомій «змові князя» і напевно перебував під наглядом. Служби короля насторожі точно як всезнаюча бабця і нічого не пускають на самоплив.

«Але бабусю я обдурив напівправдою», – А Лі обмізкував цю ідею і вирішив почати саме з невдачливого пана Міна, щоб швидше його відкинути і зайнятися серйознішими варіантами.

Ось тільки рознервований Кан Ді Мін не зрадів зацікавленості своєю персоною, і з’ясувалося, що цей добродушний бородатий товстун буває вельми агресивним. Його охорона – теж, а домочадці взагалі як ланцюгові пси.

Поки А Лі били (завдяки погрозі прокляття від бабці, не дуже сильно), він про всяк випадок перевірив кишені пана Міна на наявність доказів і роздобув якийсь записник. Це спричинило кілька пострілів із рушниці, і стало ясно: здобич трапилась непроста. А Лі подався до резиденції, але його туди й близько не пустили. Вечір, бачте. Король зволив опочивати.

Тим часом Кан Ді Мін особисто навідався до відьми Шесси, щоб поскаржитися на її безпутного онука й запропонувати щедрий відкуп. Бабця нічого не зрозуміла, тому грошей не взяла – і натомість отримала погрози. А Лі вирішив, що візиту із погромом чекати не варто, відправив бабусю в замок і спробував достукатися до Фабіана перевіреним способом – за допомогою Айріс.

***

«Експерт щодо Пагорбів» Шан То Ман слухав розповідь мовчки, лише часто хмурився і облизував вузькі губи. На його одутлому обличчі читалися десятки запитань, але він поглядав на короля і стримувався.

– А мета? – Фабіан, навпаки, палав азартом. – Навіщо це Кан Ді Міну? Із ким він працює?

– А звідки йому знати? – Айріс грудьми затулила А Лі. – Він розкрив ватажка, все інше – ваше завдання! Ви ж усе спровокували, от і розбирайтеся самі, куди тягнуться ниточки.

– Я?..

– Ви створили собі репутацію світового зла! Тепер пожинайте, що посіяли!

– Відвідуєш гурток революціонерів, Ірисо?

Айріс схаменулася, злякано охнула, притиснула пальці до губ.

– Вибачте, сіре…

– Та нічого, я теж відвідую. У них печиво до чаю дуже смачне, та й іноді витають непогані ідеї щодо управління країною. Але загалом ти маєш рацію, мотиви – не ваше завдання. Та й сенс про них думати? Це майже завжди гроші, а у разі найбагатшої людини цього регіону – стовідсотково гроші. Хоча з твоїм ентузіазмом я розраховував на щось більше, ніж…

– Ніж порятунок вашого життя? – вирвалося ненароком. – Ой… Вибачте…

Фабіан кивнув мовчазному Шан То Ману, і той подріботів назад до дверей.

– Ірисо… Те, що я поводжусь як ідіот, не робить мене ідіотом, але тсс… Це державний секрет. А за Кан Ді Міна дякую. Такі пройдисвіти, як він, будуть мені корисні.

– Його не арештують?!

– Подивимось. Якщо до ранку мені не спаде на думку геніальний план щодо нього, то заарештують.

Айріс прикусила кісточку пальця, щоб не ляпнути нічого непробачного. Методи короля суперечили і її переконанням, і здоровому глузду, однак досі ж Фабіан живий?

– Ви стримаєте обіцянку, сіре? – Вона побоювалася дивитися на нього, щоби не спровокувати чергову оригінальну ідею зі своєю участю.

– Про що річ? – Короля, здається, образила недовіра. – Звісно!

– Вона вільна? – А Лі рішуче виступив на передній план. – Точно?

Фабіан глянув на нього зі щирим подивом.

– Вона? – уточнив підозріло. – Ферма? Так. Я не заарештовую майно заради примхи.

– Наречена!

– Яка наречена? Ти ж просив ферму, А Лі Шине. Ферму гризнів. Не хвилюйся, документи вже оформлено. Чудове місце, тобі воно неодмінно сподобається. Тихий затишний куточок подалі від цивілізації… За пів години ходьби на північ від князівського замку.

Айріс заспокійливо погладила А Лі по спині, відчуваючи: ще трохи – і він вибухне гнівом. Тоді нинішні проблеми здадуться їм обом дитячим садочком.

– Але я хочу наречену, сіре! – Скрип зубів начисто перекреслював ввічливе звертання. – Наречену!

Фабіан байдуже знизав плечима:

– Вибач, нічим не можу допомогти, рабовласництва вже років двісті немає. Хочеш наречену – домовляйся з нареченою. Кажуть, у теперішній час ця схема якось так працює.

Король пішов, не звертаючи уваги на приголомшені погляди, що свердлили його спину. Кинув комусь у коридорі: «В будинку діти, пригляньте, щоб було без розпусти» і забрався в нічну тишу, насвистуючи мотив зі шпигунського фільму.

– Е… Наречена… – А Лі ніби враз забув половину слів. – Домовимося?

Айріс підійшла до дверей і ривком їх зачинила.

– Спробуй переконати мене, – проспівала навмисне солодким голосом. – Тобі доведеться добре постаратись, А Лі Шине. – Та чомусь притримуватися жартівливого тону не вдавалось. – Ти ж постараєшся? – запитала з надією. – Чи зіпсуєш усе як завжди?

– Може й зіпсую. – А Лі швидко опанував себе і вже вражав безтурботністю. – Але я не відступлюся, Ірисо. У нас попереду все життя і нескінченна кількість спроб.

– А з першого разу не можеш?! – обурилась Айріс, розуміючи: він абсолютно серйозний.

– Все залежить тільки від тебе, наречена.

«Тільки від мене…» – ця думка гріла душу більше, ніж будь-які скарби та обіцянки.

Право розпоряджатися своїм життям – найкраща винагорода, і Айріс збиралася користуватись нею без обмежень.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.