Розділ 1.1. Прокляття в дії
Айріс стояла біля вівтаря і відверто нудьгувала. До кінця церемонії залишалися лічені хвилини, але зберігати урочистий вигляд не вистачало терпіння.
Це весілля – такий самий фарс, як і попередні шість. Навіть пухкий, обсипаний ластовинням помічник священнослужителя усміхається своїм думкам і поглядає на кишеньковий годинник. Добре йому… Стовбичить спиною до глядачів і напевно мріє про те, як увечері запросить на побачення молодшу дочку чайного торговця.
Усі знають про їхні таємні зустрічі. Сенс ховатися? Валесія – вільна країна, закоханих із різних верств суспільства не повинні засуджувати. На жаль, тільки теоретично… Але якби в Айріс з’явився серйозний залицяльник, вона б його не ховала.
Щоправда, цього ніколи не станеться. Її долю було вирішено років двісті тому, коли відома на весь світ співачка Алетіна Міллс розчарувалася в чоловіках і, керуючись якоюсь незбагненною логікою, попросила народ шесс проклясти жінок зі свого роду.
Відтоді чимало води спливло… У Міллсів кілька поколінь народжувалися лише хлопчики. Сумнівний факт з погляду статистики, проте сімейні документи висловлювалися без алегорій і двозначностей, а щодо їхньої правдивості… Кажуть, немає людини – немає проблеми, от і дочок у записах не існувало.
Але вісімнадцять років тому дружина Едмона Міллса народила дівчинку і взагалі не схвилювалася. Який дурень віритиме дурним вигадкам? Може, колись чаклунство і правило світом, та тепер навіть діти знають: магія – це хліб казкарів.
Ось тільки улюблена донька виросла, і з’ясувалися дві погані новини. По-перше, прокляття реальне. По-друге, ніхто гадки не має, що з ним робити, тому що шесс давно стали міфом.
Промова священнослужителя наближалася до фіналу, і Айріс скоса глянула на свого майбутнього колишнього чоловіка, знаючи: шансу його роздивитися більше не буде.
Хм… Трохи за сорок, високий, з гарною поставою та приємним обличчям. Переляканий, як і всі попередні женихи, але тримається гідно, істерик не влаштовує. Дивиться на присутніх із фатальною приреченістю і явно впевнений, що піде до кінця.
Ну що ж. Всі вони спочатку задирають ніс, а потім із ганьбою драпають на край світу.
Айріс поправила білу мереживну рукавичку і переступила з ноги на ногу, намагаючись не зім’яти поділ довгої сукні, щедро прикрашеної шовковими трояндами. Скоріше б це закінчилося! Он і глядачі заворушились. У когось спина затерпла, хтось клює носом…
Незважаючи на літню спеку, у храмі прохолодно, пахне ліліями та лавандою, але лавки незручні – надто низькі, на таких поважним матронам у старомодному одязі важко всидіти. Багато хто встає, вдає, що захоплюється майстерними фресками і вітражами, а насправді непомітно розминає суглоби і поглядає у вікно на традиційні весільні частування під великим навісом.
– Айріс, зберися, – пролунав поруч виразний шепіт. – У тебе такий вигляд, ніби ти спиш стоячи. Вияви хоч краплю поваги до нареченого.
Меліса Стау, вона ж – Лисиця Стау, вона ж – «ця мерзенна напівкровка з Пагорбів» і вона ж – строга, але неймовірно прогресивна та ексцентрична наставниця, ніколи не робила марних зауважень. Лисиця ігнорувала правила етикету, проте трепетно ставилася до питань елементарної ввічливості.
«Вчиняй з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою», – вимагав її девіз.
Айріс уявила себе на місці чоловіка, що нервово смикав ґудзик на манжеті й готувався зробити вибір між смертю і честю, і випрямила спину. Ця людина не заслужила зневаги. Він – така сама маріонетка в руках короля Фабіана, як і сама Айріс.
Різниця в тому, що Айріс Міллс до повноліття залишилося два місяці і її життям поки що розпоряджаються батьки. Вони не проти заробити на проклятті і, заразом, вислужитися перед його величністю. Ну а «женихи» – опальні вельможі, якими бавиться молодий король. Раніше він нацьковував їх один на одного, давав нездійсненні завдання, створював нестерпні умови життя, а тепер вигадав розвагу під назвою «шлюб із проклятою».
– Пане Крас Берет, чи згодні ви взяти за дружину Айріс Міллс? – нарешті священнослужитель дійшов до суті справи.
Дивний він. Літній і поважний, а хвилюється як підліток. Може, тому що лише два тижні у місті? Кажуть, його прислали з якогось села і незабаром відправлять назад. Тутешній храм – ласе місце, претендентів повно.
– Ні, – тихенько підказала Айріс нареченому. – Навіть не думайте погоджуватися. Ваше життя надто цінне, щоб жертвувати ним заради примх короля.
– Якщо я втечу, мене назвуть боягузом, – відрізав жених.
– А якщо залишитеся, то дурнем!
Він гордовито оглянув присутніх і зустрівся поглядом зі священнослужителем.
– Так, я згоден, – сказав твердо.
Над рядами глядачів промайнуло злагоджене зітхання.
Айріс відвернулася, не в змозі дивитися на те, що має статися. Ну чому цей чоловік такий гордий? Що заважало йому наслідувати приклад шістьох своїх попередників і накивати п’ятами?!
Адже прокляття справжнє. Кожен, хто погодиться одружитися з жінкою із роду Міллс, перетвориться на шеський кришталь і розсиплеться на шматки від найменшого удару.
– Пані Айріс Міллс, чи згодні ви взяти за чоловіка Краса Берета?
В якому сенсі?! Хіба Крас ще не…
Вражена до глибини душі, Айріс різко підвела голову і натрапила на вимогливий погляд нареченого.
– Краще скажи: «Так».
– Ні! Це якась помилка!
– Вона згодна! – гаркнув Крас із несподіваною люттю. – Закінчуйте швидше. – Його важка рука фамільярно опустилася на плечі Айріс, наче він уже вважав дівчину своєю власністю. – Хочеться насолодитися тим життям після весілля, в яке ніхто не вірив.
Такого просто не могло статися! Усі знали – згода на шлюб рівноцінна самогубству. Або… Ні, це ж абсурд. Прокляття – не одноразовий амулет. Воно не зникло, знищивши єдиного чоловіка, проти стосунків із яким Айріс не заперечувала. Армана Майліра. Першого нареченого… Справжнього. Того, хто йшов за покликом серця, а не виконував наказ Фабіана.
Вона не любила його, але відчувала, що може покохати. На жаль, доля не дала їм шансу.
– Пане Крас Берет та пані Айріс Міллс, відтепер ви…
– Замовкніть! – обірвала служителя Айріс. – Я не погоджувалась на це!
– А на що ти погоджувалася? – грубо запитав Крас. – Робити з дворян посміховисько? За все рано чи пізно доводиться платити.
– Ні на що! Як тільки мені виповниться дев’ятнадцять, я отримаю документи й поїду за тридев’ять земель!
– І хто ж тебе відпустить, пані Берет? Відтепер ти моя законна…
Крас не договорив. Зблід і втупився в щось за спиною Айріс.
Вона з люттю відкинула весільний букет, ледь не збивши потворний капелюшок тітоньки Руденс, і різко обернулася.
Позаду, войовничо уперши кулаки в боки, стояла Меліса і пильно дивилася на священнослужителя, ніби намагаючись прочитати його потаємні думки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!