Королева острова Мрій. Рідний край

– Треба питати, хто прийшов! – із незрозумілою агресією накинувся на неї розпатланий Тир. – Ну просто слів немає!

– Це ж ваш дім, – розгубилася Шиль. – Навіщо питати?

– На те, що в місті новий труп, – відрізав він. – Де мама?

– Спить. – Маленька брехня далася нелегко. – Вона втомилася і лягла раніше, просила не турбувати.

– Що у вас? – зовсім не вчасно з кухні виглянув губернатор. Босоніж, зате в штанах та криво застебнутій сорочці. – Чий труп?

Інспектор немов привида побачив і рвонув комір, наче відчувши брак повітря.

– Здається, тут усе під контролем, – промовив із сарказмом. – Радий, що про безпеку моїх жінок є кому подбати, – пролунало як плювок. – Ви втрьох чудово поладнали, але все ж таки передайте мамі, щоб добре замикала вікна і двері.

– Кого вбили? – наполягав ді Емшис. – Як?

– Шарана Занга, повіреного і шахрая. Є версія, що це пограбування із використанням магічної зброї карнаїтів. Вдень Занг обманом отримав кілька золотих злитків і сховався у будинку батьків. Золота в нього не знайшли. Детальна інформація буде завтра у звітах, пане губернатор. На добраніч.

– Стривай, синку, справа є.

– Я зайнятий!

Але все ж Тир не пішов.

Ді Емшис спритно засунув ґудзики у правильні петлі і всміхнувся.

– Не в мене. У твоєї дівчини.

– Я не його дівчина, – ледь чутно пискнула Шиль і густо почервоніла, бо лише кілька годин тому вона переконувала всіх у протилежному.

– Вона каже, що без тебе місця собі не знаходить, – голосно заявив губернатор. – Просить повернутися додому.

– Вдома стало тісно, – огризнувся інспектор.

– Тсс! Синку, яка невихованість! Дівчина і так ночує на кухні під столом, щоб нікого не обтяжувати, а ти їй докоряєш. І тобі не соромно?

Шиль згадала газету, й на очі навернулися сльози. Бідолашна Улінь… Її вже немає майже два роки, і хоч би хто з наставниць про це розповів.

– Проти Ши Міль я нічого не маю, – спідлоба зиркнув Тир.

– Синку, не будь моралістом. Усіх усе влаштовує.

Коли Улінь виїжджала, то казала, що задоволена. Напевно, обманювала. Хто буде радий вирушити на край світу, щоб стати дружиною дідугана зі сварливою вдачею? Якби у Шиль були молодші сестри, теж довелося б усміхатися і присягатися, що ельхарський король – межа мрій, аби їх не засмучувати.

Від думок про сестру горло стисло від болю. Улінь була тямуща. Вона б не вплуталася в халепу і не пішла б на злочин, який можна довести в суді. Хто завгодно, тільки не Улінь.

Шиль витерла очі рукавом, але непрохані сльози не вгамовувалися. Вона плакала не так за сестрою, як за загубленими життями багатьох принцес, на чиї мрії начхати всьому світу.

Тир узяв її за руку і рішуче потягнув із ґанку.

– Ходімо. В цьому будинку спокій не настане до ранку.

– Вибачте, інспекторе, – пролепетала Шиль, вражена усвідомленням того, що йде кудись у ніч у сорочці, халаті та кімнатних капцях. – Я не хотіла нічого поганого. Я просто подумала, що це буде найбезболіснішим вирішенням наших проблем.

– Наших? – Тир прямував до товстого коня з короткими ногами, що щипав живопліт і випльовував листя. – Особисто у мене все прекрасно.

– Вам смішно, а я справді сподобалася королю Ельхарії, – прошепотіла Шиль, мріючи провалитися крізь землю. – І матінка ваша сказала, що цього року обов’язково вас одружить. Ось я і вирішила… У мене багато недоліків, але губернатор мене не звабить, це точно, гарантую. Ми могли б врятувати одне одного.

– Могли б, – сказав Тир після короткої паузи. – Я подумаю, – пообіцяв тоном, що ясно давав зрозуміти: немає сенсу сподіватися на позитивну відповідь.

– Я не вмію прати, готувати, прибирати і таке інше, – чомусь Шиль здавалося, що це має значення. – Але я була б вродливою, вихованою, розумною, вірною та розуміючою дружиною.

– Одне добре: від скромності ви не помрете. – Інспектор скочив на коня і простяг руку. – Сідайте. Будете знову гостею у лін Артенів. Ваші речі я привезу зранку, і якщо король вас потурбує, можете сміливо називатися моєю нареченою, дружиною чи коханкою, мені байдуже.

– Дякую… Ви справді добра людина, інспекторе Тир.

– Я роблю це не безплатно. Розшифруєте мені дещо, домовилися? Шифр простий, але обсяг роботи великий. Гаразд?

Шиль кивнула і невпевнено поклала пальці на долоню Тира.

– Я постараюся бути корисною.

– Та вже постарайтеся. – Він затяг її в сідло перед собою і направив коня вниз по вулиці. – І більше не треба вплутувати маму, а тим паче губернатора.

– Та я й не збиралася… Вони перші почали, – знову збрехала Шиль.

Інспектор повірив. Здається, про Ши Міль він був кращої думки, ніж про рідних людей. Шиль заприсяглася собі, що виправдає його довіру, і підставила нічному вітру обличчя, що палало казна-чому.

***

– Будь ласка, не шуміть. Сьогодні була важка ніч, начальнику не завадить відпочинок, – попросив Тир біля воріт лін Артенів. – Щоденники для розшифровування я принесу вранці й поясню, що треба робити. Адже ви знаєте карнаїтський алфавіт?

Шиль пообіцяла собі більше ніколи не брехати інспектору в дрібницях і відкрила рота для заперечної відповіді, але помітила світло у вікні Вайоли лін Артен і завагалася. Королева не відмовить у маленькому проханні. Серед її книг повно богопротивних чаклунських опусів.

– Я не підведу. – Шиль відвела погляд. – Даю слово. І, знаєте… Я справді не хотіла нічого поганого. Мені просто треба було кудись себе подіти. Ваша мати сказала, ви вільний, і я подумала, що я не найгірший варіант.

Інспектор підбадьорливо стиснув її руку і відчинив ворота.

– Ви – чудовий варіант, Ши Міль, – сказав заспокійливо. – Хочете, я пошукаю вам хорошого нареченого серед моїх знайомих?

Шиль ніби блискавкою вдарило від цієї ідеї. У її думках не було варіанта «заміж за кого-небудь». Вони звучали не як «я стану дружиною, і ельхарський король від мене відчепиться», а як «я могла б стати дружиною Тирішера Тира і позбутися короля».

– Дякую, не треба, – сказала вона тихо. – Я вчинила необачно, тепер шукатиму інші шляхи.

– Ну, як хочете. – Тир не наполягав. – Не лякайтеся урлука. Він вартує біля ґанку, тож двері не зачинені. Відпочивайте і не думайте про плітки. Доброї ночі, Ши Міль.

– А ви?

– Повернуся у відділок, є незавершені справи. Не сумуйте, все владнається.

Тир дочекався, поки Шиль зайде до садиби, і зачинив ворота.

– Дякую, інспекторе, ваша доброта не має меж. – От би подякувати йому щиро, не банальностям, але Шиль вчили керуватися етикетом, а не давати волю емоціям. – Я не забуду цього.

Він серйозно кивнув.

– Бережіть себе. Місяць у повні, в різних психів загострення. Йдіть усередину, Ши Міль. Урлук – надійний охоронець.

Стукіт підков затих удалині, а Шиль усе стояла біля огорожі, вдивляючись у нерівні тіні та плями місячного світла. Хотілося сміятися та плакати одночасно. Вперше в житі доля звела її з по-справжньому хорошою людиною, яка не прагнула підкорити життя принцеси Шиліміель, але Шиль усе зіпсувала, і не один раз.

Сьогоднішні події не можна списати на хвилювання чи дивацтва. Таке навіки запам’ятовують і не пробачають.

Інспектор має злитися. Якби не карнаїтський шифр, він і не заговорив би з Ши Міль.