Королева острова Мрій. Рідний край

Ще зранку Тир думав, що гіршого свідка, ніж бабця Клю, і уявити не можна, але Ілінор Роу перевершила найсміливіші очікування. Після неї навіть у флегматичного лін Артена тиск піднявся настільки, що він не зміг цього приховати. Пані Роу особливо обурило те, що з нею розмовляв якийсь там інспектор, а з її нікчемним (звісно, лише з погляду Ілінор) нареченим – сам начальник поліції.

Скандал вона влаштувала гучний, а коли Тир наважився нагадати їй про правила поведінки і пригрозив ґратами, прицільно впала на стілець як підкошена і пообіцяла писати скарги у всі відомі їй відомства.

Тир запропонував писати напряму королеві, за що був проклятий навіки і позбавлений необхідності вислуховувати маячню, що включала звинувачення у масових вбивствах Ламбе, Вайоли лін Артен, старого Рунгера і навіть нареченого самої Ілінор.

– Навідаю губернатора, – сказав лін Артен, коли колір його обличчя повернувся до норми. – Він надто зайнятий облизуванням короля, щоб думати про нас, простих смертних. Ти поки що за головного, Тирішере. Жодної самодіяльності, зрозуміло? І попитай хлопців, раптом хтось щось згадає про запах уку-ука? Будь-яка дрібниця може мати значення.

Тир встиг налаштуватися на кілька годин миру та спокою (нікого дратівливого не очікувалось, а Віто Чаомін навіть поклявся приструнити наречену), коли з’ясувалися три неприємні факти.

Перший: Носатий Мурша уявив себе коником і поскакав у невідомому напрямку. На його пошуки вирушили хлопці з патруля, але місто велике, околиця близько, а уку-ука – поганий провідник.

Другий: Ромі Матеньро з єдиним поліцейським екіпажем ще не повернувся із лікарні. Найімовірніше, він подумав, що Мурша втік після прибуття туди, і розшукує його десь там.

Третій: хтось налаштував медіума на войовничий лад, і Угран Зорянонароджений приперся вимагати вибачення за численні акти переслідування та всілякого пригнічення. І на компенсацію натякнув, аякже. З грошима нині у всіх складно.

Логічний ланцюжок шарлатана був простий.

Ельхарія – країна чаклунів, тож за магію не стратить. Медіум ніколи не обманював, а використовував знання, отримані від бабусі, тобто не заслужив образ. Королева приходила на сеанс і не обурювалася. Висновок? Вона не має претензій. Більш оптимістичний висновок? Вайола лін Артен перейшла на бік Уграна Зорянонародженого.

Якби не дощ, що змивав з міста накопичений роками пил, Тир відправив би медіума додому – до кращих часів або до повернення начальника. Але з даху лив справжній водоспад, під ним щасливо танцював Носатий Мурша (ото патрульні і Ромі Матеньро зрадіють!), потік води, що біг вулицею, проніс повз дику крандаїлицю, найстаріший із кипарисів вивернувся з корінням на туалет… Тир вирішив, що шарлатан не зробить цей день ще гіршим.

Угран Зорянонароджений зрадів такій увазі. Він розмістився у приймальні, розраховуючи на додаткову публіку в особі прибиральниці (жінки мовчазної, звиклої до різношерстої публіки в «клітці»), обклався казенними рушниками і почав здалеку.

Розповідь про дитинство, проведене у вигнанні, Тир пропустив повз вуха. Досьє запевняло, що родина Номаса Крайлоса, також відомого як Зорянонароджений Угран, медіум, з п’ятнадцяти років – прийомний син троюрідного діда Уно Ойлафа, переїжджала з місця на місце через звичку брати те, що погано лежить, а не через предків-карнаїтів.

Подвиги юності теж справи не стосувалися, хіба що дивовижне здобуття книги заклинань (грабіж, розшук припинено, бо вже минув строк давності) мало значення.

Натомість сьогодення грало всіма барвами багатої фантазії і скидалося на сюжет для вистави.

– Я відчув, що королева схвалює мою діяльність, – натхненно розказував медіум. – Між нами виник непорушний ментальний зв’язок. Я почув заклик і прийшов розкрити цю справу.

«Яку зі справ?» – міг би спитати Тир, якби не хотів позбутися брехуна якнайшвидше.

– Я маю згадати всі деталі, – продовжував Угран. – Це ключовий момент розслідування.

Тир приготувався до мук даремно втраченого часу, але медіум почав говорити повільно і докладно, нехай ні одна людина при здоровому глузді не повірила б жодному його слову.

Угран розповів, що на Аєрських островах його дар дивним чином посилився, та настільки, що вийшов з-під контролю, тому щоб уникнути непередбачених ситуацій, спочатку Зорянонароджений обходився без публіки.

Біля будинку лін Артена він випробовував складний, але ефектний ритуал під назвою «Призов невинно вбитої дівиці», що в разі успіху міг годувати медіума до кінця життя.

Щось, віддалено схоже на примару «дівиці», свідок сяк-так закликав, але бліда тінь у карнаїтському дзеркалі не йшла в жодне порівняння зі справжнім видінням.

Медіум клявся, що на мить перед ним з’явився прекрасний золотоволосий юнак із палаючим поглядом. Молодий чоловік притискав до грудей аркуші, перев’язані рожевою стрічкою, і дивився на вікна другого поверху – туди, де проводила одинокі ночі дівчина, що відкинула його почуття.

Продовження трагічної романтичної історії двох згублених сердець медіуму не явилося, але він не сумнівався, що правильно зрозумів сенс побаченого: Астор ді Емшис настільки сумує за Вайолою лін Артен, що навіть після смерті блукає навколо її будинку як того фатального дня.

Ні Отіс ді Емшис, ні Каял лін Артен ці одкровення не оцінили, проте після схвалення королеви невіруючі мужлани напевно визнають свою помилку і винагородять Уграна Зорянонародженого за заслугами.

– Угум. Посадять у вигрібну яму на цілий тиждень, – буркнув промоклий і злий Ромі Матеньро, що повернувся лише до фіналу розповіді. – Шкода, наш сортир завалило. Але, певен, будь-хто буде радий допомогти.

Тир дотримувався тієї ж думки, проте вважав за краще зберегти нейтралітет. Медіум щасливий, що Вайола лін Артен пройшла повз нього без скандалу, секретар розлютований, тому що шукав Носатого Муршу, поки не зустрів Піта (той гасав островом, виконуючи доручення королеви) і не дізнався, що пропажа вже знайшлася – і знову загубилася. І знайшлася. І…

Тир виглянув у коридор, але Мурша мав мало шансів втекти з «клітки». Однією проблемою менше, а про права людини можна подумати потім.

– Ну і день поганий, – пробурчав Ромі Матеньро, коли його добили ще кількома новинами: про те, що король убивцю не вирахував, і про те, що медіум, головна скалка в дупі останніх років, здобув небувалу впевненість у собі. – Втім, дещо ми можемо зробити просто зараз і без магії. Як щодо викинути мерзотника і сказати, що так і було?

Тир не хотів ні підтакувати секретареві, ні виправдовувати шарлатана. Звісно, Угран Зорянонароджений сидів у печінках у всіх, хто більш-менш дружив з головою, а досвід Ромі Матеньро викликав благоговіння, але методи секретаря давно застаріли, а медіум нагадав про одну стару відкинуту ідею.

Астор загинув, бо натрапив на підісланих до Вайоли вбивць. Це доведений факт. Навіщо син губернатора поліз серед ночі до будинку начальника поліції, лишилося таємницею. Це списували на юнацьку витівку, але якщо присутність Астора – не збіг?

Він міг щось знати. А раптом він намагався попередити Вайолу про небезпеку? Зважаючи на останні свідчення, це не звучало як марення.

Тир не зустрічався з Астором особисто. Законнонародженому сину губернатора дорікали тим, що він не такий розумний і дотепний, як батько, але це могло означати і те, що в Астора була совість, яка заважала нестись життям без турбот та зважання на інших.

Чи ж мали значення листи, адресовані дівчині легкої поведінки на прізвисько Кицька – досить відомої в місті персони, що й досі крутилася біля губернатора? Чи міг Астор вважати, що в них є докази майбутнього злочину?

Тир залишив медіума під опікою Ромі Матеньро (жодному з них це не покращило настрою) і зайшов у сховище з твердим наміром докопатися хоч до чогось.