Королева острова Мрій. Рідний край

– Як щодо перервати суперечку, доки вона не переросла в рукоприкладство? – запропонувала Вайола, коли пристрасті помітно розпалилися. – Ніхто не проти, якщо я запрошу лікаря Ламбе увійти? Він допомагав розслідуванню. Мені якось ніяково, що йому доводиться сидіти в кущах.

– Все нормально, – долинуло з-за вікна. – Я тут не один. У мене огидна компанія, але я не скаржуся.

– Чудово, – посміхнулася Вайола. – Отже, можна сміливо перестрибувати на десять років уперед, до моменту, коли на острови принесло Ельхарію і ситуація з уку-ука трохи… – Вона скривилася. – Ну гаразд, кардинально змінилася. За розумного застосування і отрута може бути ліками, а уку-ука стільки різновидів, що гріх не вивчати їх із медичної точки зору. Ельхарія… Я. Добре, визнаю, це моя ідея. Я бачила, як уку-ука-ши допоміг одній чудовій людині і вижити, і повернутися до нормального життя, тому вирішила, що в цьому напрямі є над чим працювати. Звичайно, не обійшлося без складнощів… Але вам це не цікаво. Суть у тому, що чутки назвали мої науково-дослідні плани «дозволом на вільну торгівлю» і доповнили їх купою найнеймовірніших домислів. І дехто, хто все життя боровся за краще місце під сонцем, побачив у цьому свій шанс. Лікарю Ламбе! – Вайола раптом перехилилася через підвіконня, навряд чи думаючи про те, що притягує погляди сильніше, ніж якби написала на своїй спині ім’я злочинця. – Не підкажете, хто в сусідньому кущі? Він надто галасливий.

– Не зачіпай мене, безсоромна! – пролунав плаксивий голос Ілінор Роу. – Я пристойна жінка! Я плачу податки і маю право знати правду! Облиште мене! Йдіть геть!

Тир тихо вийшов із зали для нарад, швидким кроком обігнув будинок. На ґанку помітив заплакану Ісму Ойлаф, але вона відвернулася, явно не бажаючи ні питати, ні слухати розпитування.

– …вирішив здати своє злочинне начальство та колег, зарекомендувати себе найвідданішим із підданих Ельхарії і стати монополістом на ринку уку-ука, – слова Вайоли розносилися далеко за межі відділку. – Саме для цього Сірий Чу шукав зустрічі зі мною в той день, коли мене офіційно представили острову як королеву. Він почувався у безпеці. Хто вбиває на очах у сотень глядачів? А опісля Чу розраховував на охорону з урлуків. Принаймні так стверджує його син. Кмітливий юнак… Коли не під наркотиками. Зате його мати роздулася від гордості і миттю доповіла Амаді, що скоро Чу досягне захмарного успіху і ніхто йому не буде вказувати, особливо пані тоді ще Рахентен.

Тир підійшов до куща, що ворушився особливо активно: зі скрипом, тріском та підвиваннями.

Ілінор Роу, хто б сумнівався. Вона сиділа на землі, скрючившись до неможливості, і захлиналася від ридань, дряпаючи собі щоки та лоб короткими гострими нігтями. Комір її сукні був розірваний, на шиї виднілися синці, залишені великими сильними руками: і свіжі, і вже пожовклі.

– Для організатора злочинного угруповання настали непрості часи, – продовжувала в залі для нарад Вайола, і не підозрюючи, які пристрасті спалахнули у дворі. – По-перше, знайшли останки Єна Ігореса. Брехлива історія луснула як мильна бульбашка, постали нескінченні запитання, і хто знає, як далеко вони могли завести? По-друге, Амада Рахентен внюхала невеликі, але легкі гроші, закрутила роман і втягнула у справу стороннього. Навряд чи головний злочинець підозрював, що вона збиралася якнайшвидше стати вдовою. А, може, він це знав і побоювався, що її спіймають… У будь-якому разі Амада була проблемою. По-третє, Чу вийшов з-під контролю. Він дізнався про смерть Атуана Малоона, привласнив його запаси уку-ука і відчув силу. Активність Сірого Чу могла спричинити катастрофу, тому організатору довелося імпровізувати. Повернімося до цього моменту трохи пізніше, домовились?

Тир сів біля куща, обережно торкнув Ілінор Роу за плече. Вона злякано підскочила і метнулася геть, ніби чекаючи смертельної небезпеки, але заплуталася в гілках і безсило затремтіла, чинячи ще більше шуму, ніж раніше.

– Отже, наш час. Амада бачить, що трапилося з Чу, – енергійно розповідала Вайола, – і шукає шляхи відступу. Вона б і рада зникнути, але з фінансами у неї не склалося. Банк давно має нове правління, акції не приносять доходу, джерело уку-ука вичерпалося чотири роки тому, конфіскат зі схованки Чу і Малоона пролежав у сховищі доказів недостатньо довго, щоб на нього замахуватися. Амада вирішує продати віллу, добре що покупців знайшлося аж двоє. Чому б не обібрати обох, а вину зіпхнути на повіреного? Мертві не виправдовуються, уку-ука-рі не підводит

Ілінор Роу схопила Тира за руку, безпорадно зазирнула йому в обличчя.

– Він уб’є мене, – прошепотіла блідими губами. – По-справжньому вб’є… – Її трясло, наче під час приступу хвороби. – Чуєте, що вона розповідає? Це про нього. Він іде за мною. Він повернеться!

– …таку винахідливість головний не оцінив, – говорила Вайола, відсторонено барабанячи пальцями по прочиненому вікну. Цей звук діяв на Ілінор гнітюче, змушував її стискатися, втягувати голову в плечі. – Амада зачепила особисті інтереси короля. Вона б не викрутилася і потягла спільників за собою. Вона мала померти. І повірений. Він – насамперед, тому що золоті зливки поспішали до нового господаря. Знаряддя вбивства таке саме, як і у випадку Сірого Чу. Дивіться! – прозвучало настільки владно, що Тир мимоволі підняв голову.

Вайола підійшла до начальника. Взяла біля його ліктя спицю зі срібною лілією і продемонструвала її присутнім.

– Гарна річ. Раз – і… Ой! – Королева вкололася до крові. Зойкнула і впустила знаряддя вбивства, ледве не пришпиливши руку Ромі Матеньро до стільниці. – Вибачте, – зніяковіло знизала плечима. – Ніколи з таким не працювала, віддаю перевагу вогнепальній зброї. Це парна спиця, вони використовувалися для карнаїтської національної зачіски, дякую колективному розуму острівних пліткарів за інформацію. З вашого дозволу, я її більше не чіпатиму, зате нагадаю те, у що мало хто з вас вірить: жертв убила майстерність убивці, а не чаклунство карнаїтів. Чесне слово! У вас немає причин довіряти королю Ельхарії, але давайте визнаємо: він єдиний із сучасників, хто здатен визначити магічний предмет. Навіщо йому обманювати?

– Йому нема чого, маленька Вайоло, а ти поклянешся в чому завгодно, аби отримати свідків, – з неприхованим схваленням промовив губернатор. – Будь-хто повірить, що Ельхарія захистить від убивці-людини, але якщо злочинець убиває магією… Ніхто не захоче прокинутися з квіткою в грудях. У сенсі, не прокинутися через квітку в грудях, – виправився він зі сміхом.

– Дядечку Отісе, а вас не бентежить той прикрий факт, що нині люди приписують чаклунство саме вам? Не боїтеся якось прокинутися з осиковим кілком у грудях? У сенсі, не прокинутися через осиковий кілок у грудях? – У тон йому прошипіла королева. Її настрій явно стрибнув до негативної позначки. – Подобається відчувати себе всемогутнім хоча б у розповідях бабок із ринку? Гаразд, далі! – різко випалила вона. – Після смерті повіреного все закрутилося надзвичайно швидко. Амада побачила, до чого призвів її план, і внесла корективи. Пекар отримав отруту, вона – його заощадження, шанс втекти хоч кудись і, подейкують, особисту помсту, бо в тому поспішному шлюбі все було дуже складно. Урлуки знайшли її раніше, ніж наркотичний ватажок, і це стало проблемою. Та ненадовго: пані Рей переконали зізнатися у своїх та чужих злочинах в обмін на втечу у світле забезпечене майбутнє. Чому вона повірила? На неї чекала шибениця як мінімум за Мако Рея. Це був допустимий ризик. Я вже згадувала, що головний гад нереально впливовий і почувається в поліції як удома?