Королева острова Мрій. Рідний край

Тир втомився як собака і вперше в житті серйозно замислився про те, чи є сенс бігати з висунутим язиком і лізти не в свою справу. Ні, щодо розслідування жодних сумнівів: злочинця треба спіймати, це питання безпеки всього міста. А ось принцеса Ілесії, про яку зараз не говорить лише німий, – не його завдання.

Вона пробула на острові недовго, але зуміла втягнути у свою брехню десятки людей. Їй не співчували – для більшості жителів Аєрських островів звично кровожерна Ілесія та незрозуміла протиприродна Ельхарія були двома сторонами однієї монети. І Тир пообіцяв собі не думати про дівчину, що брехала як дихала і ледь не зіштовхнула його з королем Айлоном.

Вона скаржилася на інтерес ельхарця, але забула уточнити одну крихітну деталь: шлюб принцеси Шиліміель та Айлона Маррахаша був давно вирішеною справою, про нього навіть у газетах писали. Це не банальна примха короля у провінції. Все влаштовано згідно із законом. Якщо Шиль заперечувала, то мала вибрати більш серйозний спосіб протесту, ніж безглузде метання в різні боки.

І документи вона підробила, чим сильно насолила не те щоб хорошій, але й не поганій людині. І гроші в держави взяла, нагодувавши поліцію обіцянками, а не лекціями. Воно, звичайно, й на краще, яка ще наукова мудрість у виконанні принцеси? І все ж Тира аж трясло від думки про те, з якою легкістю вона вигадувала своє життя.

Йому розповіли про це в лікарні, куди він, сповнений добрих намірів, приніс безтямну дівчину. Пані ді Емшис визнавала лише міцні екзотичні напої. Хто знає, чим вона запаслася цього разу. Якось її відкачували від настоянки жуків-каменеїдів – сімейний лікар, звісно, причому таємно. Якби не злий язик губернатора, ніхто про це не дізнався б.

А від Шиль усі відвернулись. У кожного знайшлися важливіші справи. Навіть король не глянув у її бік! Довелося їхати до лікарні, де перша-ліпша практикантка впізнала потерпілу й розказала біографію принцеси Шиліміель аж до інформації з газетних шпальт.

На цьому допомога закінчилася. Шиль виділили ліжко по сусідству з Нещасною Юммою (стовідсотково навмисне, практикантка була прихильницею республіканського державного устрою) і сказали чекати на чергового лікаря. Той незабаром звільниться і підійде.

Не звільнився. Не підійшов. Навіть на очі не з’явився! Тир сам слухав важке дихання ілеської принцеси і прибирав за нею блювоту.

У міру того, як за вікнами світлішало, його долали похмурі роздуми.

На світанку він твердо вирішив, що не буде з усім цим зв’язуватися. До моменту появи захеканої санітарки – що спочатку послухає виправдання Ши Міль (якщо вона зволить виправдовуватись), а потім не буде з усім цим зв’язуватися! На час лікарняного сніданку – що дівчину напевно можна зрозуміти, і Тир зрозуміє… Зрозуміє – і не буде з усім цим зв’язуватися!

Невідомо, до чого б він додумався, але нарешті з’явився лікар і заговорив не про Шиль, а про іншого пацієнта – Мако Рея. Ще вчора той подавав деякі сподівання на одужання, але вночі його стан різко погіршився. Тепер рахунок йде в кращому разі на години. Пан Рей поки не отямився і навряд чи ще гляне на цей світ.

– Його охороняють? – За останні дні підозрілість Тира зросла в багато разів.

Лікар запевнив, що приставлений поліцейський не виходив із палати ні на мить. Інших пацієнтів у чоловічому відділенні зараз немає, тому ніхто не зміг би пробратися туди непомітно. Мако Рея підвів слабкий організм, та й удача йому не усміхнулася. Так буває. До речі, а що інспектор забув у жіночій палаті?

Назрівав слушний момент, щоб обговорити умовно-безкоштовну медицину, але лікаря терміново викликали до Мако Рея. Виявилося, що, попри прогнози, той отямився. Шанси вижити у нього мізерні, проте з поліцією спілкуватися він може. Та чи це надовго?

Тир розсудив, що ілеська принцеса нікуди не дінеться, і поспішив на виклик. Дорогою зіткнувся з губернатором. Ді Емшис не приховував, що збирається розговорити пекаря, в якому б зі світів той не перебував, тому що містом почали ходити зовсім абсурдні теорії про чаклунство, владу, безкарність і дивовижну популярність губернатора серед жінок. Звучали вони дуже складно – не інакше як написані кимось зацікавленим, обізнаним і знайомим з принципом роботи сарафанного радіо. Точно не бабцею Клю, хоча її довгий язик підливав олії у вогонь.

Поки Тир доводив, що ді Емшис не має права нікого допитувати, принесло медіума. Цей помийний щур стверджував, що його прислали духи, але за хвилину лікарню відвідала розпашіла Ілінор Роу зі своїм бундючним нареченим і голосно повідомила: Угран Зорянонароджений платить санітарам за «корисну інформацію», хоча вони раді ділитися нею з кожною зацікавленою особою.

«Це надто маленьке місто», – зажурився Тир, бо опонентів не просто стало більше – вони об’єдналися і були готові здобути перемогу кількістю.

Прибуття колишнього старшого інспектора Ойлафа він вважав мало не подарунком богів. На жаль, тільки до того моменту, коли недавній начальник приєднався до ворога. Ойлафу вкрай треба очистити своє ім’я від підозр, он як! Доброзичливець із поліції маякнув йому про те, що його закриті справи щодо уку-ука переглядалися. Запевнення, що то була стандартна перевірка, не допомогло. Навпаки, Ойлаф вирішив, що від нього щось приховують (а як не приховувати, якщо він – цивільний?!) і розійшовся як ненормальний.

Дійшло б до рукоприкладства, якби доглядальниця старого Рунгера не втихомирила всіх гучними вмовляннями з домішкою слини і зневаги.

«А ви звідки тут узялися?» – збирався запитати Тир, але краєм ока помітив, що крісло Рунгера вкочується в палату разом із самим відставним інспектором, а під його прикриттям переміщається маленька виснажена жінка з палаючим поглядом. Дружина Сірого Чу, хто ж іще… Їй був потрібний убивця чоловіка, основний кандидат – губернатор власною персоною, хоча наполегливість Ойлафа її теж вразила.

– Ви знали, знали, знали! – голосила вона, коли її застукали. – Я похвалилася Амаді, що мій чоловік знайшов золоту жилу і йде обговорити це з королевою, а вона одразу донесла вам! Ви це зробили! Ви! Більше нема кому!

Тир покликав на допомогу Піта, що всю ніч охороняв Мако Рея, але раптом з’ясувалося: накази ді Емшиса той вважає пріоритетнішими, а губернатор виступає за публічність і відкритість, навіть якщо це може вбити пацієнта.

В якийсь момент із палати почувся голос пекаря, і Тира просто внесли всередину. Він вдарився підборіддям об чиєсь плече, обдер стіною щоку і взагалі не здивувався, зустрівши біля ліжка жертви отруєння Вайолу лін Артен, одягнену якось дивно, якщо це слово взагалі можна до неї застосувати. Прочинене вікно за її спиною підказувало, що дешеві замки на віконних ґратах – дурниця, не варта казенних грошей.

Поки Тир розказував про крихкість і важливість людського життя і з розчаруванням розумів: перед ним аудиторія, якій на це начхати, ґрати обережно вийняли і притулили до зовнішньої стіни. Зі словами: «Я тут збоку постою, не звертайте на мене уваги» до збудженого збіговиська приєднався Джиммі.

Його поява підштовхнула Ілінор Роу до активних дій. Спочатку вона напала на пацієнта, щоб змусити його говорити голосніше, потім – на інспектора Тирішера Тира, що ніколи не пасував перед порушницями закону.

Ламбе ситуацію не погіршив. Навпаки, він здійняв такий лемент, що встановилася подоба порядку і навіть пані Роу злякано прикусила язика, а її наречений голосно видихнув і міцно стиснув її руку, нагадуючи про свою присутність.

Лікар приніс Мако Рею якийсь ельхарський засіб для зміцнення здоров’я. Пахло те пійло як слабкий розчин уку-ука, що породило гарячу суперечку з міським лікарем, яка незабаром переросла у штовханину і обзивання, причому Ламбе демонстрував дивовижну як для його віку і комплекції спритність.

Поки опонентів розбороняли, Вайола мучила постраждалого запитаннями, на жодне з яких він не відповів. Якоїсь миті Тиру здалося, що пекар уже вирушив у кращий світ, але з’явилися начальник поліції та Ромі Матеньро. Вони розрядили атмосферу і дали змогу почути тихі слова Мако Рея, який намагався щось сказати, та ніяк не міг пробитися крізь шум.

– Я вмираю? – наполегливо питав він, ледве ворушачи губами. – Кх… Я хочу сказати всім… Усім! Кх-кх… Зберіть усіх! Кх…

– Не факт, – розсудливо мовила королева. – Бачила я й гірший стан, причому набагато.

– Так, умираєте, – в один голос заявили Ламбе та місцевий лікар.

Тієї ж секунди крізь фіранку просочилася ілеська принцеса – розпатлана, брудна, зі сплутаним волоссям і блукаючим поглядом… Ну просто як злий дух, що приходить до нечестивців на смертному одрі.

Слідом за нею вбігла акуратна доглянута жінка в білому – Ісма Ойлаф, зібрана і відповідальна як добрий дух, готовий боронити грішну душу.

– Ну, свідків достатньо, – вирішив незворушний лін Артен. – Пане Рей, ви готові говорити?

Мако Рей видав сенсацію і пішов у вічність, породивши ще більше запитань, ніж раніше.

Яке значення він вкладав у свої слова?

«Поряд» – це поруч із ліжком (губернатор, Ілінор Роу, Ламбе, міський лікар, начальник поліції) чи в палаті (майже два десятки людей)? В місті? На острові?

Може, сенс у тому, що вбивця дістанеться і сюди? До речі, «вбивця» – фігурант справи Сірого Чу чи (демони люблять посміятися?) вказівка на невідомі злочини Амади?