Іржаве Серце

Коли трійця повернулася до адміністративної будівлі, то навала народу стала ще більшою. Як з’ясувалося в процесі, поки капітан Макарський вирішував боргові проблеми представників армії Конфедерації, до черги доєдналося ще щонайменше сорок людей. Таким чином, людська — чи навіть людо-лоріано-торіано-хгаваро-жʼаєло-циверська — багатоніжка вже займала не тільки другий, а й перший поверх.

На щастя, цей самий перший поверх був ще більш-менш спокійним, тому команда Буревія пройшла без зайвих питань. На другому ж поверсі дідів та бабів поменшало, але з’явилося набагато більше трудяг-шахтарів, які обдарували пілота, розвідника та вченого максимально презирливим поглядом. Ще більше полум’я праведного гніву роздмухав вільний прохід всієї трійці до зачиненої на обід стійки прийому.

— Тримай, краля, — Шостий всучив дівчині довжелезний чек із перерахуванням кожного штрафу за найменше порушення, яке, за думкою адміністрації, здійснив екіпаж Перемоги не сходячи з борту.

Очі дівчини засяяли, а з рота навіть випав шматок бутерброда:

— Боги! — адміністраторка ледь не задушила розвідника своїми обіймами. — Дякую! — дівчина накинулася також і на Аппо з Лео. — Вони тут чотири місяці нам мізки робили! Ада сказала, що якби вони ще хоча б тиждень використовували наш струм, то їх силоміць потрібно викинути в космос. Дякую, що врятували мене від гріха!

— Тепер ми зможемо потрапити до Ади в обхід черги?

— Гм... — адміністраторка подивилася на годинник. — Господи, друга! Вже друга година! Хутко, йдіть через цей коридор, бо пані Ада скоро на зустріч піде...

Дівчина вдарила по великій червоній кнопці під столом і двері з протилежної сторони кімнати відімкнулися. З-за скляної перегородки почулися обурені зітхання.

— Йдіть, — підганяла адміністраторка команду. — З ними я сама розберуся.

Невеликий прохід вів прямісінько до кабінету начальниці станції. Ада з великим подивом для себе зʼясувала, що з-за дверей замість миловидної помічниці-адміністраторки в її особисте приміщення ввалилися два озброєних чоловіка та сивий дід.

— Не бажаєте пояснити, що відбувається? — жінка підвелася та направила на гостей бластер. — У вас тридцять секунд.

— Спокійно! — Шостий зняв з плеча свою гвинтівку та поклав її на підлогу. — Ми з миром!

Грем з Аппо також відстібнули свої кобури, кинули їх під ноги.

— Якого ви прийшли сюди з цього боку? Ви в курсі, що це службовий прохід?!

— Ваша помічниця...

— Дарина? Що ви з нею зробили?

— Пані Ада, можливо, ви мене не впізнали, — Лео поклав руку на плече Шостому. — Мене звати Леонард Грем і я прийшов з посланням від Тао Дреса.

***

Кабінет Ади усім своїм виглядом натякав, що тут працює прагматична, але роботяща жінка. Ніякої тобі фурнітури з натуральної деревини чи шаф з книгами — замість них пілот побачив прості металеві стільці з пластиковими сидіннями, старий стіл зі схожого на ДСП-матеріалу та широкі шафи-картотеки. Прямо по центру приміщення стояв невеликий чайний столик, на який все та ж Дарина-адміністраторка за кілька хвилин принесла маленькі кружки з чаєм.

— Дякую, — Ада майже залпом випила філіжанку окропу. — Панове, часу в нас небагато, прошу стисло.

— Добре. Пан Тао Дрес, прости-господи, губернатор, станції Іден Нексус, передає свій гарячий привіт...

— Лео, — Шостий покосився на вченого.

— Коротше, пан Дрес конче хоче приєднатися до вашої, прости-господи, Спілки, — було видно, що старий насилу вичавлює з себе слова.

— Угу, — Ада потягнулася за прозорим планшетом та щось почала на ньому шукати. — Іден Нексус...

Аппо уважно подивився на начальницю. Жінка виглядала стомленою, але очі блищали. Коротка кольорова зачіска — явне не те, що очікуєш від власниці астероїдної видобувної станції, проте виглядала вона органічно. Зморшки важкою павутиною рясніли на обличчі, додаючи Аді благородного вигляду. Проста одежа лише доповнювала образ справжньої начальниці-ватажка.

— Так, якщо мої записи вірні, то Тао Дрес пройшов всі етапи вступу до Спілки, крім останнього, власне...

— Наявності підпису авторизованої особи. А через те, що станція в нейтральній зоні, то авторизованою особою сам пан Дрес бути не може, — Лео протер свої сірі очі. — Тому такою особою-платником податків може стати хтось, хто належить до ключового інженерного складу, що проєктував станцію.

— Не знала, що Леонард Грем так добре знає галактичне право, — привітно усміхнулася Ада.

— Містер Грем і не таке знає, — сказав Шостий. — То що? Приймете підпис старого?

— Із задоволенням. Проте...

— Проте ви повинні мене попередити, що, — вчений почав загинати пальці на руках, — договір підписаний мною, як стороною угоди, не підлягає розриву в односторонньому порядку; що угода є неповоротною; що особа-підписант в моєму обличчі не має жодних прав на станцію до кінця дії поточної угоди; що я не маю жодних претензій до вас, як до іншої сторони угоди; що я не можу подати жодного позову до кінця дії даного контракту; що на поверхню станції будуть спущені Сили оборони Спілки; що за будь-які протизаконні дії адміністрації станції Іден Нексус я також буду нести відповідальність перед Верховним судом Спілки; що...

— Він напам'ять вивчив договір? — шепотів Шостий.

— Не знаю, але точність формулювань непогана, — так само пошепки відповів Аппо, — як для діда на восьмому десятку. Може, він якось в себе завантажив весь документ?

— Не знаю, але точно більше не буду нічого йому особистого розповідати. Якщо він так простий папірець запам'ятав, то що вже казати про інше...

— ... а адміністрація Спілки не несе жодної відповідальності за втрачені при нещасних випадках кінцівки, — Грем нарешті видохнув, розслабляючи долоні.

На весь перелік не вистачило десяти пальців, тому вчений пішов на третє коло:

— Отже так, я знаю весь договір досконало. Не кожен день, — Лео якось по-особливому сумно подивився на Аппо та Шостого, — продаєш свою дитину.

— Пане Грем, я була в курсі ваших когнітивних здібностей, — Ада добивала вже третю кружку чаю, — але навіть у найщасливішому зі снів не могла уявити, що все настільки гарно. І якщо ви не кожного дня продаєте, як ви сформулювали, свою дитину, то я теж далеко не щодня маю таких клієнтів.

— Ага, — протягнув Грем. — Дайте вже ручку та папір.

— Ніяких паперів! Від вас потребується лише особистий ID-код...

Не встигла Ада закінчити, як вчений засукав рукав на лівому передпліччі та витягнув його вперед. Нижні щелепи Аппо та Шостого так і залишилися відкритими.

— Ти або геній, або безумець, — нарешті відійшовши від шоку сказав розвідник. — Хто свій ID бʼє в якості татуювання?

— У мене його навіть немає, — сказав пілот і, відчувши на собі засуджуючі погляди присутніх, пояснив. — Тобто... Прямо зараз. А взагалі на кораблі документ є.

Лео лише байдуже хмикнув. Ада мовчки підійшла до однієї з шаф, дістала щось на кшталт сканеру коду та наблизилася до вченого:

— Зараз... — жінка направила зчитувач на руку старого. — Є! Пане Грем, вітаю вас із вигідною угодою!

На стіл лягла важка тека документів з двома голографічними дисками та галатеками, що світилися яскравим синім кольором. Хлопці вже допили чай, розділили навпіл документи з носіями інформації та вже збиралися рухати до дверей, коли Лео зненацька зупинився:

— Скажіть, пані Ада, — старий зазирнув жінці в очі. — Ви дійсно зможете захистити Іден Нексус? Чи, якщо казати відверто, ви представляєте ще одне організоване злочинне угрупування в масштабах космосу?

Жінка усміхнулася:

— Я чула, що пан Грем не тільки розумний, а й безстрашний та має дуже гострий язик. Що ж, Леонард Ілліч, я можу вас запевнити, що всі, хто доєднуються до Спілки, жодного разу не пошкодували про своє рішення.

— Хочу в це вірити. Не перетворіть моє дітище на ще один притон.

— Ви, певно, дуже засмучені виглядом Деса-9, — Ада підійшла до вікна позаду її робочого місця. — Ви вже були у нашому Другому порті?

Трійця мовчки кивнула.

— Зовсім скоро вся станція буде блищати так само. А після того ми перестанемо бути сепаратистським утворенням і станемо станцією Деса — без дурних цифр у назві. І жодної паскуди, що через прикре непорозуміння досі ховається в темних кутах моєї станції, вже не буде.

***

Під вечір — хоча на станції майже завжди горіла тьмяна підсвітка — команда дісталася Буревія із вантажем паперів. Майже одразу, за старою традицією Конфедерації, стражем документів такого рівня був призначений капітан корабля. Грем особисто заніс теку до каюти Аппо та поклав у невеликий сейф, який вже пілот особисто й замкнув.

Екіпаж корабля зібрався в кают-компанії в очікуванні короткої летючки, але плани порушила Ада:

— Панове! — усміхалася бірюзова голограма на містку. — Капітане Аппо!

— Вітаю, начальниця, — пілот відвісив салют. — З чим дзвоните? Бажаєте повернути станцію?

— Капітане! — сміялася жінка. — Прошу пана, ні. В мене є одна пропозиція... Пан Грем турбується за Іден Нексус, чи не так?

Лео матеріалізувався за спиною Аппо та мовчки роздивлявся голограму.

— Так, — хлопець подивився на старого позаду.

— Я пропоную, щоб разом із вами відправилася невелика флотилія... Частина тих кораблів, що охоронятимуть спокій станції. Згодом ми ще відправимо, але з урахуванням всіх обставин...

— Добре. Це, напевно, хороша ідея. Але, що потребується від мене?

— Як це що, капітане? Ви і поведете флот до Іден Нексусу.

Від почутого пілот здригнувся. «Я? Флотилію? В якому я сні знаходжуся?»

— Кхм! — хлопець прокашлявся. — Без проблем, я думаю. Коли...

— Протягом двох годин закінчиться переміщення особового складу, ще годин сім піде на завантаження провізії на перший час.

— Провізії для кого? — встряв Лео.

— Звичайно для Іден Нексусу, пане Грем, — люб’язно усміхнулася Ада.

Факт успішності виконаної роботи особливо позитивно сприйняла Бет. Разом із Окітою за весь день вони встигли додатково відкалібрувати навігаційні патерни Буревія, а тому гарні новини стали кращими ліками від втоми.

К3 не відставав — він дякував уявного творця за те, що доля ставки його все ж оминула. Ба більше, дроїд настільки вжився у роль бригадира, що не тільки полагодив разом із автоматонами більшу частину поломок у машинному відділенні, а й заскочив на ринок за мастилом для своїх помічників.

Шостий вже збирався відчитатися самому Тао про успішність, але Леонард його зупинив. За словами старого, зайвий раз смикати параноїдального цивера не варто. Мовляв, якщо він удався до використання гіральної проєкції, яка могла нанести непоправну шкоду здоров’ю, то зв’язок через звичайні голограми взагалі призведе до інфаркту. Натомість, Лео разом із Аппо вийшли на причал, щоб поспостерігати за завантаженням фрегатів на іншому боці порту.

— Аппо, — чи не вперше вчений назвав пілота за іменем, — не буде цигарки?

Якщо звертання по імені хлопця здивувало, то прохання остаточно добило:

— Так... — зніяковіло відповів Аппо, витягуючи скуйовджені цигарки з-під грудної пластини обладунків. — А ти куриш?

— Дякую, — Лео вправно підпалив сигарету та випустив дим з носа. — Собака драна, не курив вже років двадцять...

Вони так і стояли, мовчки спостерігаючи за жвавою роботою персоналу та намагаючись не звертати уваги на аромати порту. Зрештою, пілот не витримав важкого запаху навкруги, і також запалив.

— Так мрії і руйнуються, — сказав Грем, роблячи глибоку затяжку.

— Які саме?

— Про свободу і незалежність, пілоте. Я був серед інженерів, які робили Іден Нексус. Ця станція мала стати острівцем свободи у буремному світі. Типу Шибеника. Але...

— Але в результаті свобода закінчується там, де починаються інтереси великих гравців, — Шостий зʼявився позаду старого. — Йдемо, Грем. Будемо сподіватися, що новостворена Спілка Незалежних Станцій подарує хоча б якусь свободу та подобу нейтралітету твоєму творінню.

Аппо ще трохи постояв, докурюючи цигарку, а потім рушив до трапу. Увагу хлопця притягнув той самий причал, де ще вранці знаходився корвет рейдерів Щелепи та Жоржини. Ані корабля, ані піратів там вже не було, а тому пілот дозволив собі розслабитися.