Іржаве Серце

До самого кінця ремонту Буревія Жак справно виконував замовлення посередника. Всі необхідні дані майже самі потрапляли до рук хлопця — то тут, то там в екстранеті знаходилися необхідні клаптики інформації. Але ця дурня мало турбувала Жака, вся увага якого була прикута до знайденого файлику. Картина поступово складалася.

Інформація, необхідна посереднику, в основному зводилася до звітів та накладних на імʼя генерала Аарона Хідроу. Цей генерал, якщо вірити отриманій інформації, мав неабиякі звʼязки з Альянсом, залишаючись при цьому діючим військовим Конфедерації. В цілому, Жак так і не знайшов нічого насправді підозрілого крім того, що генерал робив дещо дивні замовлення у ненадійних перевізників. «Чутливість» інформації викликала у хлопця все більше питань.

Коли посередник особисто заявився до квартири, інформатор вже чекав його з пакетом структурованих даних. Розмова була коротка та змістовна:

— Є інформація? В додаток до того, що було на галатеку?

— Так, є. Завантажив в окремий розділ, — Жак вказав на новий, зелений вогник на пристрої.

— Добре. Моє особисте прохання виконано?

— Так, — непохитно відповів Жак.

Момент істини змусив серце буквально вистрибувати з грудини. «Не можна подавати виду… Не можна!»

— Дякую, — абсолютно спокійно сказав посередник. — На цьому наша співпраця тимчасово закінчена. У разі чого я знайду можливість з тобою звʼязатися.

— Добре.

— Тримай, — посередник дістав гаманець з монетами. — Там ще премія за своєчасність. До зустрічі.

На секунду Жак відчув пекучий біль десь глибоко в грудях. Посередник ніби й повірив, але до того сам жодного разу не виказував неприязні та не намагався надурити хлопця. «Якось… Неправильно. Але чого не зробиш задля мрії».

Залишок дня інформатор провів у зборах. Він знав, що знайдені ним дані переконают пілота дістатися до навігаційного маяка, але чого Жак не знав, так це те, наскільки важко буде до нього дістатися. Через це у сумці крім запасної спідньої білизни опинилося декілька психосенсорів для погашення радіоелектронних хвиль від навігаційного маяка та повітряних фільтрів.

Коли двері квартири нарешті зачинилися, Жак відчув, що не зможе спокійно дійти до Буревія. Він буквально летів до заповітного доку, де його вже чекав пілот та лоріанка.

***

— Аппо! Аппо! — Жак жадібно хапав ротом повітря.

— Гей-гей, тихіше, — Аппо простягнув другу чашу із прохолодним лимонадом.

— Дякую, — інформатор жадібно поглинав рідину.

— Що сталося? Чого такий запиханий?

— Знайшов! Я знайшов і зараз тобі все покажу.

— Ти про…

— Так-так-так! — хлопець витер гладко виголене підборіддя, по якому стікав лимонад. — Настав час поділитися з тобою… І з Окітою, звісно.

— Тобто то був не жарт? — лоріанка відсторонено куштувала якийсь місцевий делікатес.

Кілька хвилин Жак приходив у себе після довгого спринта вулицями Шибеника. У той момент найкращим місцем у цілому Всесвіті був старий диванчик на камбузі Буревія, який мʼякими обіймами огортав хлопця.

— Коротше кажучи, — почав Жак. — Наш з вами шлях пролягатиме до системи NX-45-B-1. Там є другий пояс астероїдів, де і знаходиться наша ціль — несправний навігаційний маяк. Задача проста: ми прилітаємо, вивантажуємо дані з нього та летимо назад. Ніби все просто.

— А як ти дізнався конкретне місцезнаходження маяку? — спитав Аппо. — Зламані маяки важко відстежити.

— Ось, — Жак поринув у свою важку сумку. — Приймач дістав сигнатуру абсолютно випадково, частота взагалі якась дивна була, я спочатку взагалі не зрозумів нічого, — хлопець протягнув пілотові планшет зі схемами. — Але потім почав підбирати ключі та зрозумів, що це старезний навігаційний маяк, який якимось дивом досі ретранслює сигнал.

— Добре, а чому це взагалі повʼязано з казино? Який звʼязок? — Окіта почухала макітру та зловила на собі дивний погляд Жака. — Що? Мені пілот у двох словах пояснив суть проблеми.

— А… — протягнув інформатор. — Ну воно й краще так. Повертаючись до теми, взагалі-то я подумав, що то просто якийсь маяк збоїть, але я співставив… Нє, я так ще півроку буду пояснювати. Коротше, ще тиждень тому я не був впевнений, що це саме той маяк, який має навігаційні дані про місцезнаходження нашого казино. Але… — Жак підійшов до Аппо та відкрив заповітний файл. — Я зміг за допомогою команд на двійковій мові звʼязатися з ядром операційки маяка та дізнатися його серійник. А тепер, увага, технічні дані одного мого знайомого, — легким рухом інформатор розділив екран на двоє.

На одній стороні планшету красувалася технічна документація навігаційних маяків «Мадре-09», виготовлених на замовлення, а на іншій — сигнал сигнатури невідомого маяка, з яким інформатор зміг встановити контакт.

— Цих маяків було виготовлено всього шість штук і кожен серійник компанії-виробника НавіоСпейс вказаний у цьому документі. А тепер співставте пʼятий серійник з тим, що мені проспівав маяк…

Окіта та Аппо прилипли до екрану намагаючись зрозуміти, що відбувається. Першим перехопило подих у пілота:

— Дідько… Жак, ось це пілотаж…

— Я знаю, так! — інформатор широко усміхнувся.

— Дійсно, серійні номера співпадають… — з подивом видала Окіта.

— Саме так! Попереду не прогулянка лісом, але думаю, що за декілька днів впораємося…

— Я знаю, що особисто твої пригоди без нюансів не обходяться. Викладай як є, — Аппо всівся за стіл та приступив до своєї вечері.

— Ну… Якщо бути максимально чесним…

— От максимально й будь чесним, — з усмішкою сказала Окіта.

— Пояс астероїдів, звідки йде сигнал, колись був родовищем видобутку ортоладію. Тому…

— Тому у найкращому випадку нам слід натягнути повітряні фільтри? — Аппо подивився на Жака.

— Так. І психосенсори, — інформатор вказав на сумку.

— Що ще?

— В сенсі?

— Це не все, Жаку, я тебе знаю. Викладай всі деталі.

— Ймовірніше за все, поряд… Ну, поряд можуть бути рейдери, адже система майже не контролюється.

— Блискуче!

— Та годі тобі, Аппо. Ми й не з такої дупи вилазили. Туди-сюди… Й усі скарби казино у нас в кишені!

— А що ти збираєшся робити з маяком? — вклинилася Окіта. — Як його використати, якщо зламаний? Чому не звʼязатися з ним та також віддалено не витягнути координати потрібної системи?

— Бо… Ну, він відмовляється, — знизав плечима Жак.

— Чого? Маяк відмовляється? Він що, живий по-твоєму? — приголомшено спитав Аппо та широко усміхнувся.

— Чесно кажучи, я й сам не до кінця розумію… Він вимагає мануального підключення для отримання даних про координати.

— Тобто… Ми летимо незрозуміло куди й робимо незрозуміло що…

— Ні, Аппо! Ми втілюємо нашу мрію! А попутно ще й грощі заробимо. І все це — маленькі клаптики однієї історії. Коли ти став таким занудою? Я памʼятаю, як ще декілька років тому ми підкорювали Дугу Лопирьова, бо нам було просто весело. Що змінилося?

— Напевно… Ай, в дупу, — пілот важко протер очі. — Летимо-летимо.

— Є! — Жак вскинув руки догори. — Я ще знайшов додаткову інформацію з розвідницьких звітів, — хлопець протягнув пілоту другий планшет.

Аппо прийнявся вивчати текст. То були дані про розташування системи NX-45-B-1.

«Система NX-45-B-1, сектор NX-UNIX, дуга Змієносця.

Тип системи: планетарна

Батьківські зорі: 1

Планет: 5

Планет у придатній до життя зоні: 0

Пояс астероїдів: 3

Належність: знаходиться на межі дослідженного космічного простору Конфедерації та Альянсу.

Населення: 0

Не представляє інтересу для жодної з існуючих галактичних угруповань чи держав. Усі корисні копалини добуті, втім у астероїдних полях може бути поодинокі родовища ортоладія. Рейдерські угруповання подекуди використовують луни в системі в якості перевалочного пункту, але постійних баз не виявлено. Навігація у системі ускладнюється наявністю великої кількості гравітаційних аномалій, яких не повинно бути у цій зоні.

Аномалії різноманітні, найменш серйозні викликають збої у системах навігації. Деякі можна спостерігати неозброєним оком без спеціальних засобів. Найбільше скупчення аномалій першого рівня небезпеки спостерігається біля другого астероїдного поясу, між другою та третьою планетами.

Природа аномалій невідома. Виявлено мінімум 5 розбитих легких військових кораблів, судячи з усього рейдерські. Звʼязок всередині системи нестабільний, ретранслятори Конфедерації не мають необхідної пробивної здатності для здійснення заходів звʼязку.

Командор сил розвідницького корпусу ЗС Конфедерації,

Е.Лайтоллер»

Уважно вивчивши документ, Аппо задумливо подивився на Жака.

— Наскільки старий цей звіт?

— Близько місяця.

— Тобто нам ще й підібратися може бути проблемно.

— На цьому ж диску є мапа аномалій. Обійдемо з легкістю. У нас же такий пілот є! — Жак весело посміхнувся.

— Цікавий план, — пролунав низький бас за спиною інформатора.

Хлопець від несподіванки аж підпригнув:

— Га! Хто тут?!

Замість відповіді пілот та лоріанка лише голосно засміялися.

— Чого? Чого ви регочите?

Приступ істеричного сміху парочки було неможливо зупинити.

— Пане Лавін! Це я, ваш знайомий К3!

Жак опустив очі вниз та побачив дроїда, якому пілот таки придбав вокальний модулятор.

— Тобі вже казали, що твій модулятор взагалі зовнішності не підходить? — Жак хапався за серце.

— Я думаю інакше, пане Жак, — протяжно сповістив К3 майже співаючи. — Тепер власнику необовʼязково натягувати шолома для звʼязку зі мною.

— Ну, вітаю. Друже з обновкою.

— Дякую. До речі, я слухав ваш план і мені є, що додати…

***

Жак із захватом роздивлявся смуги гіперпростору в ілюмінаторі. Це була перша за дуже довгий час пригода, яка нарешті витягла його за межі Шибеника. Залишалося найголовніше — пережити пошуки навігаційного маяка.

Поки очі та руки шукали серед купи сигнатур місцезнаходження маяка, розум був зайнятий Мелісою. Здавалося, що до її довгого чорнявого волосся можна доторкнутися, настільки реальними відчувалися ті спогади. Глибокі карі очі — як і в самого Жака — блискуча бронзова шкіра та співучий голос змушували інформатора полишати надії на черговий куш та плекати мрії про спокійне спільне життя на якійсь далекій аграрній планеті. Але прямо зараз хлопець разом з пілотом та новою подругою рухалися кудись у невідомість.

— Я, здається, зміг знайти точні координати, — віщав Жак. — І новини не дуже хороші. Але є і хороші деталі.

— В сенсі? — Аппо продовжував поглинати черговий брикет з їжею. «Щось ти забагато їси, друже. Куди в тебе стільки лізе?»

— Я зміг дістати більше даних про стан маяка і… Ну коротше, його спробували розібрати рейдери на шматки.

— Ха-ха, — засміявся пілот з набитим ротом. — Вони там хоч вижили?

— Напевно ні. Ну, якщо чесно, то я не знаю точно, адже діагностичні повідомлення маяка трохи дивні. Здається віртуальний інтелект всередині нього трохи того, — Жак покрутив пальцем у скроні. — Якщо це дійсно той маяк, то йому щонайменше сто пʼятдесят років.

— Який дурень буде намагатися розібрати навігаційний маяк? — спитала Окіта. — Навіть я знаю, що його більшість маяків обладнана системою захисту внутрішніх компонентів.

— Оце й є питаннячко, подруго, — сказав Жак. — Якщо я правильно розумію, то зараз системою умовно… — хлопець зобразив лапки. — Умовно володіє бандит на імʼя Щелепа. А він інтелектом не відрізняється.

— Так і де маяк знаходиться? — спитав Аппо.

— Тримай, — інформатор кинув йому згорнутий листок. — Там координати. Хороша новина — витягнув з маяка орієнтир. Згідно з даних його атмосферних датчиків, велика частина маяка лежить у нетрях шахти, де видобували червоний ортоладій.

— Непогана зачіпка. — підсумував пілот.

— Отож. Але все одно, вийдемо з гіперпростору трохи далі за очікуване місцезнаходження. Рейдерів прямо зараз там бути не повинно, але…

— Як виходити з гіперпростору я й без тебе знаю, — сказав пілот роздивляючись криво написані літери й цифри координат. — А от що робити з Окітою?

— А що з нею робити?

— Гей, я взагалі-то прямо тут! — незадоволено кинула лоріанка.

— Я не хочу, щоб ти йшла з нами на астероїд, — відрізав пілот.

— Чого?! — в один голос запитали Жак та Окіта.

— Бо це все, — пілот покрутив пальцем у повітрі. — Не пригоди. Астероїд не Шибеник. І я не хочу, щоб щось сталося.

— Друже, зайва пара рук нам точно знадобиться, — зніяковіло відказав Жак.

— І до того ж розумна пара рук! — парирувала Окіта. — Може бластер я ще не опанувала, зате голова працює як треба.

Жак подивився на Аппо. На обличчі хлопця відображалася уся складність вибору, який ліг його плечі. Пройшло хвилин десять, перш ніж пілот почав свою промову:

— Я згоден на цю авантюру за однією умовою, — хлопець підвівся та подивився на друга та лоріанку. — Ви… Слухайте, я не хочу в усю цю армійську дурню грати, якої мене навчали в академії, але просто послухайте. Особливо ти, Жак. Нас тепер не двоє, друже, а троє. Окіта — ще одна спина, яку доведеться прикривати. Тому крім того, що ми шукатимемо цей маяк, ми будемо ще й її оберігати. Ти розумієш, як це відобразиться на нашій взаємодії?

— Так, друже, так, — Жак сумно усміхнувся. «Ти коли встиг стати таким дбайливим, друже?»

— Тому, — продовжив пілот. — Ми робимо наступним чином. Я веду вас вперед, Окіта йде посередині, ти замикаєш стрій, — Аппо вказав на Жака. — Ти ще говорив, що маяк можна знайти за сигнатурами випромінювання, чи не так?

— Вірно. В мене навіть детектор є.

— Прекрасно. Ось Окіта й буде цим займатися, буде нас вести. А ми з тобою робимо все інше.

— Для чого таке планування? — спитала Окіта.

— Бо я тупо не знаю, що там може бути. Може там будуть бандити, а може й ні. А може ще чого гірше…

— Так, психосенсори та фільтри повітряні в мене є, — Жак вивалив прилади на стіл камбузу.

— От і добре. Потихеньку збирайтеся. Окіто, бластер, який тобі вручив в «Зимородку» можеш забрати. Нехай буде. А я поки що…

— Капітане, скоро виходимо з гіперпростору, — заволав К3 через динамік на стелі.

Від низьких частот нового голосу дроїда внутрішня обшивка помітно завібрувала.

— Потрібно буде йому сказати, щоб баси в еквалайзері зрізав, — сказав пілот й рушив до рубки.