Іржаве Серце

Побоювання пілота через стан маленького винищувача справдилися — Сигма-3 більше нагадував консервну банку на потужних двигунах, ніж міцний міжзоряний корабель.

>Підходимо до виходу із системи РК-09734, Астра далеко позаду.

— Так, К3, бачу. Приготуйся до гіперстрибка.

>Одразу виводимо двигуни на максимальну потужність? Не занадто ризиковано?

— Ризикнемо. У будь-якому разі можемо загинути. Так хоч смерть буде миттєвою.

>Сарказм: Оптимістично

— Розрахунок координат стрибка, — скомандував пілот.

>Введіть точку призначення:

— Система НхʼГао, третя та друга чверті, — пальці пілота відбили ритм на клавіатурі.

>Точка призначення обрана

>Розрахунок стрибка

>До стрибка залишилося…3...2...1

Зірки на галактичному полотні злилися в одну суцільну лінію, і корабель перейшов у гіперпростір. За розрахунками К3, шлях до сусідньої системи мав тривати від години до двох. Все залежало від стабільності корабля та його систем під час польоту.

>Капітане, дивіться, що я знайшов у базі даних винищувача. Виводжу на приладову панель.

>Попередній власник судна: Олекса Мирний, колишній пілот Конфедерації. Розшукується за дезертирство та систематичне порушення наказів. При виявленні Мирного наказано відкривати вогонь на ураження.

Перед очима хлопця замайоріла голограма з написом: «Гори в пеклі, Конфедерація!» На задньому тлі голограми танцювали оголені дівчата.

— Олекса був не пальцем роблений. Дивись, К3, — Аппо підняв брови і змахнув знущальну голограму.

За нею була інша, вже з послужним списком колишнього власника корабля.

— Щоб я здох... 180 бойових вильотів, понад 200 збитих ворожих зорельотів, 30 наземних операцій, успішні розвідувальні операції. Цікаво, що змусило такого оперативника зрадити Конфедерацію?

>Сарказм: Можливо, що ті самі голі жінки з попередньої голограми.

— Хтозна, — сказав пілот, вимикаючи епілептичні картинки. — Справа кепська. Якщо нас побачать конфедерати на цьому мотлоху, то просто відкриють вогонь. А тоді…

Ідея лоріанки подобалася йому все більше й більше — настав ідеальний момент для втечі. Зупиняв його лише вантаж Буревія, який був занадто цінним, щоб залишати його на околицях. Тому доводилося терпіти стрибок у цій пародії на корабель.

Знайоме відчуття нудоти підступило якраз у момент, коли за тонким ілюмінатором розтягнулися перламутрові смуги гіперпростору. «Не вистачає стабілізаторів, ой як не вистачає», — грудна клітина стискалася під дією гравітації.

>Капітане!

— Що таке? — спитав майже зелений Аппо.

>Змалюйте обстановку. Я не можу знайти вичерпних карт системи НхʼГао в екстранеті.

— Тому що їх там немає. Думаю, тобі не сподобається наш пункт призначення.

>Якщо Ви вважаєте, що я відчуваю страх, то Ви помиляєтеся. Мені приємна Ваша турбота про мене, але моя матриця особистості не передбачає страху в контексті деструктивної емоції, яка може затуманити мій «розум».

— Добре. З чого б почати… В екстранеті точно мають бути відомості про страшенну м’ясорубку, яку влаштували Конфедерація та Альянс у цій системі.

>Так, вони є, але вони не є вичерпними.

— Отож, тривала вона днів шість, а потім стався «бум», — Аппо намагався підібрати найбільш влучну аналогію.

>У якому сенсі?

— У прямому. Ніхто досі точно не знає, чия то була провина, а зараз цей випадок став однією з причин нової нескінченної війни Альянсу та Конфедерації. Ще однією причиною.

>То що там сталося? В моїх банках пам’яті є лише уривчасті фрагменти, немає жодної конкретики.

Аппо напружив мозок, насилу відриваючи погляд від довгих ліній та тіней гіперпростору. У пам’яті спливали уривчасті спогади з лекцій в Академії — щось про чергову нікому не потрібну бійню. В обрисах за бортом пілот, як йому здалося, побачив злощасну пересувну станцію-корабель Величний. Станція, що виявилася однією суцільною бомбою на антиматерії та спричинила винищення всього живого у системі.

— Бо ця тема є забороненою на рівні твоєї прошивки, — вичавив з себе Аппо, важко дихаючи. — Ніхто зайвий раз не хоче згадувати про винуватців трагедії. А компаніям-виробникам дроїдів дуже не хочеться втрачати прибутки, продаючи свої вироби обом сторонам конфлікту. От ти і не знаєш.

>У будь-якому разі ця подія — справжня трагедія для всієї Галактики…

— Можеш мене звільнити від цього моралізування, К3, — Аппо прекрасно знав, чому дроїд це каже.

«Якби не ці обмеження в штучному інтелекті, то я б точно повірив, що в нього є душа», — із сумом подумав пілот.

***

Гіперпростір за склом зорельота поступово почав тьмяніти. Смуги світла грайливо зливалися із фіолетово-оксамитовим сяйвом центральної зірки системи НхʼГао. Точніше того, що від зірки залишилося.

>Зміна навколишнього освітлення не є типовою для такого типу перельотів.

— Так, друже, підмітив ти влучно.

>Це якось пов’язано з подією у системі?

— Так. Перед вибухом станція Величний заряджалася від зірки. Окрім того, що частина корони зірки була буквально «висмоктана» станцією, після вибуху була знищена і частина маси зірки…

>А це призвело до зниження температури зірки, що змінило її колір?

— Саме так, — здивовано сказав пілот.

>Зрозуміло, аномалія освітлення. Аналіз спектральних ліній…

>Важкий пил від знищених планет та втрата маси вплинули на колір світла зірки, зсунувши його у фіолетовий спектр…

>Це мертва система, хоча і з залишками зорельотів. Мені все одно незрозуміло, чому систему уникають зараз.

Хлопець подивився на маячок, виданий Греллом, та взявся за штурвал.

— Ну, по-перше, історична складова. По-друге, станом на зараз не існує достовірних мап сектору, тому орієнтуватися потрібно не тільки на радари, а й візуально. Ну й по-третє, — Аппо споглядав купу сміття на орбітах мертвих планет, — люди балакають, що тут водиться щось надприродне.

> В якому сенсі «надприродне»?

— Думаю, просто балачки особливо чутливих індивідів. У НхʼГао навіть контрабандисти на великих астероїдах бази тримають і ніхто їх не чіпає роками крім поодиноких патрулів Конфедерації чи Альянсу. Втім, у нас буде прекрасна можливість перевірити це.

Тим часом корабель вийшов із гіперпростору. Кабіну наповнив напівпрозорий дим. Аппо, закашлявшись, сказав:

— К3, що таке?

> Перегрів. Через відсутність радіаторних панелей корабель важко справляється з тепловідведенням. Нам пощастило, що не постраждала обшивка.

— У нас вистачить запасу міцності на дорогу назад?

>Думаю так, якщо сильно охолодити корабель перед входом у гіперпростір

— Гаразд, тоді вперед.

Дим всередині кабіни спав і через ілюмінатори нутрощі корабля осяяло слабке фіолетове світіння. Це була Мертва Зірка — колись досить велике світило, що дарувало життя системі. Зараз вона стиснулася до зовсім жалюгідних розмірів.

— Заворожує… — Аппо ловив ту мить спокою від споглядання жахливої краси знищеної системи.

> Ви бували тут до цього?

— Лише одного разу, прольотом. Швидко зайшов у систему і так само швидко полетів.

>Сарказм: Настав той самий час на поглиблену екскурсію.

— Та сама думка. К3, а-ну, тримай, — скомандував Аппо, закинувши руку за крісло і встромивши дроїду в руку-щуп маячок, — стеж за миготінням і порівнюй з магнітними та радіосигнатурами. Також дивись на карту системи та вказуй мені шлях. Управління беру на себе.

Сигма рвонула у напрямку найближчої планети, навколо якої оберталися кілька знищених флотів. Залишки атмосфери планети та її маленького природного супутника утворювали химерні витіюваті візерунки, з яких здіймалися величні стовпи пилу та синюватого вогню.

Увагу пілота привернули уламки, які повільно пливли на орбіті місяця. Хлопець обережно потягнув важіль та направив Сигму прямо до скупчення знищених кораблів. Винищувач м’яко прорізав навколишній простір своїми крилами, будучи єдиним на десятки астрономічних одиниць «живим» об’єктом.

Якщо з відстані уламки здавалися невеликою купкою металевого мотлоху, то вже на підльоті з’ясувалося, що то був справжній космічний цвинтар. Сотні й сотні кораблів сумно споглядали місяць та планету у пошуках порятунку. Розірвані сталеві корпуси застигли у часі та потьмяніли від років обертання на одній і тій самій орбіті. Відірвані крила, розгерметизовані капсули та тисячі порожніх скафандрів продовжували свій нескінченний повільний танок, назавжди залишені на самоті зі своєю трагедією.

Поміж інших особливо виділявся величезний фрегат, розколотий на дві частини. Цей страшенний звір вже втратив свої очі та ікла, пазурі загубилися у каравані маленьких винищувачів та транспортних суден, а серце… Серце-ядро потужного двигену-гіпердрайву, що виглядало з кормової частини, випромінювало потворне бірюзове світло, ніби застерігаючи чергового необачного мандрівника: «Тікай звідси, якщо не хочеш стати частиною цього корабля».

> Капітан, судячи з магнітних сигнатур, перед Вами Середній Фрегат п'ятої моделі. Назва: «Відчайдушний». Ідентифікаційний номер: ГЛРП-265. Якщо маячок пана Грелла не бреше, то потрібний корабель знаходиться або за Відчайдушним, або пришвартований в ангарі.

— Ну, привіт, красеню, — Аппо не міг відірвати погляду від цієї страшної, але захопливої картини.

У тьмяному світінні Мертвої Зірки фрегат ніби напоказ виставляв дві величезні пробоїни в корпусі, крізь які пробивалося слабке фіолетове проміння світила.

— Цікаво, пошкодження отримано вже в системі чи на підльоті до неї?

> Звідси сказати неможливо.

— Так, гаразд, спробуємо вийти на зв'язок. Готовий? Відкрий канал зв’язку для всіх частот.

> Так, всі системи зв'язку налаштовані…

> 3… 2... 1...

— ЛП Сигма-3 в етері. Всі, хто на зв’язку, прийом, — максимально чітко та голосно видав Аппо.

Відповіді не було. Радіостанція видавала лише тихий шелест пустого етеру.

— ЛП Сигма-3 в етері. Всі, хто на зв’язку, повторюю, всі, хто на зв’язку, прийом. Дайте відповідь.

Тиша не переривалася.

— Конфедерація, 2-2, 4-5, Альфа, Юніформ, Танго, — чітко викарбував Аппо.

> Яке призначення цього набору слів?

— Старий пароль Конфедерації, — тихенько сказав Аппо, прикриваючи мікрофон рукою.

Динаміки вперто видавали лише спокійний білий шум.

— К3, сканування частот нічого не дало?

> Ні, повна тиша та мовчання в етері.

— Тоді вимикай зв'язок. Залиш тільки вхідну лінію.

Дроїд слухняно виконав вказівки.

— Я думаю, що хлопці Грелла перебувають або перебували на борту фрегата. Серед усіх цих бляшанок, — Аппо подивився навколо, уважно вивчаючи усі залишки кораблів у полі зору, — тільки тут можна знайти щось коштовне.

>Капітан, судячи з вхідних даних, наше завдання більш ніж на 99 відсотків приречене на провал, який передбачає або смерть, або несумісні з життям травми, або інвалідність. Рекомендую якомога швидше повернутися на станцію.

— Боюся, К3, що без розгадки ми звідси не підемо, — Аппо плавно збільшив тягу.

Сигма обережно летіла через космічний мотлох до фрегата, за який уже зайшла зірка. Тепер залишки корабля скидали величезну тінь на маленький зореліт.

— К3, пропоную облетіти фрегат. Може щось корисне дізнаємось.

> Як бажаєте.

— Тоді увімкни прожектори.

Дроїд покрутив своїм щупом у роз'ємі управління. На кінцях крил засвітилися яскраві вогні.

— Так-так-так, цікаво, — сказав Аппо та звернув увагу на корпус фрегата, — бачиш це... як би правильніше назвати?

> Зміну кольору корпусу?

— Так, точно. Це явно не результат фарбування чи потрапляння снарядів. Швидше за все через витік якоїсь речовини. Що думаєш?

> Судячи з візуального аналізу, речовина, яка змінює колір корпусу, насправді не змінює його. Вона найтоншою плівкою покриває поверхню фрегата. Я припускаю, що це можуть бути залишки нафтових продуктів або якась органіка.

— Цікаве припущення, — сказав Аппо і глянув у бічний ілюмінатор. — О, я бачу місток.

Пілот направив корабель до центру управління фрегата. Менше, ніж за хвилину Аппо та дроїд уже були навпроти величезного скла, яке відокремлювало місток судна від відкритого космосу.

— Направ прожектори прямо і зменш потужність.

Світло стало менш яскравим і тепер можна було роздивитися практично кожну деталь містка. Десятки чорних плям на містку, всередині корабля, не пройшли повз увагу пілота.

— Дивись, такі ж плями. Мабуть, проблема всередині.

> Вас не турбує, що місток абсолютно порожній?

— Турбує. Хлопчики Грелла мали хоча б якісь системи фрегату запустити, щоб мати змогу спокійно перебувати на борту. Наскільки я знаю, сміттярі зазвичай активують бортову електроніку кораблів, на яких вони працюють, а тут нема і натяку на наявність живих істот. Може, вони якоїсь іншої стратегії дотримуються?

К3 знову покрутив щупом у роз’ємі, активуючи радіостанцію винищувача. Загорілася лампочка передавача сигналу.

— Подай бінарний сигнал, перевіримо, чи працює передавач, — прошепотів Аппо.

Дроїд щось пробубонів, а в етері пілот почув знайомий свист передавача. У відповідь на приладовій панелі фрегата замиготів маленький, ледь помітний вогник. Примара надії промайнула в голові Аппо.

— Команди немає на місці, а головний передавач, як бачиш, справний. Значить, що сміттярі Грелла тут були та хоча б зв’язок налаштовували.

Іншу особливість містка вдалося розгледіти лише під потрібним кутом. Вся начинка пункту керування була вкрита тонким шаром чорного пилу. Він осідав на приладах, столах, стільцях та головному штурвалі фрегата.

«Це не зовсім пил… — Аппо напружено намагався зрозуміти, чим насправді є ця речовина. — Щось на кшталт… Щось схоже на плісняву. Дуже знайома текстура. Десь я це вже бачив».

— К3, летимо до стикувального відсіку. Щось мені підказує, що частина питань відпаде вже там, — Аппо направив штурвал вниз, у напрямку ангара фрегата.