Іржаве Серце

Прямо перед лобовим склом повільно обертався навігаційний маяк GH-378. Конструкція, схожа на дитячий вовчок, віддзеркалювала жовтувате світло місцевої зірки та усім своїм видом давала зрозуміти, що гостей на борту давно не було.

GH-378 належав до старого покоління маяків, створених ще за часів Колонізації. У ті часи корінні народи галактики та люди ще не винайшли компактних трансляторів координат, які могли б самостійно час від часу повертатися до корабля-носія на ремонт. Старі маяки на кшталт GH-378 більше нагадували невеличкі станції на кілька технічних кімнат та потребували особистої присутності інженера для обслуговування.

Аппо деякий час балакав з Окітою, поки не настав час збиратися. Натягнувши шолом та кобури для бластерів, пілот рушив до гермодвері, де знайшов Шостого.

— Начальнику, тобі це все потрібно? — хлопець здивовано роздивлявся капітана розвідки.

Чоловік ігнорував питання Аппо та продовжував натягувати на себе всю доступну амуніцію та броню. Здавалося, що він збирається не на обхід трьох маленьких приміщень маяка, а як мінімум на повторний штурм бази «Архонт».

— Друже, я вже задовбався сидіти на місці. Ти хоча б Іден Нексусом погуляв, а я все сиджу з цим чипом. До того ж, — Шостий подивився на задумливого Грема, — старий поруч. Якщо що, доб’є мене і закінчить мої страждання.

На борт GH-378 цього разу також зійшло троє — Аппо, Шостий та Лео. Окіті та К3 було доручено спостерігати за системами під час стикування, а Бет зайняла місце пілота, чому була безмежно щаслива.

— Панове спецназівці, — гукнула найманка з динаміків над головою хлопця, — у разі екстреної ситуації корабель Буревій екстрено зникне з радарів. Якщо ви знаєте номер чи ID жінки-пілота цього корабля, то забудьте. На допомогу не прийдемо.

— З чого Бет така весела? — Аппо покосився через візор шолома на Шостого.

— Не знаю, — знизав плечима розвідник та зачинив за собою гермодвері. — Старий, тобі нормально в одній кисневій масці?

Хлопці подивилися на Грема, екіпірування якого разюче відрізнялося від броні Аппо та Шостого. Замість обладунків чи бодай якогось бронежилета Лео натягнув звичайну стару шкірянку, темні джинси та чорну сорочку.

— Не знаю, до чого ви, хлопці, готувалися, але це навігаційний маяк, а не якась фортеця. Однієї кисневої маски мені вистачить. Дякую за турботу.

Грем гепнув по панелі керування гермодверима й абсолютно впевненим кроком рушив у погано освітлені приміщення ретранслятора. Шостий з Аппо лише переглянулися та попрямували за старим.

Всередині все було абсолютно звично для того роду космічної споруди — голі металеві стіни, обережно складені ящики із запасним обладнанням та малопотужні сині лампи. Силові кабелі під решітчастою підлогою та на стелі випускали важкі клуби конденсату, які щільним килимом вкривали підлогу.

— І? Звичайний старий маяк? — казав Шостий у радпром шолома. — Що нам тут шукати?

Трійця обійшла всі три кімнати та два коридори, зробила кілька обходів в різні сторони. Аппо, крім обстеження стану приміщень, уважно роздивлявся головний канал маяка. Ця товста труба проходила через всі приміщення та робила кілька поворотів, перш ніж зникнути за товстими переборками. Невеличкі віконця в трубі додатково освітлювали інтер’єр химерно-блакитним сяйвом.

— Мене чутно? — пролунало з динаміків біля одного з терміналів на трубі.

Шостий на автоматі поцілив у джерело звуку, так само зробив і Аппо. Грем же у притаманній йому манері зняв кисневу маску та вилаявся:

— Тварюка проєктувала ці маски! Не те, що дихати — носити неможливо. Так, Дрес, ми тебе прекрасно чуємо. Де ти?

— Тут.

З-за труби виглянув той самий цивер-колекціонер з Іден Нексусу. Пілот спочатку подумав, що знову марить, але Тао виглядав цілком реальним.

— А як ти тут... На чому ти прилетів?

— Це гіральна голограма, пане пілоте, — Дрес провів рукою через трубу і одна з чотирьох верхніх кінцівок пройшла повз метал.

— Дідько, ти коли встиг такі іграшки собі придбати? Ще навіть я не встиг досконало вивчити принцип дій такого типу голограм...

— Годі балачок, — обірвав Грема Шостий. — Тао Дрес, приємно познайомитись, мене звати...

— Я знаю, хто ви, — тепер вже цивер перебив розвідника. — Я не просто так зібрав вас тут.

— Це ми вже зрозуміли по твоїй знервованій пиці, — серйозно сказав Грем. — Що сталося? Щось із станцією?

Аппо ще раз придивився до голограми. Гіральна голограма не походила на звичні проєкції — з боку Тао виглядав як справжній. Тільки якщо придивитися ставало зрозуміло, що зображення складається з цілої купи мерехтливих тривимірних вокселів.

— І так, і ні. Залежить від того, чи допоможете ви мені, — Тао зиркав по сторонах.

— Що саме потребується?

— Пане Грем, я вимушений трохи розтягнути свою відповідь, щоб всім точно стала, ц-ц-ц, зрозумілою серйозність ситуації.

— Викладай, як є.

— По-перше, виходжу я на зв’язок не просто так через цю дурну голограму. Забагато зайвих вух на станції навіть серед мого оточення... — Тао вже набрав повітря в легені, щоб продовжити, але важко застогнав.

— Це через те, що гіральна голограма створюється безпосередньо з мозкових хвиль, — пояснив вчений, спершись на канал-трубу маяка. — Так можна передавати інформацію в обхід системам відстежування, але після того кілька днів відпочиваєш...

Голограма перетворилася на хмарку з чорно-білих цяток, але знову зібралася у вигляді Тао:

— По-друге, пане Грем, питання виживання станції дійсно під питанням. Іден Нексус знаходиться на нейтральній території, але останнім часом нашою станцією активно користуються війська і Альянсу, і Конфедерації. Поки що в якості космопорту. Але всі ми розуміємо, що війна не за горами...— голограма знову торкнулася труби.

У той же момент віконця на каналі запалали яскраво-жовтим кольором. «Хтось зараз мандрує, зчитуючи дані з цього маяка, — думав пілот. — Сподіваюся, що не прямо сюди летять».

— На гравімапу крім даних вашого майбутнього маршруту, — продовжив Тао, — я завантажив ще й детальні таблиці переміщень багатьох військових транспортів, щоб переконати вас, що це не мої вигадки. Саме через це, ц-ц-ц, я прийняв важке рішення... Іден Нексус доєднається до Спілки Незалежних Станцій...

— Ти з дубу рухнув, коник?! — Лео зірвався з місця та ледь не протаранив голограму. — Вдих-видих. Милий Тао Дрес, ти вирішив передати станцію в руки бандитам?

Цивер зі страхом в очах подивився на старого, потім на Шостого та Аппо:

— Прошу, подивіться логи та записи того, що проходить через мою станцію, а згодом — через цей навігаційний маяк, — тремтячим голосом сказав Тао. — Запевняю, я бережу Іден як зіницю ока. І це єдиний спосіб зберегти хоча б відносну незалежність. Чи не ви казали моїм пращурам щоб під час створення Нексусу, щоб намагалися дистанціюватися від Конфедерації та Альянсу?

Розвідник та пілот мовчки спостерігали за Лео та його напруженим обличчям. Старий виглядав так, ніби його застукали за дуже інтимним заняттям: щоки палали рожевим полум’ям навіть попри досить низьку температуру в приміщенні.

— По-третє, — Дрес знову заскиглив. — Все, що від вас потребується — доставити на Іден Нексус документ, договір про входження станції до СНС. Допоможіть і я особисто вам той клятий куб доставлю на корабель. На честь вас зроблю свято!

— Чому сам не злітаєш? — встряв Шостий. — Навіщо ми тобі?

— Бо дупу хоче свою прикрити, ось чому. І тому що разом із вами, як зручно вийшло, один з батьків-засновників станції, — Грем важко дихав носом, намагаючись хоча б якось заспокоїтися.

— І що з того?

— Того, що мій підпис має стояти під час передачі станції. Щоб принаймні Конфедерація акредитувала цей процес приєднання до Спілки. Як зручно все вийшло, га? І куб у тебе, і проблеми твої я... — Лео подивився на хлопців. — Ми вирішимо.

— Спокійно, — сказав Аппо. — Яка ще практична цінність для нас, Тао?

— Ц-ц-ц, в одному файлі, який я зберіг в окремій теці, ви, пане Макарський, — цивер повернувся обличчям до розвідника, — знайдете дещо цікаве про пересування техніки армій КОС та Альянсу. Думаю, що для війська Конфедерації це важлива інформація. Вибачте, я... — Тао зігнувся навпіл. — Не можу більше контролювати проєкцію... Будь ласка, допоможіть мені. Допоможіть Нексусу. Ми у скрутній ситуації...

***

На певний час GH-378 ожив. В його технічних кімнатах розмістилися К3, Окіта та Грем. Уся команда комп’ютерних інженерів денно й нічно штудіювала величезні масиви даних про стрибки тих чи інших кораблів через навігаційний маяк.

Шостий споглядав цю картину з-за спини Лео та мовчки вивчав дані. Пілот іноді навіщував команду — в перервах між налаштуваннями навігаційного комп’ютера Буревія та приготуванням бутербродів. Цю просту страву Аппо носив Лео та Окіті, щоб органічна частина аналітиків отримувала хоча б якісь поживні елементи.

На подив розвідника та пілота, краще за всіх почувала себе лоріанка. Вона мовчки, без зайвих вагань та забаганок засиджувалася за монітором, шукаючи необхідні дані. Більш того, Окіта встигала підбадьорювати Грема та приводити до тями К3, потужностей якого не вистачало на обробку всіх-всіх запитів.

Зрештою, після двох діб копирсань в глибинах «мозку» навігаційного маяка, команда зібралася в кают-компанії Буревія — всі, крім Бет. Аппо останнім зайшов до приміщення і одразу зрозумів, що розмова буде важка — про це свідчив вираз обличчя Шостого. Точніше, повна відсутність будь-яких емоцій на ньому.

— Є деякі цікавинки, — розвідник гортав голограми над столом. — Наприклад, ви знали, що Альянс використовує Дугу Козерога, до якої відноситься Іден, Астра та ще з десяток станцій для доставки шпигунів в Конфедерацію? Чи може, що через Іден Нексус минулого року пройшло тридцять! — Шостий підняв палець догори. — Тридцять легких корветів Альянсу. І з якоїсь причини Конфедерація закриває на це очі.

— А де Бет? — спитав Аппо та спіймав на собі якийсь двозначний погляд Окіти.

— Займається калібруванням зброї, — Шостий відкинувся на кріслі. — Грем, змалюй ситуацію з приводу Ідена та Дреса.

Лео дістав прозорий планшет та свій паперовий щоденник:

— Тао надав вичерпні дані в логах про пересування не тільки техніки, а й особового складу через Іден Нексус. Рівень контрабанди з обох боків кордонів за межами можливого... Станція де-факто стала заручником одночасно двох галактичних держав, — Грем важко зітхнув. — І при цьому всьому... Приєднання станції до Спілки Незалежних Станцій виглядає, вимушений визнати, потрібним.

— Це все особисто нас не дуже торкається. Я по вашим кислим мордам бачу, що ви нарили щось архіважливе, — сказав пілот, очікуючи подробиць.

— Так, — тихо сказала Окіта. — Ось.

Тонка рука лоріанки торкнулася іншого голопрогравача і всі інші зображення згасли. Залишилася лише одна довжелезна таблиця, в якій червоним кольором то тут, то там сяяли конкретні рядки.

— Що там? — Аппо намагався зрозуміти суть проблеми.

— Окіта та Грем знайшли багато цікавого, що може бути пов’язано з генералом та його злочинами... — Шостий втупився в таблицю.

— І ви це зрозуміли з цих таблиць? — усміхнувся Аппо. — Навігаційні маяки ж просто передають напрямок, вектор руху, назву корабля та модель двигену...

— Логи нашого колекціонера, Аппо, — Лео вказав на гравімапу. — Тао провів серйозну роботу по відстеженню вантажа. Все, від типу двигунів до вантажа, потенційні місця призначення...

— Це все частково співпадає з даними, які ми з Ервіном знайшли, — повідомив Шостий. — Ймовірно, ви не маєте всієї картини, але повірте мені, що ми дійсно дуже вдало опинилися тут.

— І це все через Нексус?

— Ні, власнику, — сказав К3. — Якщо аналіз вірний, Дрес використовував свою систему дознавачів і в Альянсі, і в Конфедерації. Іден Нексус лише в частині випадків був перевалочним пунктом. Але й цього достатньо, щоб забажати незалежності від державних утворень...

— Так, бо Дрес, як губернатор, прости господи, офіційно незалежного Нексусу не може дерти з гостей податки. А як стане частиною СНС... — Грем закрив обличчя руками. — Пане Макарський, що ми робимо? Я відмовляюся сприймати цей безлад.

— Поки зберігаємо ці дані, як є. Я поверхнево пройшовся, більшість перевезень співпадає зі списком фінансових операцій, який ми склали з Ервіном. Потім передамо їх, най мої хлопці його відредагують, бо поки що це просто інвентарна таблиця, на яку генералітет та вищі чини просто начхають і жодних звинувачень не висунуть проти генерала... — Шостий натирав скроні. — І... Допомагаємо Тао Дресу.