Іржаве Серце

Аппо було складно дихати та думати хоча б про щось, крім жінки, яка стояла навпроти. Вона сильно змінилася з останньої зустрічі — риси обличчя стали гострішими, очі набули більш вираженого карого відтінку.

Бет так само вдивлялася в очі знайомого незнайомця. Кучері стали більшими, але волосся на голові трохи порідшало. Колись такі рідні очі, що раніше сяяли смарагдами, тепер більше нагадували глибоку замулену річку. Зморшки та синці під очима, бліда шкіра, неохайна щетина — від того молодого та веселого хлопця мало що залишилося.

— Може хоч поцілуєш на честь зустрічі? — зухвало кинула Бет, але в останній момент голосові звʼязки неприємно здригнулися.

Аппо вже відкрив рота, щоб відповісти, але почув далекий постріл. З динаміку на стелі пролунав голос К3:

— Капітане, навколо корабля був зафіксований рух. Судячи з сигнатур та радіоперехватів це рейдери.

— Окіто, хутчіш до електропанелі, — Аппо побіг до рубки. — К3, намагнічуй кормові екрани! Жак, швидко до мануальної панелі двигена!

— А мені що накажеш робити? — незадоволено спитала Бет.

— Сходи, не знаю, камбуз перевір чи радіорубку.

Крісло штурмана мʼяко торкнулося спини пілота. Коротка перевірка всіх систем — і двигуни Буревія застогнали, як старі воли.

— Капітане, двиген та екрани готові! — пролунало з динаміку.

— Добре, К3, молодець! Жак?! — Аппо намагався перекричати корабель.

— Чую-чую, не волай так! — донеслося з-під металевої підлоги. — Двиген працює, як годинник. Десять хвилин — і можемо стрибати.

Пілот перевів погляд на маленький монітор відеоспостереження на приладовій панелі. Кормова камера показала невтішну картину — близько сорока озброєних рейдерів на повній швидкості неслися до Буревія, попутно стріляючи у різні сторони.

— Немає в нас десяти хвилин, — прошипів Аппо та сильно смикнув важіль зворотної тяги.

Буревій відповів моментально — зореліт на великій швидкості спрямував кормовою частиною прямо на бандитів. Жак та Бет одночасно скрикнули від несподіванки. Рейдери також не очікували такого маневру від старого корвету та побігли геть.

І хоча ефект перевершив усі очікування, пілот відчув, що Буревій керується якось не так. Корабель досить хутко рвонув у зворотному напрямку, але чутливість штурвала залишала бажати кращого.

— К3, з двигеном все нормально?

— Так, — проспівав динамік. — Але є проблема.

— Яка?

— Судячи з показників тяжіння, десь на астероїді або поряд з ним працює сильний генератор гравітації або…

— Гравітаційний промінь, — завершив за дроїда пілот.

Рішення знайшлося саме собою. «Якби нас притягувало напряму, то Буревій й з місця не зсунувся. Отже…»

— Жак, давай все живлення на двиген, — заволав Аппо в радпром. — Окіто, напругу на конденсатори знижуй.

— Але… — зніяковіло почав Жак.

— Давай, трясця!

Перелізаючи між термотрубами та лозами кабелів, Жак дістався до мануальної панелі. Два дотики до сенсорного екрану — і меню керування відкрито. Одна з діаграм палала яскраво-червоним кольором, а отже напругу лоріанка дійсно знизила.

— ЖАК!

— Почекай секунду! Сам знаєш, що не так все тут просто! — інформатор витер лоб, який вже встиг покритися холодним потом.

Корабель знову сильно трухнуло. Черговий фінт пілота, ймовірно, врятував команду від зустрічі з рейдерами, але не скроню Жака від металевого кута мануальної панелі. Хлопець намагався не втратити свідомість, щосили натираючи місце удару.

З лісу кабелів винирнуло зеленувате око:

— Допомогти? — запитав холодний бас.

Від несподіванки Жак повернув голову до джерела звуку й знову приклався головою до важкої магістралі двигену.

— Га! — крикнув Жак. — К3, не лякай так.

— Вибачте, пане Лавін. Давайте я допоможу у налаштуванні, — щуп дроїда зник десь за мануальною панеллю.

На екрані замиготіли цифри. Жак обережно зсунув важелі у потрібному порядку, і по артеріях корабля ринуло темнозелене паливо, наповнюючи життям двиген та інші системи.

У той же час Аппо вже втретє приголомшував рейдерів своїми льотними навичками. Кидок вліво, кидок вправо — і чергова групка піратів розбігається в різні сторони та намагається не потрапити під важкий удар посадкових стійок Буревія.

Пілот тільки почав думати, що все обійдеться, як з шахти виліз кремезний чоловʼяга, ростом не менше як два метри. Аппо спочатку подумав, що то робот, але у роботів зазвичай немає довжелезної бороди та рельєфних мʼязів, які було видно навіть через тканину його скафандру.

Чоловʼяга дістав з-за плеча якийсь довжелезний та товстезний тубус. Аппо вистачило однієї миті, щоб впізнати у важкій металевій трубі ракетницю Cobra Yx-2. Зазвичай таку зброю використовували бійці Конфедерації проти важких винищувачів та навіть невеликих фрегатів Альянсу. Така ракетниця могла одним залпом знести половину корпусу Буревія, а іншу половину — просто випарувати.

— Жак?! — знову заволав пілот.

— Готово!

— Ну, з Богом, — прошепотів Аппо та перевів важіль тяги в нормальне положення.

Пілот відцентрував Буревій на ту саму синю зірку-планету. Малі двигуни замовкли, головний двиген на пару з гіпердрайвом почали вібрувати, а на приладовій панелі засяяв показник напруги системи.

Перед тим, як смикнути штурвал, Аппо подивився на кремезного рейдера з ракетницею. Йому здалося, що попри відстань у кількасот метрів, їхні погляди зустрілися. До реальності пілота повернули язики полумʼя, які вирвалися з пащі зброї.

За мить корабель набрав першу орбітальну швидкість — Аппо ледь встиг трохи підняти Буревій, щоб не зустрітися зі смертю віч на віч. Стіна пилу, яку підняв зореліт, накрила рейдерів, але деякі з них вибігали з неї та намагалися поцілити у корабель зі своїх бластерів.

Коли спідометр показав першу субсвітлову швидкість, Аппо відчув спокій. Тепер жодна ракета не наздожене зореліт.

Пілот відкинувся у кріслі, нарешті відпустивши штурвал та важелі тяжіння. «Байдуже, що вилазка не принесла результатів. Головне, що всі живі».