Іржаве Серце

— Бет, зараза! — шипів Шостий.

— Чого тобі?

— Ти навіщо оце зробила? Зникнення другого охоронця точно помітять!

— Так а що? Я ж не на смерть, — знизала плечима руда.

— Якщо його знайдуть?

— Шостий, ти як дитина, — усміхнулася Бет.

Охоронець-торіанин жалібно дивився на розвідника та руду з маленької кабінки туалету.

— Ну так що? Будеш ще кричати? — спитала Бет.

Торіанин похитав головою.

— Гарний хлопчик, — Шостий витягнув кляп з рота бідолахи.

— Ну так що? Де клята Зухра? — питала руда.

— Вона тут, вона ж організує звані вечори…

— І звані оргії до того ж, — закінчив за охоронця Шостий.

— І це також, — скиглив торіанин. — Але нас до того вже відпускають.

— Та ти що? — поцокала Бет. — Ну добре. Де апартаменти Зухри?

— Так всі ж знають…

— Ми не знаємо, — кулак Шостого прилетів прямо під ребра торіанина. — А ти вже пʼятий раз загадками говориш. Кажи, якщо жити хочеш.

— Угм… Га… В дупу, мені стільки на платять… — простогнав охоронець. — Друга палуба, в носовій частині. Не пропустите, там одна така каюта.

— Що в неї…

Бет перервав скрип дверей. Руда ледь встигла хутким рухом зачинити кабінку та заткнути рот охоронцю власним кулаком.

— Сука! — прошелестіла Бет.

Шостий подивився на торіанина — гострі ікла охоронця глибоко увійшли в руку дівчини. Розвідник не вигадав нічого краще, ніж щосили вдарити довбня по потилиці. Від несподіваного удару охоронець закотив очі та плюхнувся на унітаз.

— Дякую, — насилу прошепотіла Бет.

— Все в порядку? — пролунав голос з того боку кабінки.

— Так-так, все прекрасно. Просто вдарилася об стінку, — проспівала руда.

— Це ж чоловічий туалет! Що ви тут забули? — протягнув ще один голос.

— Хлопці, трясця, випарувалися звідси, — голосно видав Шостий.

— А, ой, вибачте! — хуткі кроки почали віддалятися від кабінки. — Не заважаємо.

Тільки-но голоси затихли, охоронець подав ознаки життя.

— Йдемо? — спитав розвідник.

— В дупу цього покидька, — Бет натирала місце укусу. — Йдемо.

— Тримай, — Шостий простягнув маленький флакон з парагелем.

— Не в дупу, а до мене, — тихо донеслося зверху.

Розвідник із найманкою здивовано подивилися наверх. З вентиляційної решітки на них дивився Грем.

— Ти якого тут забув, старий?! — зашипів Шостий. — Ти повинен сидіти...

— Ви без мене точно дров наламаєте. Йдіть до апартаментів Зухри, а я про цього довбня подбаю.

Після того, як торіанин-охоронець раптово зник у звичайнісінькій кабінці туалету на Вегасі, а на ніжну шкіру Бет був нанесений лікуючий крем, пара рушила до заповітної цілі. Поки лоріанка намагалася зламати систему відеоспостереження, розвідник та найманка стрімголов неслися до носової частини яхти.

— Ух, — Шостий зупинився.

— Що таке? Старієш на ходу?

— Нє. Штучний меніск дає про себе знати.

«Шостий, прийом! Охоронці засікли нестачу персоналу. Вирішуйте швидко, як їх відволікти», — спокійно сповістив Грем в навушник.

— Дідько, — Шостий озирнувся.

Навколо не було жодної живої душі. Про існування інших гостей Вегаса нагадувало лише відлуння музики з верхніх палуб.

— Окіто, ви знайшли нашу ціль? — спитав розвідник.

«Зухра це така майже двометрова торіанка з червонооксамитовою шкірою?»

— Так, — протягнув Шостий. — А ти...

«Вона на палубі D. На два рівні нижче вас», — сповістила Окіта.

— Моє ти золото! — усміхнувся Шостий, натираючи коліно. — Дякую, зараз щось вигадаємо.

— Що там? — питала Бет.

— Зухра на палубі D. Ми як? Йдемо спочатку до її каюти?

Руда потупилася в пустоту. На її прекрасному обличчі промайнуло одразу кілька емоцій, поки вона тихо не заговорила:

— Слухай, — Бет підійшла до Шостого. — Може… Ну так в мене думка є…

— Не лякай мене наявністю ініціатив в твоїй голові. Кажи як є.

— Занадто довго. Розповім в процесі...

— Спробуй донести, — Шостий натирав коліно.

— Ну… Коротше, є ідея, як без зайвої крові знайти мапу. Але для цього необхідно привернути увагу самої Зухри. Привернути так, щоб вона не могла не встояти...

— Ай, дідько. Ти ще скажи, що знаєш як.

— Ні. Тобто так. Коротше, Макарський, — Бет скривила брови. — Давай вирішуй. Або довірся мені, або робимо як ти скажеш. Але шурувати до апартаментів без запрошення взагалі не хочеться. Встигнеться ще до плану Б перейти, спробуємо спочатку по-тихому.

Шостий уважно подивився на Бет. Цього разу він не побачив в зелених очах знайомого бісівського вогника, що викликало щиру цікавість. Попри здоровий глузд, Шостий конче хотів перевірити на що здатна ця руда бестія.

— Спробуємо, хрін з тобою. Де шукати панянку-мільярдерку?

— Зухра на палубі D, а якщо я правильно памʼятаю рекламні буклети, то… Саме там груповухи влаштовують. Якщо якось прикрутити генератори хтивості…

***

— Холєра, — Шостий ледь встиг притиснути Бет до стіни.

По коридору туди-сюди снували охоронці, які ніяк не могли збагнути, що за гармидер відбувається на середній палубі та чому звичайна для Вегасу оргія почалася раніше очікуваного.

— Ти хоча б зроби вигляд, що я тобі подобаюсь, — шепотіла на вухо Бет.

— Я… Меніск, трясця…

— Гей, ви двоє!

Охоронець-лоріанин з блакитною шкірою погрозливо наближався до розвідника та рудої, які старанно відігравали роль двох випадкових коханців у цьому штормі кохання:

— Слухайте, я все розумію…

Бет ніжно торкалася міцних рук Шостого та грайливо скинула лямку своєї сукні, ледь оголюючи принади. Розвідник же щосили намагався втримати блювотний рефлекс, зображаючи пристрасні поцілунки в шию. На щастя, довге руде волосся перекривало для випадкового глядача всю фальш того, що відбувається.

— Да ну вас! Глидире, вони тут по всій палубі з розуму сходять! — перелякано сказав лоріанин та кинувся рознімати двох жʼаєлів, які влаштували шлюбний танок прямо посеред фонтану ігристого вина.

Коли охоронців поменшало, Шостий нарешті зміг звільнитися від гарячих обіймів найманки:

— Не сильно ти у роль вжилася?

— Ти така колода, що я переживаю за твоє статеве життя, — Бет викривила брови та поправила сукню. — Сказав би дякую.

— За що? За те, що ти генератори хтивості на палубі викрутила?

— Так. Тепер охоронці зайняті чим завгодно, крім того, щоб слідкувати за нами, — посміхнулася Бет. — Поки що працюємо в рамках твого плану А. Хто б знав, що твій чип у мозку так відгукнеться на хвилі?

Чип й справді постраждав або як мінімум дав серйозний збій. Про це, крім коліна, давали знати і нудота, і запаморочення, і навіть тремтячі руки.

— Дідько, я пройшов дві військові операції та «Архонт» з цим імплантатом, і лише хвилі цього проклятущого генератора хтивості… Що тепер? Який твій геніальний план?

— Він вже майже спрацював, — прошипіла Бет, дивлячись кудись за спину Шостому.

Наступної миті щока розвідника зустрілася з долонею, яку руда навідмаш направила прямо в ціль. Не очікуючи такої підстави, Шостий схопив Бет іншу руку та вже збирався прочитати мораль, коли почув позаду абсолютно неймовірний голос:

— Я не заваджу?

Шостий ледь встиг сфокусувати погляд, коли перед ним постала та сама Зухра шʼАталь — височенна торіанка з владним поглядом. Вона спокійно споглядала мізансцену, в якій невідомий чоловік ледь не заламав тендітну жінку.

Голограма, переглянута в кабінеті Хідроу, не могла передавати й частки краси цієї жінки. Справа була навіть не у гострих скулах, пекельно-чорних очах, стрункій постаті, чи притаманним кожній торіанці товстим відросткам на голові. Ні, справа була в аурі, яку випромінювала мільярдерка.

— Цей чоловік вас ображає? — спитала Зухра, торкаючись кулона на шиї.

— Ні, я…

— Я питала дівчину, чоловіче, — торіанка перебила розвідника. — Пані, ви як?

— Я… Я не знаю… Мені трохи неприємно від того, що сталося…

Шостий збагнув лише зараз. Жодного разу до того він не бачив, щоб людина так швидко та природньо змінювала свою поведінку. Якби розвідник не знав Бет, то повірив би, що та справді є жертвою домагань.

— Тихіше, — Зухра мʼяко пригорнула нещасну до своєї широкої грудини. — Пане, я гадаю, що вам краще піти звідси.

— Я… Га, напевно. Господи, пробач мене, — в розпачі Шостий впав до ніг Бет. — Я не знаю, що я творив…

— Генератори на цій палубі не можуть призвести до ґвалтування, покидьку. Лише за згодою особи... — торіанка ніжно гладила маківку Бет. — Але… Йди, знайди собі хвойду за смаком.

— Дякую, дякую!

Шостий на максимальній доступній швидкості зник з поля зору Зухри. Трохи розслабитися розвідник дозволив собі тільки на транці Вегасу, звідкіля відкривався вид на навколишні простори системи.

«Гарно спрацьовано, Шостий», — весело співав Грем у навушнику.

— Щось мене досі нудить, — чоловік вихопив з рук найближчого робота-офіціанта якийсь напій. — Клятий чип... Аппо, Окіто, чуєте?

«На зв’язку».

— Рибка проковтнула наживку. Тепер чекаємо.

«Добре. Ми порилися в терміналі та знайшли каюту Зухри. Зараз спостерігаємо з камер, як Бет йде в обіймах Зухри до апартаментів. Якщо що, то ми на другій палубі, два поверхи над тобою», — сказала Окіта.

— Йдіть звідти. Я чув переговори охорони, вони будуть перевіряти приміщення та термінали. Зустрічаємось на палубі А. Грем, ти як? Не сильно втомився вентиляцією шастати?

«Коліна ниють та спина тріщить. А в цілому добре».

— Що з К3?

«Скоро вже буде. Але ти сам розумієш…»

— Знайдіть лоцманський човник та готуйте його до відльоту. Там розберемося.

«Добре, кінець звʼязку».

Довгоочікувана хвилина тиші зустріла розвідника теплими обіймами тільки тут, на транці, де зовсім не було гостей. Шостий сперся на дерев’яний фальшборт яхти та потупив погляд на центральну зірку системи, запаливши тонку цигарку.

Перед очима самі собою пропливали спогади з давнішнього завдання того ж роду — прийди на звану вечерю, вкради плани вторгнення на маленьку планету та дати по газах. Ервін у ролі торговця рабами був неперевершеним, але саме Шостий-раб ледь не зруйнував усю легенду. Дуже вже сильно ошийник з вибухівкою робив йому нерви…

— Як тобі незапланована оргія на нижній палубі? — розвідник почув приємний жіночий голос.

— Га? Так, весело... — зніяковіло відповів Шостий, потягуючи солодкий дим.

— Приємно зустрітися в таких обставинах, — сказала симпатична жінка людської раси.

— Я не шукаю супутницю на ніч, — ввічливо відповів Шостий.

Лише повернувши голову він зрозумів, що якимось дивним чиним на кормі поряд із ним матеріалізувалася давня знайома.

— Як добре, що це так, — Мірна підійшла до розвідника впритул. — Я теж нікого не шукаю, але повинна дещо тобі сказати, — сказала дівчина та тихо щось прошепотіла.

Наступні декілька секунд Шостий з відсутнім поглядом вдивлявся в палаючу корону жовтого гіганта.