Посох Асклепія

Неділя тридцятого вересня видалася прохолодною. Останні кілька днів він сидів удома, майже нікуди не виходив. Думки про надздібності настільки поглинули його, що він не міг більше ні про що думати. Але сьогодні Джек зрозумів, що йому необхідно провітритися, викинути важкі думки і відволіктися.

Чоловік провів майже весь день, гуляючи Лондоном, без особливої мети вештаючись різними пабами. Він навіть не помітив, як день змінився на вечір, а вечір поступився своїми правами холодній нічній темряві. Вийшовши з чергового закладу, Джек з подивом виявив, що зараз темно, а на годиннику вже за північ. Здригнувшись від холоду, він закутався у свій плащ і втиснувши голову в плечі, швидким кроком попрямував у бік Бернер-стріт. Будинки, що стояли тут вже не один десяток років, нічим не вирізнялися. Це були двоповерхові будівлі, з численними лавками та невеликими магазинами.

Джек йшов, не звертаючи уваги на всі боки, коли до нього долинув жіночий голос.

- Гей, містере, чи не хочете супроводити даму до дому?

Слова змусили чоловіка зупинитись. Поруч із будинком, біля невеликого дворика, стояла, хитро посміхаючись, жінка. Висока, навіть, можна сказати, довготелеса, не особливо приваблива, вона виглядала, як привид. Рідке волосся, що звалялося, досягало плечей, а фігура дозволяла переплутати її зі звичайним безхатько.

- Ішла б ти додому, старенька! - зло кинув Джек і знову почав рух.

- Ой, подивіться, який культурний містер! - ніби виплюнула незнайомка, уперши руки в боки. - Невже містер проводжає тільки химерних і багатих жінок?

Поведінка та стан жінки явно наводили на думку про те, що вона п'яна. Коли вона стала в позу, уперши руки, було видно, як її довга постать хитається з боку на бік.

- Містер ніяких дам не проводжає! - Неприязно відповів Джек, але знову зупинився.

- А якщо за якусь платню? - Жінка покрутила торсом і хихикнула, зробивши в бік нього кілька кроків. - Я готова заплатити за суспільство такого чоловіка, містере.

- У тебе одяг у дірках, яка ще плата? - фиркнув Джек, помітивши, що на жінці одягнена сукня, що бачила види, штопане в декількох місцях.

- О, такі як ви, містере, знаються на дірках! - Знову хихикнула вона і поклала руку йому груди. - Містер знає, що найвідв'язніші панове виглядають, як тутешні лорди? Я можу розповісти вам багато історій, містере!

- Забери свої руки, жебрачко! - Джек почав сердитися. Що таке? Чому до нього липнуть всякі істоти жіночої статі, які перебувають на найнижчій сходинці розвитку? Невже це своєрідна платня за все, що він зробив?

- Мене звуть Ганна Фіцжеральд, я багато вмію, містере! Ви зміните свою думку, ось побачите! - Ганна змовницьки закивала, провівши долонею по тілу Джека. Він скривився і злість набрала обертів.

- Забери свої руки, брудна повія. - тихо, скрипучим голосом виплюнув він, злегка відштовхнувши Фіцжеральд убік.

- О, а ти прямо знавець по повіях, га? - тихим п'яним голосом промовила Ганна і, заграючи, провела пальцями по грудях та животі Джека. - Ти такий самий, як і інші лорди, га? Любиш розважитися.

- Мої бажання тебе не торкаються, п'яне створіння! - Джек знову штовхнув Фіцжеральд у бік невеликого дворика. – Не тобі вирішувати, що я люблю.

- Мені, містере, звичайно ж мені! - Вигукнула Ганна. Вона знала такий тип чоловіків. Вони спочатку поводилися, як високоповажні лорди, відмовляючись, але варто було натиснути сильніше і ось уже через п'ять хвилин такий містер вів себе, немов тварина. Вона побачила таких не один десяток. - Покажи мені свої бажання, містере.

Останні слова супроводжувалися хитрою усмішкою, яка мала здаватися привабливою усмішкою, але лише відштовхувала від себе. В останній момент Джек зрозумів, що руки жінки блукають його штанами в районі пасока. Цього виявилося достатньо, щоб агресивність виплеснулася назовні.

- Я сказав, прибери свої брудні руки, повія! - Чоловік штовхнув її назад з силою. Від такого поштовху Фіцжеральд не втрималася на ногах і вдарилася об стіну будинку. Зойкнувши, жінка каламутним поглядом подивилася на Джека.

Він уже наближався, обличчя чоловіка було перекошене від люті, верхня губа оголювала зуби. Блакитні очі випромінювали такий нестримний холод, що Ганна одразу протверезіла. Але було пізно. Сильна рука схопила жінку за волосся і ривком розвернула спиною до страшного містера. Останнє, що побачила жінка, було срібне світло леза, що просвистіло біля її обличчя.

Різкий удар і кров бризнула струменем із перерізаного горла, заливаючи підлогу. Ганна спробувала кричати, але страшна рана дозволяла видавлювати лише булькаючі звуки. Джек витер скальпель об тіло жертви і озирнувшись, швидко зник за поворотом.

Тупа п'яна сука! Треба ж причепилася, як п'явка!

Джек йшов уперед, не помічаючи дороги, швидше залишаючи місце злочину. Він не збирався нікого вбивати, принаймні сьогодні. Він лише хотів змінити обстановку, вийти за межі своєї задушливої квартири, що тисне на нього! А ось ця жінка.

Гидка, страшна сука! Головне, на себе в дзеркало, мабуть, навіть не дивилася, а туди ж - ласувати «містерів», тьху! Так їй і треба, тепер знатиме, як клеїтись до незнайомих чоловіків!

Джек особливо не думав, куди рухається, він просто йшов, запахнувши плащ і сховавши голову у високий комір пальта. Він не помічав нікого довкола і мало не збив з ніг мініатюрну жінку, сильно зачепивши її плечем. Від різкого удару рудоволоса буквально відлетіла убік.

- Гей, дивись, куди йдеш! – обурено крикнула жінка, потираючи забите тіло.

- Вибачте… - пробурмотів Джек, який зупинився від несподіванки.

- Вибачте в кишеню не покладеш, розумнику! – різко кинула руда дамочка.

Джек уважно оглянув її. Це виявилася жінка середнього віку, з темно-рудим волоссям і привабливим обличчям. Вираз явного обурення читався у її карих очах. Вона стояла і зухвало дивилася на нього.

- Я вас не помітив, вибачте... - сумбурно промовив Джек. Він уже зібрався йти далі, але не було.

- Ти думаєш, ти просто так звалиш? - Руда зойкнула і схопила чоловіка за рукав. - Е, ні, так справа не піде!

- Відчепись від мене! - Огризнувся лікар, він тільки заспокоївся від попередньої зустрічі з Ганною Фіцжеральд, а тут знову...

– А то що? - пирхнула кароока. - Ти штовхнеш мене ще раз, га? Ви це можете, аби панувати!

- Що ти верзеш, дурна? - Заперечив Джек.

– А що? За застосування сили більше платять, а ти не знав? – рудоволоса стиснула його пальто.

- Відпусти, суко! - Джек з силою вдарив жінку по обличчю. Від сили удару вона втратила рівновагу і змахнула руками, намагаючись її утримати. У цей момент, підкоряючись внутрішнім інстинктам, чоловік ривком розгорнув жінку спиною до себе і швидко провів рукою по її горлу. Джек не пам'ятав, як у стислій долоні виявилося лезо, але мініатюрна жінка захрипіла і спробувала затиснути руками перерізане горло.

Відштовхнувши її від себе, він стояв і дивився. Рудоволоса хрипіла, виряченими від жаху очима дивлячись на кров, що ллється з рани. Не втримавшись на ногах, що слабшають, жінка впала горілиць, ударившись головою об бруківку.

Дочекавшись поки кров перестане вихлюпуватися, Джек опустився поряд із тілом. Методично розвівши ноги трупа убік, він задрав поділ і оголивши внутрішню частину стегон і живіт жертви, став орудувати лезом. Кількома точними ударами він розпоров черевну порожнину і видалив нирку, після чого вирізав матку. Викинувши це все тут же, Джек підвівся і скалячись, як хижий звір, зник у густому тумані ночі.

Він не міг бачити, як буквально за кілька хвилин з-за кута будинку відокремилася темна постать і швидко підбігла до трупа. Озираючись на всі боки, невідомий дістав з кишені ніж і почав швидко відрізати від тіла вухо. Забравши вухо і нутрощі, вирізані Джеком, із собою, фігура швидко зникла в темряві.