Посох Асклепія

Ідея будівництва узагальненого храму всіх богів привернула Хатшепсут. Але цариця Єгипту навіть не підозрювала, наскільки складним виявиться підготовка та опрацювання всіх деталей. Так, Іскатот в деталях описав, як він бачить цю споруду, але фараон була жінкою.

На розробку детальних креслень самого храму пішло понад два роки. Хатшепсут запросила до роботи над кресленнями найголовнішого зодчого Єгипту – Сенмута. Цей геніальний архітектор спроектував і спорудив небувалої краси обеліски в храмі Карнак. Майже втрьох, вони виношували креслення, немов мати виношує дитину: дбайливо, підмальовуючи та оновлюючи кожну деталь.

Сенмут запропонував не мудрувати і розташувати його біля храму фараона Ментухотепа II, у гірському комплексі Дейр-ель-Бахрі. Ідея припала Хатшепсут до душі, простір біля храму Ментухотепа II був величезний. Фараон навіть вигадала ім'я свого ще не збудованого комплексу: «Священний із священних». Сенмут з Іскатотом підтримали царицю, і розпочалася робота.

Спочатку Сенмут наказав робітникам витісати у самій горі глибокі зали. Коли ж внутрішній простір був звільнений і підготовлений під обробку, Сенмут відіслав робітників і набрав нових. Вони мали витісати підземний храм Іскатота під основними залами. Але це було згодом.

Спочатку ж утворилася гробниця Амона, розташована глибоко в надрах гори. Вона була священним та забороненим місцем для відвідування звичайним людям, а всі будівельники цієї частини комплексу були принесені у жертву.

По обидва боки гробниці розташувалися каплиці Амон-Міна, невеликі кімнати, від яких тяглися ряди колон по периметру верхньої тераси. По обидва боки комплексу облаштували каплиці. І, якщо зліва розташовувалися каплиці отця Хатшепсут, Тутмоса I, самої цариці Єгипту і каплиця царського культу, праворуч було не так.

Вхід у каплицю культу Сонця переховувався за невеликим залом із колонами. У центрі каплиці височів квадратний вівтар, всім своїм виглядом підносячи божественну височінь. Невеликий прохід із зали каплиці Сонця вів у каплицю Анубіса. За задумом Іскатота, це мало нагадувати тим, хто приходить про те, що життя і смерть завжди поруч, що не варто забувати про інше, коли молишся за одне.

Усі каплиці та верхня тераса зайняла у архітектора Сенмута більше року. І це з урахуванням того, що архітектор не мав обмежень у кількості робітників. Хатшепсут дала Сенмут повну владу над робочою силою. Скільки не знадобилося, зодчий міг узяти будь-яку кількість людей для виконання робіт.

Хатшепсут приїхала до Дейр-ель-Бахрі якраз під кінець шліфування колонади верхньої тераси храму. Цариця стояла, дивлячись на цю споруду і не могла вимовити жодного слова. На паперах та звітах Сенмута все виглядало добре та зрозуміло. Навіть велично. Але зараз…

Хатшепсут вперше на власні очі побачила те, будівництво чого вони затіяли три роки тому. Вигляд «Джесер Джесеру» надавав настільки сильний вплив, що це відбирало дар мови та здатність розуміти. Верхня тераса з масивними рядами колон підігнані з винятковою точністю. Частина широких сходів, які лише почали будувати. Все це вже вибивало з колії.

- А це лише частина того, що на кресленнях... - прошепотіла Хатшепсут. Поруч стоявший носій стрепенувся і повернув голову в бік цариці. Хатшепсут зневажливо махнула рукою, мовляв, не твоя справа. Носій покірно схилив голову і зайняв своє місце збоку від нош.

Раптом по оксамитовій шкірі фараона пробігла хвиля холодка – хто там біля колон? Невже, Іскатоте?! Потрібно поговорити зі жерцем, та й вона давно його не бачила – з цим будівництвом Відкриваючий Небесну Браму все частіше пропадав тут.

- До колон! - Хатшепсут сіла на ноші і махнула рукою у бік верхньої тераси. Носії відразу відірвалися від землі і повільно попливли у бік будівництва храму.