Посох Асклепія

- Ні-і-і! – Аліса різко сіла на ліжку, затуляючись рукою. Максим схопився з стільця і відразу опинився поруч.

- Алісо, прокинься! - Хлопець стиснув руку дівчини і вона, нарешті, розплющила очі. Зіниці звузилися, уважно оглядаючи все довкола.

- Макс? - Дівчина видихнула і відкинулася на подушки. - Фу, Квітко, ти не уявляєш, який кошмар мені наснився! Ейзенхорт, він знову…

- Стривай зі своїми кошмарами, красуня! – різко перебив Корснєву Максим. – Спочатку ми з тобою маємо розібратися, де ти вчора була? Ти реально зникла із номера.

– А, це. Так, це була та ще пригода. - Аліса сіла зручніше. Обличчя набуло задумливого виразу. – Я була в якомусь приміщенні, більш схожому на старі будівлі, на кшталт релігійних храмів, або чогось подібного. Я щось казала?

– Не багато. – посміхнувся Квітка. - Ти промовила одне лише слово "ісіс", але я голову собі зламав, намагаючись знайти, що це. Інтернет підсовує мені різну маячню, типу угруповання Ігіла, або уживані марки машин.

- Так, Інтернет той ще пустун! – засміялася Аліса. - Спробуй вбити в пошук «ісіс» і «храм», а я поки що одягнуся.

Поки Квітка виконував доручення, Корснєва встала та швидко натягла футболку та штани. Вигнувшись, дівчина зробила кілька пасів руками, наче виконувала вкорочену версію зарядки.

- Ну що? - Вона підійшла до Максима і зазирнула тому через плече.

- Так краще буде. - Квітка кивнув і вказав на відкриті вікна браузера. - Виявляється, це я ідіот. "Ісіс" це один з варіантів написання імені богині Ісіди. Зі словом «храм» пошук вибиває все, що стосується цієї міфічної особистості, але саме по собі… дивно, чому пошук не знаходить її за одним лише словом?

– Це не важливо. – відмахнулася Аліса. - Важливо те, що Ісіда, як ти пам'ятаєш, богиня життя, я начебто нічого не плутаю?

- Не зовсім життя. – похитав головою Максим. Поклацаючи тапом, він відкрив вкладку на весь екран і виділив шматок тексту. - Ось, дивись, тут сказано, що Ісіда була жіночністю і ідеалом материнства в розумінні єгипетського народу тих часів. Сама ж собою Ісіда була покровителем фараонів, оскільки була дружиною Осіріса і матір'ю Гора.

- Стривай! - Дівчина схопила Квітку за руку. - Осіріс, це ж еквівалент Аїда в грецькій міфології, бога смерті?

- Потойбічного царства, так. – кивнув хлопець. – Ти думаєш, згадка у тому храмі імені Ісіди є важливою?

– Ну, сам подумай. Ейзенхорт хоче отримати Посох Асклепія, який, згідно з давніми легендами, дає своєму володарю сили володіти життям. Але, судячи з тих же легенд, Асклепій за допомогою палиці міг не тільки лікувати тяжкі хвороби, а й повертати померлих!

- А з цим фактом виходить, що сам Посох несе в собі обидві сторони… - задумливо промовив Максим. – І життя, і смерть.

- Гаразд, це зрозуміло. Але, яке відношення до Ісіди має Ежен Делакруа та його записи?

- Стривай! - Квітка дістав телефон і відкривши зроблену ним фотографію перекладу клаптика шкіри, що вони знайшли в прихованій кімнаті церкви Сен-Сюльпіс, прочитав. - «Місце артефакту, настільки могутнього, не в церкві християнства. Його місце у храмі витоків, лоні дружини самого відродження», розумієш?!

- Ісіда, богиня фараонів, але в той же час покровителька породіль і врожаю, свого роду - початок нового життя! - Аліса розплющила очі від розуміння.

– Саме так! А фраза «дружина самого відродження» лише підтверджує, що потрібно шукати храм Ісіди. Нам треба шукати, Алісо.

- Але ти хочеш сказати, що Ежен Делакруа тут, у Парижі, знайшов якийсь храм єгипетської богині? – брови дівчини зійшлися на переніссі. - Це дивно, чи не знаходиш?

- Так, це дивно, але ми не можемо з точністю сказати, скільки ще невідомих таємниць приховано від нас! - Квитка стояв, очі хлопця практично горіли від захоплення темою. - Розумієш? Вже відомі випадки, коли глибоко під землею були знайдені споруди, що дуже нагадують храми єгипетської, грецької та інших давніх цивілізацій. І місця виявлення, здавалося б, не сильно в'яжуться із нинішнім розташуванням міст та країн сучасності.

- Так, у цьому щось є. - Кивнула Аліса і легенько ляснула Максима по плечу. - Пропоную поснідати і подумати про все це на свіжому повітрі!

- Гарна ідея, подружко! – засміявся хлопець і почухав бороду. - Ходімо, знайдемо відповідне місце.