Розділ 3
1821-й р. Чезена, Італія.
Ексільї повернувся додому, до Італії, відразу після того невдалого випадку з Посохом Асклепія чотири роки тому. Зачинившись у хаті, Катотто заглибився у роботу. Думка про створення смертоносної отрути білкою в колесі крутилася в його мозку, не даючи спокою. Італієць навіть вів записи про цю отруту, використовуючи латину, щоб не сильно вводити людей у паніку. Латиною «отрута» звучала як «вірус», а звичайні люди практично не знали латині.
У результаті думки про смертельний вірус повністю поглинули Ексільї, змушуючи його працювати день і ніч над створенням цього еліксиру. Життя і смерть, ці поняття сильно турбували італійця, практично розбурхуючи тому мозок. Справді, якщо досягти повного контролю за життям і смертю, можна просіяти людство, позбавивши Землю від непотрібних
людей, мерзенних, слабких і хворих людей, які тільки й знають, що нити і споживати ресурси, нічого не роблячи у відповідь!
бур'янів роду людського, які гальмують розвиток прогресу. Це дозволило б науці ступити вперед не просто казковими семимильними кроками, але помандрувати гігантськими стрибками, залишивши далеко позаду бруд і необізнаний нинішнього покоління! Так, це перевернуло б усе розуміння аспектів життя і смерті.
Пращури багато знали про це, розбираючись у потойбічному світі набагато краще за сучасників. Не дарма ж у греків та єгиптян були цілі гілки богів, які відповідають за «підземний», потойбічний світ смерті! Чи не просто так були придумані ці боги? Нині історія підносить класифікацію божеств, як язичницькі та старовірні, неправильні. Але якщо взяти за основу той факт, що ті ж єгиптяни заснували свою класифікацію богів задовго до християнської, виходить, що вони знали більше?
Ці питання Ексільї прокручував в голові щоразу, день за днем знову і знову, намагаючись намацати ту стежку, яка дозволила б йому вийти на правильний шлях у створенні вірусу. І одного чудового дня італієць зміг це зробити.
Холодною зимою цього року синьйор Катотто створив клітину, яка була здатна ділитися і розмножуватися в організмах послаблених. Це означало, що Ексільї на вірному шляху залишилося лише перевірити вплив цієї клітини на більшу кількість піддослідних.
Для цього хімік став відловлювати бродячих собак і кішок, тих, що вже зовсім старі, або з помітними проблемами. Численні досліди дозволили італійцеві досягти виняткових результатів, показавши, що створена клітина вірусу повільно, але правильно вбиває носія з ослабленим організмом за кілька днів.
Повертаючись якось додому, Ексільї зіткнувся з жебрачкою із брудними руками та замурзаним обличчям. Миттєва думка пронизала мозок, наче стріла. Ось і людський матеріал! Ексільї підійшов до безхатька і вклавши їй у долоню монету, змовницьки прошепотів, що вона отримає ще кілька за одну послугу.
Жінка відразу погодилася і стала першою з наступної низки піддослідних, на якій Катотто використовував клітини вірусу. Вона померла за тиждень, як і більшість волоцюг, які приходили до лабораторії Ексільї. Та не всі. Хоча, в основному, жебраки і являли собою слабких і хворих людей, з імунітетом і здоров'ям далеким від норми, багато хто вижив та пішов геть.
З одного боку, це було добре – люди, які вижили, розповіли про «доброго синьйора», який годує і платить гроші за дурницю, що збільшило приплив людського матеріалу в рази, але…
Ексільї не розумів, чому вірус вбиває одних, і впливає інших? Добре, це залежало б від статі, чи віку піддослідного, але ні, виживали як чоловіки і жінки, так і молоді і старі. Потрібно було розбиратися далі, зрозуміти, у чому проблема?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!