Розділ 45
Кімната цариці Єгипту більше була схожа на просторий зал. Колони, вмуровані в стіну, рясніли письменами з вихвалянням Хатшепсут, передаючи її божественне становлення фараоном. Недалеко від стіни стояв довгий, але вузький стіл, на якому розміщувалися кілька свічників. Полум'я свічок, що горять, тремтіло, відкидаючи тіні на стіни.
Серед покоїв, на невеликому пагорбі, розташовувалося ложе Хатшепсут. Низьке, з округлими бортами і кутовими шпилями у вигляді обелісків, ложе ніби прагнуло відлетіти в небо, у володіння Амона. Над ліжком висів шовковий балдахін, бахромою накинутий на кути ложа.
Цариця Єгипту любила поніжитися у своєму ліжку, роздумуючи про те, що робити в сьогоднішній день? Щоразу перед пробудженням Хатшепсут якийсь час залишалася в ліжку, і з розплющеними очима розмірковувала.
Ніхто раніше не наважувався перетнути поріг цієї кімнати. Навіть верховий жрець у відсутності такої влади. Але два роки тому все змінилося. Після того дня, коли фараон у наказовому порядку змусила Іскатота подати їй розроблену їм отруту. Отрута не вбила царицю, як і не позначилася на житті найвищого жерця.
Але з того дня Іскатот став частим гостем цих покоїв. Хатшепсут сама викликала його, коли емоції цариці Єгипту били через край. Вже потім, через кілька місяців, Відкриваючий Небесну Браму зробив цікаве спостереження – ті, хто прийняв отруту і вижив, перетворювалися емоційно. Людина ставала каталізатором своїх емоцій. Гнів, лють, агресія, пристрасть, жах – це все акумулювалось і проривалося назовні.
Іскатот отримав у дар злість: періодично верховний жрець впадав в агресивний стан і готовий був розмазати своєю палицею будь-кого, хто опиниться в межах досяжності. Злість вирувала в ньому, клекотячи, наче магма з жерла вулкана.
Фараона же отруйне зілля нагородило виявом безмежної пристрасті. Емоції тим часом були настільки сильними, що цариця кілька разів падала на мармурові плити залів свого палацу. Падала від того, що ноги її не тримали. Судоми, що починалися внизу живота, підкошували стрункі ноги фараона.
Полум'я свічок смикнулося і затремтіло. З боку ложа долинув стогін. Хатшепсут знову зазнала нападу судоми, але не через спадщину отрути. Повністю оголена, вона сиділа на своєму ложі, осідлавши верховного жерця.
Швидкі, різкі рухи вгору-вниз виривали з грудей фараона стогін. Груди, не прикриті нічим, злегка тремтіли в такт рухам Хатшепсут. Вона не думала ні про що. Думки цариці були лише про те, щоб довше, набагато довше відчувати це злиття. Злиття, яке вона вбирала всім тілом, яке віддавалося у кожній клітині її лона.
Руки Іскатота лягли на її груди і стиснули їх. Солодка насолода пробігла по тілу Хатшепсут і фараон, відкинувши голову, видихнула гучний стогін. Зібравши всі сили, що залишились, вона почала рухатися ще швидше, немов бойова наїзниця. Коли швидкість досягла максимально можливої, Хатшепсут відчула стогін верховного жерця.
Спочатку вона відчула його стогін глибоко всередині, який вибухом насолоди розквіт у її лоні. Потім стогін піднявся з грудей Іскатота і хрипким надривом у голосі розпустився в повітрі шумним видихом. Його руки з усієї сили стиснули Хатшепсут, вирвавши з грудей цариці черговий півстогін і залишивши на білої шкірі сліди від пальців.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!