Посох Асклепія

1679 р. Чезена, Італія.

Ексільї у засмучених почуттях поїхав додому. Цей тупий колекціонер старожитностей не зміг знайти Посох, який валяється десь під ногами! Париж не настільки великий, як і той самий Єгипет, можна було й пошукати. Ексільї сам зайнявся пошуками, але його відразу спіймали гвардійці і помістили до Бастилії. Благо тоді підвернувся цей граф де Зіне.

Переклавши пошуки на його плечі, Ексільї сидів тихо, особливо не висовуючись, але користі від цього виявилося мало. Колекціонер не те щоб не знайшов Посох Асклепія, він навіть не наблизився до його розташування. Ексільї чудово знав, що ця «палиця» знаходиться в Парижі. Саме там він опинився, коли потрапив у пожежу.

Хімік вийшов на ґанок і вдивився в небо. Чисте, без жодної складки хмар, відтінку бляклої синяви. Погода ніби шепотіла: викинь із голови думки, відпочинь. Ексільї посміхнувся куточками губ і зітхнув.

- Летиція, іди сюди! – чоловік покликав служницю. За хвилину на порозі з'явилася молода дівчина. Хоч їй і було за тридцять п'ять, вона виглядала молодшою, і набагато.

- Так, синьйоре? - Летиція уважно дивилася на Ексільї, ніби намагаючись передбачити його думки та бажання. На жінці красувалася невелика сукня, підперезана пояском. Коротка зачіска, що ледве затуляла волоссям вуха, викликала запитання сусідів. Сірі очі, великі й глибокі, дивилися з повагою та покірністю.

- Летиція, щастя моє, приготуй мені поїсти. - Ексільї посміхнувся дівчині. - Що-небудь легке, ти ж знаєш.

- Так, синьйоре, буде зроблено! – Летиція стрепенулась, наче жайворонок і помчала до хати.

Ексільї сів у плетене крісло і замислився. Якщо розібратися, то не все так і погано. Його робота та хімічні досліди з сильнодіючою отрутою набула постійних замовників і добре оплачується. Структура вивчення хімічних властивостей та елементів дозволяє частіше знаходити нові суміші отрут, що у свою чергу просуває його далі.

Можна було подумати, що Посох Асклепія потрібен був Ексільї для якоїсь магічної суті у вивченні хімії, але ні. Сутність цього артефакту, пронесена через століття історії, полягала у здатності обдарувати свого власника можливістю пізнати силу відродження. Воскресати мертвих і запобігати смертельному кінцю при хворобах, ось справжнє призначення цього Посоха!

Ти так і не пізнав силу палиці!

Ексільї відмахнувся від думок. Так, він мав достатньо часу для того, щоб вивчити сутність Посоха Асклепія, спробувати зрозуміти його силу. Але тоді він не був готовий. А зараз, італієць розумів, що саме зараз настав час для розкриття таємниць найголовнішого артефакту всіх хіміків світу. Так, чого вже там, усієї світової медицини!

- Синьйоре, сніданок готовий! – мелодійний голос сіроокої служниці відірвав хіміка від роздумів. Ця жінка завжди з'являлася в ті моменти, коли було потрібне. Наче вона вміла читати його думки, знаючи, коли опинитися поряд.

- Дякую, Летиція, я якраз зголоднів ще сильніше. - Італієць підвівся з крісла і зник у будинку. Двері рипнули і зачинилися, ніби відрізавши житло Ексільї від решти Італії.