Посох Асклепія

Осінь дев’яносто другого року видалася для Парижа справжнім випробуванням. Штурм Тюїльрі Національною гвардією повстанської Паризької комуни та федератами з Марселя та Бретані закінчився падінням французької монархії. Кровопролитні баталії, вогонь і порох огорнули місто, подібно до туману.

Джозеф не знав, що відбувається до того моменту, поки до зали, де розташовувалися артефакти предків, не забіг розпатланий дворецький. П'єр, що розміняв восьмий десяток, виглядав схвильованим і захеканим. Верхній гудзик на бездоганній сорочці був розстебнутий.

- Мсьє Джозефе, війна! - Випалив дворецький і зігнувся навпіл, переводячи дух.

- Яка війна, П'єре? - Молодий граф практично не виходив з дому ось уже кілька місяців. Тому він особливо не вникав у події, що розвивалися у Парижі з середини літа. Після їхньої сварки з Анною де Сталь минулого року вони практично перестали бачитися. Джозеф пішов у історію та дослідження давнини, намагаючись розібратися, чим ще можна доповнити і так рідкісну колекцію артефактів?

Провівши багато годин тут, у залах Колекції прапрадіда, Джозеф знайшов нарешті згадку про можливе місце розташування грецького артефакту, що втілює охайність і гігієну людини. Це підняло б саму суть колекції, надавши їй більш духовний, очищаючий посил, а не тільки переважаючий містичний ухил.

- Мсьє, схоже, у Франції назріває переворот влади. - незворушно продовжив дворецький, віддихавшись від швидкого бігу. – Нам потрібно бути обережними. Ваш вплив та інтерес до атрибутів найдавніших артефактів можуть бути розцінені як алхімічні передумови створити загрозу для Франції.

- Не хвилюйся, П'єр! Я зараз займаюсь пошуками артефактів, які несуть у собі лише чистоту. В основному, чистоту тіла людського, і очищення від бруду та нечистот. Дивись! - граф вихопив кілька листків, поцяткованих його почерком, і показав дворецькому. Той швидко пробіг записи Джозефа і брови старого піднялися вгору.

- Це ж грецька культура, мсьє! Ви розумієте, що вам необхідно буде поїхати до Греції для детального вивчення цього питання?

- Розумію, П'єре. Але тепер у мене є як мінімум привід виїхати за межі Франції. Я вже списався з купцем Куманудісом з Адріанополя, він мав відповісти. До речі, листів не було, П'єре?

- Були, мсьє, два листи чекають на вас у вітальні, біля каміна, як завжди. – трохи схилив голову дворецький.

- От і чудово! Що ж ми чекаємо, П'єре? Ідемо швидше!

Діставшись до вітальні, де біля каміна на столику лежало два листи, Джозеф схопив перший конверт і розірвавши його, почав читати. Це було послання від Куманудіса, де купець у промовистих висловлюваннях виявляв бажання особисто зустрітися з Джозефом. Один з найвпливовіших людей Адріанополя хотів обговорити з французьким колекціонером деталі та методи дослідження найдавніших артефактів. Їм точно необхідно обмінятись досвідом.

Лист невимовно втішив Джозефа, він прямо здійнявся на крилах настрою. Перебуваючи в ейфорії після прочитаного, молодий граф розкрив другий лист. З кожним словом настрій Джозефа де Зіне погіршувався, а під кінець він з силою жбурнув аркуш паперу на стіл.

«Мій любий, любий Джозефе! Наші зустрічі стали настільки рідкісними, а твоя поведінка настільки запальна, що я прийняла рішення. Повір, це рішення далося мені нелегко, я до останнього сумнівалася у правильності вчинку. Проте, повстання Паризької комуни та федератів підштовхнули мене до цих дій. Зважаючи на мій письменницький напрямок, я не можу залишатися в Парижі в такий нестабільний для Франції час! Мій любий Джозефе, я залишаю межі країни і їду.

Не шукай мене і не страждай, мені було з тобою справді добре весь цей час, але так не може продовжуватися. Я не бажаю, щоб одного прекрасного дня ти від слів перепалки перейшов до більш рішучих дій, а ми з тобою останнім часом не могли порозумітися. Пробач, Джозефе, і прощавай.

А. д. С.»