Посох Асклепія

Шарль де Зіне вже сім років збирався відвідати Кельн, один із потужних центрів Священної Римської Імперії. Тоді, у Підлажицькому монастирі, під час розмови з отче Йоханом, Колекціонер не лише придбав старовинний трактат. Йохан поділився з Шарлем – якого називав на свій манер, «пан Карличек» – інформацією про ще одну старовинну книгу. Книгу, яку майже всі вважали диявольською. І знаходилась вона в Кельні.

Шлях видався неблизький. Колекціонер трясся в диліжансі більше тижня, зупиняючись перекусити у великих містах щодня. Хоч коні й підбиралися найкращі, проте довга поїздка добряче вимотала Шарля. Зупинившись в одному з заїжджих дворів, де Зіне пішки пішов у місто. Потрібно ще знайти цю лаву старовин, про яку згадував Йохан. Головний орієнтир – Кельнський собор.

Петляючи биту годину вуличками Кельна, Колекціонер зупинився перевести дух і підняв голову в небо. І застиг. Попереду височів шістдесятиметровий шпиль собору. Ця споруда настільки вражала уяву, що Шарль зробив кілька кроків назад і сперся спиною об стіну найближчого будинку.

Грізний, величний, собор зустрічав усіх немов вартовий у всеозброєнні своїм шпилем, гострокінцевими вежами та темним оздобленням. Над колом хорових каплиць височіли контрфорси, що спліталися в арочне склепіння з безліччю веж. Між ними красувалися ажурним орнаментом та багатими фронтонами вікна головних хорів. Круті стіни закінчувалися позолоченими вістрями, а височів над цим усім золотий хрест. Видовище собор представляв фантастичне. Ніде раніше Шарль не бачив нічого подібного.

Це будівля, неначе перехід в інший світ, як арка на Небеса Господа! Здавалося, ти увійдеш усередину, а там – сходи з широких мармурових плит, що тягнуться серед хмар угору. Саме таке почуття викликала ця споруда. Що ж, лишилося знайти саму лаву. Отець Йохан казав, що вона знаходиться недалеко від собору, але з якого боку – не сказав.

Більше години Колекціонер петляв вуличками, заглядаючи в різні будинки та аптеки. Лише під кінець, втомившись і практично зневірившись, Шарль знайшов потрібну крамницю. Непримітна на вигляд, з обшарпаними дверима та брудними вікнами, вона ніяк не привертала до себе уваги.

Розмова відбулася швидка та емоційна. Збитий щільний чоловік на ім'я Ганс, розписав Шарлю ексклюзивність його видання «Молота Відьом» і попросив чималу суму – сто талерів. Враховуючи, що за ці гроші можна було найняти охорону з п'яти найманців, Колекціонер поскрипів зубами. Одна річ, купувати за нечувані гроші трактат, який, хай і за легендами, був написаний самим нечистим. І, зовсім інше, віддавати таку суму за книгу, написану двома інквізиторами, які мали певний вплив свого часу. Тим не менш, торговець виявився балакучим і розповів Шарлю про Кадуцей, палицю Аполлона.

Де Зіне чув про це, але думав, що Кадуцей лише красива легенда давньогрецьких міфів. Ганс же – господар крамниці – переконав Шарля, що це не легенда. Багато згадок про великий артефакт говорять про фізичну наявність цій палиці. Але ніхто не знає, де його шукати. Розмова поступово переключилася на медицину, потім на стрижень усіх лікарів - Посох Асклепія.

Ганс саме відкинув ймовірність існування цього артефакту. Мовляв, ніхто його ніколи не бачив, а усі знахідки є підробками. Та й греки ті ще казкарі! Взяти хоча б їхнього Платона. Той реально стверджував, що існувала ще одна найдавніша держава – Атлантида. Нібито, вона зазнала краху і затонула серед морів та океанів. Але, ніхто не зміг знайти навіть натяку на згадку про цю острівну державу! Так що Ганс не рекомендував вірити в існування Посоха Асклепія. Як міфічний артефакт - він є, безперечно, стрижнем сучасної медицини, але як реальна історична цінність, це лише жменька домислів та легенд.

Подякувавши Гансу за приємну бесіду, Шарль залишив його лаву і вирушив на заїжджий двір, на якому залишив свій диліжанс. Колекціонер мав намір щільно поїсти і відпочити перед дорогою назад. "Молот Відьом" він роздобув, ця книга поповнить його найбільшу колекцію містичних артефактів, а більше в Кельні йому робити нічого.